Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №201/6710/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 201/6710/26

Номер провадження2/173/1812/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Островерхової А.В., за участю секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника позивача, адвоката Коваленка Вячеслава Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Коваленко Вячеслав Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтуваннях позову зазначає, що 12 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбів зроблено запис № 99.

Від шлюбу вони мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства.

Вони не проживають разом вже майже 8 років, а шлюбні відносини фактично припинені з липня 2018 року. На момент подачі позовної заяви між ними давно втрачені всі фізичні та духовні зв`язки.

Провадження у справі відкрито 17.06.2026.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Наведене вище положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

В свою чергу, згідно ст.ст. 109, 110, 112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Як встановлено судом, 12 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис за № 99.

Подружжя має спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюбних стосунків подружжя не підтримує, спільне господарство не веде. Також вбачається, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.

При цьому, суд зауважує на тому, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний " засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Таким чином, зважаючи на те, що сторони сімейних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому суд вважає, що шлюб підлягає розірванню.

Відповідно ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачем не ставиться питання про відновлення дошлюбного прізвища.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір, пов`язаний з розглядом справи, покладається на відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так як відповідачем визнані позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачеві 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 8414-4278-4734-4053 від 07.05.2026АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 665 грн. 60 коп.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в іншій частині в сумі 665 грн. 60 коп. покласти на відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи за умови підтвердження їх належними та допустимими доказами. Для визначення розміру таких витрат учасник справи повинен надати докази, які підтверджують укладення договору про надання правничої допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), їх вартість, а також докази сплати відповідних коштів або виникнення обов`язку їх сплатити.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано лише копію квитанції про перерахування коштів адвокату на суму 4522,61 грн із призначенням платежу «переказ власних коштів», а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Разом із тим матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, документів, які б визначали розмір гонорару, обсяг та вартість наданих адвокатом послуг, акта приймання-передачі наданих послуг, детального опису виконаних робіт чи інших доказів, які б підтверджували фактичне надання правничої допомоги саме у цій справі та понесення позивачем витрат у заявленому розмірі 6500 грн.

Крім того, сама по собі квитанція про перерахування коштів із зазначенням призначення платежу «переказ власних коштів» не підтверджує, що сплачені кошти є оплатою правничої допомоги саме у цій справі, а також не підтверджує розмір заявлених до стягнення витрат.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а тому підстави для їх стягнення з відповідача відсутні. У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, п.6 ч.1 ст. 264, 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника позивача адвоката Коваленка Вячеслава Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 12.09.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис за № 99 – розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - « ОСОБА_4 ».

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути з державного бюджету судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп., сплачених відповідно до платіжної інструкції № 8414-4278-4734-4053 від 07.05.2026АТ КБ «ПриватБанк».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя А.В. Островерхова