Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №173/1023/23 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1023/23

Провадження №2/173/10/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу та факту перебування на утриманні померлого чоловіка

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу та факту перебування на утриманні померлого чоловіка.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючи з 2009 року позивач проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок належить ОСОБА_1 на праві власності. У вказаний період позивач та померлий ОСОБА_5 в шлюбі з іншими особами не перебували.

Позивач зверталася до Володарського районного суду Київської області в порядку окремого провадження справа № 364/226/22 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, але 22.08.2022 заяву залишено без розгляду, а провадження закрито через наявністю спадкоємців до майна померлого ОСОБА_4 .

На даний час гостро постало питання про стан здоров`я позивача та можливість подальшої роботи, у зв`язку з чим виникла потреба у оформленні пенсії по втраті годувальника, зважаючи на положення ст. 32, 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які визначають, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, та батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Позивач звернулася до суду, оскільки в разі встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 матиме право на пенсію по втраті годувальника.

Позивач та померлий ОСОБА_5 проживали разом починаючи з 2009 року, вели спільне господарство (садили город, разом займалися його обробітком, господарством біля будинку та на городі), облаштовували домоволодіння, мали спільний побут, оскільки проживали в одному будинку (прання, готування їжі, прибирання, миття посуду, спільні закупи, відвідування родичів, святкування свят тощо). Сплачували комунальні платежі, робили поточний ремонт у будинку, мали спільний бюджет. За час спільного проживання придбали транспортний засіб, тобто фактично виконували всі обов`язки подружжя, однак офіційно шлюб між ними зареєстровано не було, оскільки в цьому не вбачалося потреби

У зв`язку із зазначеним просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 2009 року до дня смерті останнього – ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді ОСОБА_6 .

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. від 23.01.2024 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання.

Розпорядженням заступника керівника апарату суду № 329 від 17.06.2024 у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_6 від здійснення правосуддя на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03 червня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 справу розподілено судді Петрюк Т.М.

Розпорядженням керівника апарату суду № 473 від 17.06.2025 на підставі рішення ВРП від 05.06.2025 "Про звільнення судді ОСОБА_7 у відставку" призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу розподілено судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31.07.2025 справу прийнято до свого провадження зі стаді підготовчого судового засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу та факту перебування на утриманні померлого чоловіка задоволено, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області інформацію щодо розміру пенсії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01 січня 2009 року до дня смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.10.2025 на виконання ухвали суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли копії протоколів призначення пенсії.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач зазначила, що з похованням ОСОБА_8 , з яким проживала без реєстрації шлюбу з 2009 року, займалася сама. Після отримання свідоцтва про смерть, останнє віддала його дітям задля отримання пенсії для поховання. Зазначила, що на квартиру не претендує, а підставою для звернення до суду є саме отримання пенсії по втраті годувальника, так як вона справді перебувала на його утриманні. Вступати у шлюб з ОСОБА_5 не бажала тільки через те, щоб його діти не подумали про корисливі мотиви з боку позивача щодо квартири померлого. Зазначила, що її пенсії їй не вистачало, тож ОСОБА_5 підтримував її фінансово.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили, в установленому порядку подали до суду відзиви на позовну заяву.

Від представника третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області заяв про розгляд справи без їх участі також не надходило, про розгляд справи повідомлені належним чином, подав відзив на позовну заяву.

26 березня 2024 року від представника третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надійшли пояснення, відповідно до яких останній зазначає таке.

Перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.

Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Якщо відсутня хоча б одна із вказаних ознак, то про суб`єкта неможливо говорити як про члена сім`ї з юридичної точки зору.

У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без шлюбу, не належать.

Заявниця у зв`язку з проживанням однією сім`єю без реєстрації шлюбу не буде мати права на призначення пенсії по втраті годувальника, відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Орєхова Артема Володимировича. Так, представник відповідача зазначає, що вказаний предмет позовних вимог не відповідає дійсним намірам позивача, а встановлення факту проживання без реєстрації шлюбу необхідне позивачу для набуття прав спадкоємця майна ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачу відомо про те, що 01.10.2021 р. приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г.В. заведено спадкову справу № 181/2021 після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 . Заявниці також відомо, що спадкоємцями першої черги є діти померлого – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Дана обізнаність підтверджується заявою ОСОБА_1 від 13.04.2022 посвідченою Державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області Дяченко Л.Є., зареєстрованою в реєстрі за № 67. Відповідно до даної заяви позивач заявляє, що приймає спадкове майно ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зважаючи, що на момент відкриття спадщини не входить до жодної з черг спадкування.

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві не наводить жодних обґрунтувань, яким чином ОСОБА_2 має відношення до призначення позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

У випадку дійсності намірів позивача щодо призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, відповідачем у справі має бути Пенсійний фонд України, оскільки саме від рішень останнього, залежить кому і на яких умовах призначатиметься пенсійне забезпечення. В свою чергу, в разі претензій позивача на спадкове майно ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач має зазначити про це в позовній заяві із зазначенням відповідного обсягу спадкового майна та підстав його спадкування.

Позивач хоча і зазначає в позові про ведення спільного господарства з ОСОБА_4 померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , водночас вказує про перебуванні на утриманні останнього, при цьому пов`язуючи це твердження з отриманням покійним пенсії, однак не надаючи жодних інших доказів на підтвердження даної тези. Крім того, узагальнене викладення обставин спільного проживання спрямоване скоріш на приховування певних моментів особистого життя, аніж покликане на повне та всебічне викладення фактів, посвідчених відповідними доказами, з метою повного та всебічного встановлення даних фактів судом. Позивач вказує, що з 2009 року почала проживати з ОСОБА_4 і до його смерті, вели спільне господарство, придбали автотранспорт та ін. Однак Позивач жодним чином не надає конкретних фактів,

Зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, а визначення суб`єктного складу учасників справи помилковим, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 68799571 від 13 квітня 2022 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 101, виданого 28 вересня 2021 року.

01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 виконавчим комітетом Володарської селищної ради видано довідку про те, що її співмешканець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство з 2009 року та до смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

За положеннями частин першої-другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3,74 СК України).

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного, надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Згідно зі статтями 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Показання свідків – повідомлення особи про відомі їй обставини, що мають значення для справи (ст. 90 ЦПК України).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою позивачки, зазначила, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_5 дійсно проживали по АДРЕСА_1 приблизно з 2009 року. Повідомила, що після смерті дружини ОСОБА_5 позивач ходила допомагати йому по господарству, готувала їсти, після чого між ними розпочалися відносини. Весь час спільного проживання позивач разом з ОСОБА_5 проживали разом в будинку ОСОБА_1 . Свідок пояснила, що подружжя проживало у злагоді та підтримувало добрі сімейні стосунки. Про будь-які конфлікти чи суперечки між ними свідку не відомо. Вони спільно вели домашнє господарство, разом готували їжу, ОСОБА_10 купував продукти. До померлого також приїздили його діти, онуки, підтримуючи з ними родинні зв`язки. Свідок повідомила, що незадовго до смерті ОСОБА_11 позивач телефонувала йому та під час розмови він зазначив, що почувається добре та жодних скарг не висловлював. Повернувшись додому, позивач виявила ОСОБА_11 без ознак життя. За словами свідка, за життя ОСОБА_10 ніколи не скаржився на стан свого здоров`я та не повідомляв про наявність будь-яких серйозних захворювань.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_4 проживали однією сім`єю з 2009 по 2021 рік, вели спільне господарство. Позивач перебувала на утриманні співмешканця, оскільки не працювала, а пенсійне забезпечення ОСОБА_4 становила останнім часом 16000 грн. Похованням ОСОБА_4 займалася ОСОБА_1 , а кошти, видані на поховання та свідоцтво про смерть забрали діти померлого. Весь час проживали в будинку позивачки, на прохання ОСОБА_4 переїхати до міста Верхньодніпровськ, остання відмовлялася, оскільки вважала, що квартира, що знаходиться у місті Верхньодніпровську належатиме дітям ОСОБА_4 . З позивачкою свідок познайомилася під час приготування їжі на похованні першої дружини ОСОБА_4 . За доводами свідка ОСОБА_1 до знайомства з ОСОБА_4 була домогосподаркою та допомагала своїй доньці доглядати дитину. До смерті ОСОБА_4 говорив, що у разі його смерті його ховатимуть його діти, але з похованням сини не допомагали і на поховання коштів не дали. Зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 планували зареєструвати шлюб у листопаді, однак не встигли, оскільки ОСОБА_4 раптово помер.

Свідок ОСОБА_13 , яка є старостою села, в якому проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повідомила, що з останнім познайомилася на похованні його дружини у 2008 році. З 2008 року вони разом з ОСОБА_1 проживав в її будинку, вели спільне господарство, тримали свиней, курей, проводили ремонтні роботи. Похованням ОСОБА_4 . ОСОБА_1 займалася самостійно, допомоги від дітей мерлого не надходило.

За життя ОСОБА_4 отримував пенсію у значному розмірі, що підтверджується, зокрема, проведенням капітального ремонту житлового будинку за рахунок отриманих пенсійних виплат. ОСОБА_1 працювала сім років у будинку літніх людей, в село приїхала коли виникла необхідність у догляді за своїми літніми батьками.

За змістом статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Варто зазначити, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про реальний намір позивача після ухвалення рішення суду звернутися до нотаріальної контори з метою реалізації своїх спадкових прав. Саме по собі припущення про можливість такого звернення не може вважатися належним доказом існування відповідного наміру, оскільки ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджене жодними об`єктивними обставинами. Відтак доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права й обов`язки. Законодавством України прямо передбачено, що сім`я може бути створена не лише на підставі зареєстрованого шлюбу, а й на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства. Відтак сама по собі відсутність державної реєстрації шлюбу не свідчить про відсутність сімейних відносин між особами та не виключає можливості існування сім`ї. Натомість закон визнає фактичні сімейні відносини, якщо вони характеризуються спільним проживанням, веденням спільного господарства, наявністю взаємних прав та обов`язків, а також іншими ознаками, притаманними сім`ї.

Факт тривалого спільного проживання, ведення спільного господарства, а також взаємна матеріальна та моральна підтримка свідчать про стабільні сімейні відносини, які за своїм змістом відповідають поняттю сім`ї, визначеному Сімейним кодексом України, незалежно від відсутності державної реєстрації шлюбу.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03.06.1999 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 Європейської конвенції про права людини) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Встановлення даного факту необхідно позивачу з метою призначення та отримання пенсії (допомоги) у зв`язку з втратою годувальника.

У частині першій статті 9 вказаного Закону наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до копії протоколу призначення пенсії розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_4 станом на 19 червня 2021 року становила 15428 грн. 48 коп.

Відповідно до пункту 2.3 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 розділу II даного Порядку, а також, серед іншого, документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Положеннями ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Частиною 1 ст. 38 цього Закону передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

На підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

У постанові від 31.10.2019 (справа №461/3169/17) Верховний Суд на підставі аналізу зазначених норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та норм Сімейного кодексу України дійшов таких висновків:

«У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб`єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.

У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 804/1501/18 (провадження № К/9901/32302/19), у якій колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у зазначеній вище постанові.

Встановлення факту сумісного проживання без шлюбу та факту перебування на утриманні не породжують право особи на пенсію у зв`язку із втратою годувальника (Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, справа № 668/11395/15-ц від 15.03.17 р.)

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу та факту перебування на утриманні померлого чоловіка.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16.07.2026 року.

Суддя О.А. Кожевник