Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №199/757/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/757/25

(1-кп/199/311/26)

ВИРОК

іменем України

16.07.2026 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі дистанційного судового провадження в порядку спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження № 22023050000004642 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2023, відносно:

ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі Донецької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої у будинку АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 1111 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_4 ,

захисник – ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі – ООН), до складу якої входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, визначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав. Закріплені обов`язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Всупереч вказаним нормам Президент російської федерації, а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.

З цією метою 22.02.2022 Президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації Федеральних Зборів російської федерації.

В цей же день Президент російської федерації, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації Федеральних Зборів російської федерації звернення про використання Збройних Сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.

Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до Президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

Президент російської федерації 24.02.2022 оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил російської федерації на територію України.

Після цього, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці Збройних Сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб. В подальшому у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та він діє і на теперішній час.

Місто Маріуполь та Маріупольський район Донецької області, відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23.11.2022» (зі змінами), від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», є тимчасово окупованою територією.

При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Маріуполь та Маріупольського району Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.

У зв?язку із чим, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів, на тимчасово окупованій території Нікольської селищної громади Маріупольського району Донецької області, яка є невід?ємною складовою частиною території України, так званим «Указом голови днр «Про адміністрацію міста Маріуполя» №108 від 31.03.2022 незаконно створено окупаційну адміністрацію м.Маріуполя так звану «Адміністрацію м.Маріуполя», яка функціонує за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Громова, 63

Законом України від 22.05.2022 №2265-IХ «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського тоталітарного режиму в Україну» російська федерація визнана державою-терористом (державою-агресором).

З початку військової агресії російської федерації, на територіях, які опинилися в окупації, серед яких і м. Маріуполь Донецької області, представники держави-агресора, створили незаконні органи влади, які розпочали впроваджувати політичні та освітні стандарти російської федерації.

Водночас ОСОБА_3 в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17, 19 Конституції України, зрадила українській державі та всьому Українському народові, добровільно, будучи громадянкою України, вчинила дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти.

В ході досудового розслідування встановлено, що 30.11.2022 на території Нікольської селищної громади Маріупольського району Донецької області окупаційною адміністрацією створено «Муніципальний бюджетний загально навчальний заклад «Зорянська школа» адміністрації Володарського району, що на теперішній час розташована за адресою: 287042, ДНР, М.О. ВОЛОДАРСЬКИЙ, С. ЗАРЯ, ВУЛ. САДОВА Б. 22А, на базі Комунального закладу загальної середньої освіти I-III ступенів села Зоря Кальчицької сільської ради Донецької області.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянкою України, не пізніше 30.11.2022, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою російської федерації, та добровільно прийняла пропозицію обійняти посаду директора «Муніципальний бюджетний загально навчальний заклад «Зорянська школа» адміністрації Володарського району, та впроваджувати стандарти освіти держави-агресора у даному закладі освіти.

Згідно положень «Статут Муніципального бюджетного загально навчального закладу «Зорянська школа» адміністрації Володарського району» ОСОБА_3 , як директор вищевказаного закладу освіти здійснює: - поточне керівництво фінансово-господарської та іншої діяльності установи відповідно до законодавства Російської Федерації, Донецької Народної Республіки і цим Статутом;- без довіреності діє від імені установи представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування та у взаєминах з юридичними та фізичними особами;- видає довіреності, укладає державні контракти і договори, здійснює інші угоди відповідно до законодавства Російської Федерації, Донецької Народної Республіки і цим Статутом;- визначає структуру і затверджує штатний розпис установи;- призначає заступників директора за погодженням із засновником установи та розподіляє обов?язки між ними;- здійснює прийом на роботу та звільнення працівників установи;- видає накази і розпорядження, обов?язкові для всіх працівників;-розпоряджається коштами і майном установи в межах своєї компетенції і відповідно до законодавства Російської Федерації, Донецької Народної Республіки і цим Статутом;- несе відповідальність за дотримання режиму роботи установи, організацію харчування та медичного обслуговування учнів;- відповідає за якісне ведення ділової документації в установі, забезпечує достовірність відомостей відображених в ній;- систематично, але не рідше одного разу на рік, подає звіт, представляє звіт про виконану роботу на загальних зборах трудового колективу установи.

Так, ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора вищевказаного закладу, керуючись нормативно-правовими актами так званої «ДНР», а саме «Законом донецької народної республіки «Про освіту» та « «Інструкції про проведення поточного контролю знань та атестації осіб, які навчаються в загальноосвітніх організаціях, реалізуючих навчальні програми початкової загальної, основної загальної освіти, затвердженої наказом МОН днр від 03.08.2015р. №358» , проводить поточний контроль знань та проміжну атестацію учнів вказаної школи.

3 огляду на викладене, ОСОБА_3 не пізніше 30.11.2022 року, використовуючи отримані повноваження директора так званого «Муніципальний бюджетний загально навчальний заклад «Зорянська школа» адміністрації Володарського району» перебуваючи на тимчасово окупованій території, з метою організації освітнього процесу у вказаній школі-інтернат, керуючись ідеологічними мотивами забезпечила впровадження стандартів освіти держави - агресора у вищевказаному закладі освіти, із повним виключенням освітніх програм за українським законодавством.

Умисні дії ОСОБА_3 , а саме колабораційна діяльність, що виразилась у здійсненні умисних дій громадянином України, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 1111 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1111 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 17.12.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 24.06.2026 року призначено до спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої (in absentia), та відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої.

Винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджується показами свідків у судовому засіданні.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що разом із ОСОБА_3 вони працювали директорами шкіл Нікольського району Донецької області до виборів і розформування районів. Востаннє спілкувались 5 років тому. Сама ОСОБА_3 обіймала посаду директора Зорянської школи, та наразі залишилась на тимчасово окупованій території і досі працює директором школи за російськими стандартами. Свідок зазначила, що на момент окупації її в Нікольському районі не було, вона виїхала раніше у відпустку. Під час окупації працівники шкіл виїжджали самостійно різними шляхами, щодо евакуацій їй невідомо, та на її думку ОСОБА_3 не виїхала через родинні проблеми – хворого чоловіка та дітей.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджується, письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Так, відповідно до протоколу огляду від 06.11.2024 оглядався ВЕБ-сайт «Федеральна податкова служба», де виявлено інформацію про «Державну бюджетну загальноосвітню Установу «Зорянська школа Володарського муніципального округа» ДНР із зазначенням Директора ОСОБА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи 50490884.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичний осіб основним державним реєстраційним номером «Муніципального бюджетного загальноосвітнього закладу «Зорянська школа Володарського муніципального округа» ДНР є 1229300102250 із зазначенням адреси с. Зоря вулиця Садова буд. 22а, де Директором зазначена ОСОБА_3 .

Під час перегляду ВЕб –сайту «ДБОЗ «Зорянська школа Володарського М.О.» у розділі відомості про освітню організацію в розділі Документи наявний «Статут загальноосвітньої організації» згідно з яким «Зорянська школа Володарського М.О.» у своїй діяльності керується законодавством Російської Федерації та Донецької Народної Республіки, Федеральним законом «Про освіту в Російській Федерації», Законом Донецької Народної Республіки «Про освіту в Донецькій Народній Республіці» та іншими федеральними законами, указами та розпорядженнями Президента Російської Федерації, постановами і розпорядженнями Уряду Російської Федерації, нормативно-правовими актами федерального органу виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері освіти, законами Донецької Народної Республіки, указами та розпорядженнями Голови Донецької Народної Республіки, постановами та іншими нормативними правовими актами Донецької Народної Республіки, а також цим Статутом, локальними актами Освітньої установи.

До компетенції директора Освітньої установи належить: поточне керівництво фінансово-господарської та іншої діяльності установи відповідно до законодавства Російської Федерації, Донецької Народної Республіки і цим Статутом; без довіреності діє від імені установи представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування та у взаєминах з юридичними та фізичними особами; видає довіреності, укладає державні контракти і договори, здійснює інші угоди відповідно до законодавства Російської Федерації, Донецької Народної Республіки і цим Статутом; визначає структуру і затверджує штатний розпис установи; призначає заступників директора за погодженням із засновником установи та розподіляє обов?язки між ними; здійснює прийом на роботу та звільнення працівників установи;видає накази і розпорядження, обов?язкові для всіх працівників; розпоряджається коштами і майном установи в межах своєї компетенції і відповідно до законодавства Російської Федерації, Донецької Народної Республіки і цим Статутом; несе відповідальність за дотримання режиму роботи установи, організацію харчування та медичного обслуговування учнів; відповідає за якісне ведення ділової документації в установі, забезпечує достовірність відомостей відображених в ній; систематично, але не рідше одного разу на рік, подає звіт, представляє звіт про виконану роботу на загальних зборах трудового колективу установи.

Відповідно до Календарного навчального графіку за 2023-2024 ОСОБА_3 його затвердила відповідно до наказу №104/3 від 30.08.2023

Відповідно до посадової інструкції Директора муніципального бюджетного закладу «Зорянська школа» адміністрації Володарського району, Директор у своїй діяльності керується Конституцією і законами РФ, указами президента РФ, рішенням керівництва РФ та органів управління освітою всіх рівнів по питанням освіти, федеральним законом «Про освіту в РФ». Із вказаною інструкцією ОСОБА_3 ознайомлена.

Відповідно ОСОБА_3 затвердила 23.01.2024 Положення про внутрішню систему оцінки якості освіти МБОЗЗ «Зорянська школа» .

Відповідно до протоколу впізнання за фотознімками 15.11.2024 свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , кожна окремо, на фото під №1 впізнали ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови прокурора Маріупольської окружної прокуратури Донецької області від 02.12.2024 ОСОБА_3 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук.

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 17.12.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023050000004642 від 11.12.2023 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1111 КК України.

20.12.2024 у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий Курєр» №257(7917), https://ukurier.gov.ua/media/newspaper/adv/2024-12-19/257_7917r.pdf, розміщено: ПОВІДОМЛЕННЯ про постановлення слідчим суддею ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_3 . Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 17.12.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023050000004642 внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування від 11.12.2023 стосовно громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України. ПОВІСТКА про виклик підозрюваної ОСОБА_3 . Підозрювана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст. ст. 133, 135, 276, 278 КПК України, Вам необхідно з`явитися 26 грудня 2024 року о 12 год. 00 хв. до прокурора у провадженні ОСОБА_4 до будівлі тимчасової дислокації Маріупольської окружної прокуратури Донецької області за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, буд. 6, каб. 303, для завершення досудового розслідування, відкриття матеріалів, вручення обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні № 22023050000004642, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2023 в якому Ви є підозрюваною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України. Разом з цим повідомляємо, що у разі неприбуття на виклик без поважних причин, перелік яких наведений у ст. 138 КПК України, настають наслідки, передбачені ст. 139 КПК України.Детальна інформація розміщуватиметься на вебсайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» за посиланням: https://www.gp.gov.ua/ua/categories/povistki-proviklik-ta-vidomosti-pro-zdijsnennya-specialnogo-dosudovogo-rozsliduvannya.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченої складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

За змістом ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92).

У свою чергу, матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_3 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення під впливом погроз, примусу.

Навпаки, колабораційна діяльність громадянкою України ОСОБА_3 що виразилась у здійсненні умисних дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, підтверджується письмовими доказами, які досліджені під час судового розгляду, які підтверджують саме добровільне, з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності, зайняття ОСОБА_3 посади директора школи «Муніципальний бюджетний загально навчальний заклад «Зорянська школа» адміністрації Володарського району».

Судом встановлено, що покази свідка ОСОБА_6 , які вона давала під присягою будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, підтверджується іншими доказами, визнаними судом допустимими. Також суд враховує, що покази свідка мають важливе значення для з`ясування обставин справи, її покази викликають довіру щодо їх достовірності, а у суду відсутня можливість допиту інших осіб, які наразі перебувають на тимчасово окупованій території, що унеможливлює такий допит.

Дане кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , здійснювалося за відсутності обвинуваченої (in absentia). Верховний Суд неодноразово в своїх рішенням аналізував порядок спеціального досудового розслідування та судового провадження. Така процедура у кримінальному провадженні є специфічною, оскільки проводиться без участі обвинуваченого, а повідомлення особи здійснюється з дотриманням певних правил передбачених процесуальним законом.

Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.

Так, законодавець у законі врегулював здійснення процедури in absentia, зокрема, порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2975 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Згідно з приписами абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК України повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 2975 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

В межах даного кримінального провадження вимоги ч. 1 ст. 2975 і абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК України, щодо повідомлення ОСОБА_3 про розгляд стосовно неї справи були дотримані.

Повідомлення ОСОБА_3 про призначені судові засідання здійснювалися шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на порталі судової влади в мережі Інтернет, а копії процесуальних документів, що підлягали їй врученню, відповідно до вимог ч. 2 ст. 2975 КПК України направлялися захиснику. Своїм правом прийняти участь у розгляді кримінального провадження стосовно неї вона не скористалась і будь-яких клопотань з цього приводу до суду не направляла.

Ухилення ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює, як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «д» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Тому, на переконання суду, як сторона обвинувачення так і суд, у свою чергу, вжили прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування ОСОБА_3 про здійснення стосовно неї кримінального провадження. При цьому, захист ОСОБА_3 здійснював професійний адвокат як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду, чим було забезпечено виконання п. 8 ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 323 КПК України та реалізовано визначені статтями 20, 22 цього Кодексу засади змагальності кримінального процесу та забезпечення права на захист.

Дійшовши такого висновку, суд враховує й те, що особа засуджена в порядку судового провадження (in absentia) не позбавлена права оскаржити ухвалені стосовно неї судові рішення навіть після закінчення строків на їх оскарження, подавши скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження з наведенням причин неявки.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд у рішенні від 21 квітня 2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» та рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджена є винною у його вчиненні.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_3 могла зайняти посаду директора школи не добровільно, а під погрозами та через наявність на утриманні хворого чоловіка матеріалами справи об`єктивно не підтверджені, як і не підтверджено те, що ОСОБА_3 не мала можливості обіймати іншу посаду, а тому підстав для ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_3 судом не встановлено.

2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 і її умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 1111 КК України, як колабораційна діяльність, що виразилась у здійсненні умисних дій громадянином України, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій згідно ст.66 КК України, судом не встановлені.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій згідно ст.67 КК України – є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

4.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до нетяжких кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання, позицію захисника, який просив ухвалити виправдувальний вирок, також суд враховує відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, дані про її особу, суд вважає за необхідне призначити покарання виключно у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю в межах санкції ч. 3 ст. 1111 КК України.

Тому, саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Оскільки ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2024 року (Справа № 201/15965/24) ОСОБА_3 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 1111 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги у сфері освіти, строком на 10 (десять) років.

Залишити ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний 23.12.2024, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Початок строку відбування основного покарання обвинуваченій ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою, яка перебуває під вартою, – з моменту вручення їй копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпра ОСОБА_9