Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №161/13103/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13103/26

Провадження № 3/161/3377/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Плахтій І.Б., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №687128 від 08 червня 2026 року вбачається, що 20 травня 2026 року о 00 год. 45 хв. у м. Луцьку по вул. Захисників України, 21, ОСОБА_1 , керуючи мотоциколом BMW S1000R, н.з. НОМЕР_1 , на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору і звукової сирени, не зупинився, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав. Суду пояснив, що не може стверджувати, чи керував мотоциклом у зазначений у протоколі день. Зазначив, що не бачив і не чув законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу. На долучених до матеріалів справи відеозаписах неможливо достовірно встановити, що саме він керував мотоциклом. Також вказав, що протокол про адміністративне правопорушення був складений без його участі, про його складання він не знав та дізнався про наявність судової справи лише із судового повідомлення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, органом, який склав адміністративні матеріали було надано протокол про адміністративне правопорушення, довідку УПП у Волинській області від 15 червня 2026 року, рапорт поліцейського та відеозапис.

Суд зазначає, що з долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається, що 20 травня 2026 року о 00 год. 45 хв. у м. Луцьку по вул. Захисників України, 21, мотоциколом BMW S1000R, н.з. НОМЕР_1 , керував саме ОСОБА_1 . Відеозапис не дає можливості достовірно ідентифікувати водія мотоцикла, номер транспортного засобу, який був переслідуваний поліцейським автомобілем, а також встановити, що законна вимога працівника поліції про зупинку була звернена саме до цієї особи.

За таких обставин відеозапис не підтверджує належними та допустимими доказами факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.

Будь-яких інших доказів, які вказували на вину ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а також підтверджували б наявність в його діях події та складу такого правопорушення матеріали справи не містять.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження в справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Керуючись ст. 122-2, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 122-2 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій