Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №154/1193/22 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1193/22

1-кп/154/160/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання — ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого — ОСОБА_4 ,

захисника- ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022030510000085 від 20.02.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Володимир-Волинський, Волинської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

1) 31.03.2021 вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ч.1 ст.296, ст.75 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;

2) 31.05.2022 вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ч.1 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 1 року 10 місяців обмеження волі, зміненого ухвалою Волинського апеляційного суду від 18.10.2022 в частині щодо зарахування у строк покарання попереднього ув`язнення,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

УСТАНОВИВ

20 лютого 2022 року, близько 05:00, у м.Володимир, Волинської області, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та метою нападу для заволодіння чужим майном, шляхом розбиття віконної шиби, діючи узгоджено з особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, проникли у будинок АДРЕСА_2 , з метою заволодіння грошовими коштами та майном ОСОБА_6 , через вхідні двері, які йому відчинила особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, де діючи спільно із останнім вчинили на ОСОБА_6 напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого в момент нападу, що виразився в нанесенні численних ударів кулаками та ногами в ділянку життєво – важливого органу, а саме голови потерпілого ОСОБА_6 та по його тулубу, а також удари електричним обігрівачем та палицею по тілу потерпілого, внаслідок чого спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді післяраневого рубця лівого передпліччя, що відноситься згідно висновку судово-медичної експертизи до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. При цьому, ОСОБА_4 наносячи удари потерпілому спільно з особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, у грубій формі висловлювали вимогу негайно віддати їм належні потерпілому грошові кошти, крім цього, з метою заволодіння майном потерпілого обшукували його помешкання, в ході чого заволоділи в`язкою ключів від вхідних дверей до помешкання та магнітним ключом, чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди на суму 160 грн.

Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч.3 ст.187 КК України, а саме, як напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не визнав. Вважав, що його дії слід кваліфікувати як грабіж, а не розбій. Пояснив, що ввечері разом із особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, розпивав спиртні напої за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_3 . За його словами, він випив близько 250 грамів горілки. Близько 03:00 год. 20.02.2022 йому зателефонував товариш ОСОБА_7 і попросив прийти до нього додому. Приблизно о 05:00 год., коли вони разом із особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, прямували до ОСОБА_8 , він згадав, що ОСОБА_9 , племінник потерпілого, який проживає на АДРЕСА_4 , заборгував йому близько 1500 грн і не повертав ці кошти протягом двох років. Зі слів обвинуваченого, йому було відомо, що ОСОБА_9 тривалий час був відсутній за місцем проживання, однак напередодні він дізнався від знайомого, що той повернувся додому. У зв`язку з цим він запропонував особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, зайти до будинку ОСОБА_10 та з`ясувати, чи перебуває той удома. Підійшовши до будинку, він постукав у двері, однак ніхто не відчинив. Після цього особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, почав стукати у вікна, а згодом обійшов будинок. Через деякий час обвинувачений почув шум у будинку та крики особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, й іншої особи. Побачивши, що вікно розбите, він попросив особу, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, відчинити вхідні двері. Після того як той відчинив двері, обвинувачений зайшов до будинку. У будинку вони запитали потерпілого про місцезнаходження ОСОБА_11 , на що той відповів, що його немає вдома. Потерпілий вимагав, щоб вони залишили будинок, та намагався виштовхати їх. Водночас вони просили потерпілого показати кімнати будинку, після чого між ними виник конфлікт, який переріс у бійку. За словами обвинуваченого, потерпілий ударив особу, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, палицею. У відповідь він відштовхнув потерпілого та завдав йому два удари кулаком в обличчя. Від отриманих ударів потерпілий присів на ліжко, після чого обвинувачений завдав йому ще одного удару ногою в ділянку живота. Після цього особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, зайшов до кімнати та хотів підійти до потерпілого, однак обвинувачений сказав йому вийти на вулицю та нічого не брати з будинку. Незважаючи на це, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, виходячи з будинку, взяв зі столу у вітальні ключі з магнітом від домофона, оскільки мав аналогічні ключі. Обвинувачений зауважив, що його метою було лише з`ясувати місцезнаходження ОСОБА_11 та причину, з якої той не повертав борг. Стверджував, що грошей у потерпілого вони не вимагали, а конфлікт виник через те, що потерпілий почав виганяти їхіз будинку. Після того як особ, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, залишила будинок, обвинувачений ще раз запитав потерпілого про місцезнаходження ОСОБА_11 , на що отримав відповідь, що того давно немає вдома. Потерпілий не скаржився на стан здоров`я, тому він не надавав йому жодної допомоги. Обвинувачений визнав свою вину лише в тому, що незаконно проник до будинку потерпілого, завдав йому тілесних ушкоджень та що особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, заволоділа ключами. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати та перекваліфікувати його дії на ст. 186 КК України.

Попри те, що обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, суд вважає, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України знайшло своє підтвердження під час судового розгляду на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами наданими стороною обвинувачення, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду й оціненими судом згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Так, потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 20.02.2022 приблизно о 05:20, перебуваючи вдома, прокинувся від звуку розбитого вікна. Оскільки в будинку не було електропостачання, він не зміг одразу розпізнати особу, яка зайшла до помешкання. Запитав, хто прийшов, і згодом зрозумів, що це був особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, яка відчинила вхідні двері. У дверному проході він побачив ОСОБА_4 . Обидва перебували у стані алкогольного сп`яніння та почали запитувати, де знаходиться його племінник, який, зі слів ОСОБА_12 та особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, був винен їм гроші. За словами потерпілого, перебуваючи у проході між кімнатою та кухнею, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, двічі вдарив його кулаком у грудну клітину. У відповідь він схопив палицю, яка знаходилася біля дверей, та вдарив нею особу, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, однак куди саме припав удар, не бачив. Після цього ОСОБА_4 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, підійшли до нього, вирвали з рук палицю та почали наносити удари. Зокрема, вони завдали йому 3–4 удари кулаками в ділянку грудної клітки, від чого він присів на ліжко. Надалі ОСОБА_4 наніс ще 1–2 удари ногою, взутою в кросівок, також у грудну клітку, після чого взяв обігрівач і один раз вдарив ним потерпілого по голові. Потерпілий зазначив, що під час нанесення ударів ОСОБА_12 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, вимагали повідомити, де перебуває його племінник, говорили, щоб той повернув їм гроші, а також запитували, чи має він при собі гроші. Після того як він відповів, що грошей не має, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, продовжила його бити. Згодом особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, підійшла до столу, забрала ключі від будинку, після чого разом зі ОСОБА_4 залишили помешкання. При цьому, зі слів потерпілого, по будинку вони не ходили та гроші не шукали. Потерпілий пояснив, що не розуміє, з якої саме причини йому наносили тілесні ушкодження. Також повідомив, що приблизно за місяць до зазначених подій ОСОБА_4 вже приходив до нього та цікавився місцезнаходженням племінника, на що він відповів, що той відсутній близько шести місяців, тобто ОСОБА_4 було відомо про це. Після події потерпілий звернувся за медичною допомогою, де йому наклали шви у зв`язку з розсіченням брови та раною правої руки. Крім того, він зазначив, що не знає, чим міг закінчитися конфлікт і чи залишився б він живим. Разом з тим потерпілий повідомив, що завдану йому шкоду обвинувачені відшкодували в повному обсязі, будь-яких претензій до них він не має, пробачив їх за вчинене та просив суд суворо їх не карати.

Такі показання потерпілого ОСОБА_6 об`єктивно узгоджуються з іншими доказами безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме письмовими доказами.

Відповідно до рапорта помічника чергового Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області 20.02.2022 о 21-46 до РУ надійшла заява ОСОБА_6 про те, що 20.02.2022, близько 05:00 ранку, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, та ОСОБА_4 , шляхом розбиття віконної шибки, проникли до житлового будинку АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_6 , та здійснили напад на останнього, застосувавши до нього фізичне насильство, нанісши декілька ударів кулаками рук, а також ногами в голову потерпілому та по тулубу, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки зліва, забою волосистої частини голови (за медичною допомогою звертався до Володимир-Волинського ТМО, не госпіталізувався), під час цього вимагали грошові кошти. Не отримавши грошових коштів, забрали зі столу кухні ключі від врізаного замка вхідних дверей зазначеного будинку в кількості 2шт, та електронний ключ домофону, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 шкоду на суму 160грн.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 20.02.2022, потерпілий ОСОБА_6 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно зі ст.383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомив у поліції, що 20.02.2022, близько 05 год, ОСОБА_13 разом з достовірно не встановленою особою, проникли до будинку АДРЕСА_2 , шляхом розбиття віконної шиби, де здійснили напад із застосуванням фізичної сили на ОСОБА_6 , а також викрали ключі в кількості 2 шт. та електронний чіп до домофону.

Повідомлення КП «Володимир-Волинський ТМО» №41 від 20.02.2022 стверджується, що в лікарню 20.02.2022 о 10:00 доставлений ОСОБА_6 з різаною раною середньої третини правого передпліччя, забійною раною лівої брови, забій грудної клітки зліва, забій волосистої частини голови. Зі слів побили двоє знайомих.

Згідно протоколу огляду місця події від 20.02.2022, з фототаблицею до нього, місцем вчинення кримінального правопорушення є домоволодіння АДРЕСА_2 . Під час огляду будику, в коридорі, який знаходиться при вході, з лівої сторони в куті виявлена дерев`яна палиця з металевим наконечником, на якому наявні сліди речовини бурого кольору. На підлозі виявлені краплі речовини бурого кольору. У житловій кімнаті №2 на підлозі також виявлені сліди речовини бурого кольору. Вікно у вказаній кімнаті розбито у верхній частині шиби. Із зовнішньої частини будинку під вікном стоїть дерев`яна дробина, яка спрямована до розбитої шиби. Із зовнішньої частини вікна на склі наявні сліди речовини бурого кольору у розмазаному вигляді. Під час огляду виявлено та вилучено: дерев`яну палку з металевим наконечником зі слідами речовини бурого кольору; два об`єкти зі слідами речовини бурого кольору; сліди рук на ліпкій стрічці.

Згідно протоколу огляду місця події від 20.02.2022, з фототаблицею до нього, під час огляду чоловічої куртки, яка належить особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, виявлено та вилучено, зокрема два ключі у зв`язці срібного кольору: один більшого розміру, один меншого, та один ключ магніт.

Згідно протоколу огляду місця події від 20.02.2022 із фототаблицею до нього, під час огляду чоловічої куртки темно синього кольору марки «Nike AIR», яка належить ОСОБА_4 , по всій куртці наявні плями речовини бурого кольору.

Висновком судово-медичної експертизи №29 від 13.04.2022, стверджується, що на тілі ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: післяраневий рубець лівого передпліччя. Зважаючи на морфологічні особливості рубця, останній утворився як наслідок загоєння різаної рани, яка, в свою чергу могла утворитись внаслідок травмуючої дії предмету з ріжучими властивостями контактної поверхні, в термін не менше 1 місяці до моменту огляду, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Судово-медичних даних щодо можливості отримання даного тілесного ушкодження внаслідок падіння з висоти власного зросту, з морфологічних особливостей останнього не виявлено. Із медичної довідки на ім`я ОСОБА_6 слідує: «20 лютого 2022, 11-35. Огляд. Загальний стан відносно задовільний. У свідомості. Контактний. На волосистій частині голови, у ділянці лівої брови – забійні садна. На зовнішній поверхні середньої третини передпліччя – різана рана. Також зазначено анамнез хвороби: зі слів побили двоє знайомих 20.02.2022, близько 5 год ранку. Зі слів били кулаками та ногами по голові, грудній клітці. Діагноз: забій грудної клітини. ЗТГК. Відкрита рана інших частин передпліччя. Різана рана середньої третини правого передпліччя. Поверхнева травма волосистої частини голови, садно. Забійне садно волосистої частини голови. Забій повіки та навколоочноямкової ділянки. Забійне садно лівої брови. Надано невідкладну допомогу. На момент огляду показів до госпіталізації не виявлено, рекомендації на амбулаторне лікування. Скерований до хірурга».

Допитаний в ході судового розгляду експерт ОСОБА_14 повністю підтримав висновки проведеної ним експертизи. Зазначив, що з медичної точки зору тілесні ушкодження спричинені потерпілому не становили загрози для життя та здоров`я потерпілого.

Згідно протоколів проведення слідчого експерименту за участю підозрюваних ОСОБА_4 та особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження,від 01.04.2022 та 19.04.2022, під час проведення слідчого експерименту у житловому будинку АДРЕСА_2 , підозрювані ОСОБА_4 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, у присутності понятих, захисників, розповіли та детально показали на місці, як особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, розбив віконну шибу, заліз у будинок, пройшов, відкрив вхідні двері ОСОБА_4 , в якій послідовності і в яку частину тіла наносили удари потерпілому, яким чином особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, кинув у потерпілого обігрівач, звідки забрали ключі від будинку.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 , від 19.04.2022 під час проведення слідчого експерименту у житловому будинку АДРЕСА_2 , потерпілий ОСОБА_6 детально показав, у який спосіб і при яких обставинах ОСОБА_4 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, спричинили йому тілесні ушкодження, яким чином він намагався себе захистити та наніс особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, удар палицею.

Зазначені вище докази, надані стороною обвинувачення та дослідженні безпосередньо в ході судового розгляду, є належними, оскільки у своїй сукупності підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані в порядку, встановленому нормами КПК України та без порушень. Вони є послідовними, не містять протиріч, переконливими як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку. Жоден з них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування.

Зауважень щодо достовірності та допустимості цих доказів, з боку учасників судового розгляду висунуто не було.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку вказані докази, як докази, які у своїй сукупності беззаперечно поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо кваліфікації діяння обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст.187 КК України, то суд вважає її правильною, а доводи обвинуваченого та захисника про те, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.3 ст.186 КК України, як грабіж, такими що не відповідають фактичним обставинам справи, з урахуванням такого.

Сторона захисту вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено головної та визначальної ознаки інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення — спрямованості дій обвинувачених на заволодіння майном потерпілого шляхом нападу, а також ще однієї обов`язкової ознаки розбою — застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (далі за текстом — Постанова) роз`яснюється, що предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, тощо.

Згідно роз`яснень, що містяться в пункті 6 згаданої постанови, розбій як злочин проти власності - є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за ст.187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

У пункті 9 вказаної постанови, зазначено, що небезпечне для життя чи здоров`я насильство (ст. 187 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Таким чином фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров`я охоплюється: легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я або небезпечну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, замах на вбивство.

До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належить насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння, тобто в момент застосування створювало реальну загрозу для його життя.

При цьому оцінка небезпечності насильства, яке виявляється у погрозі повинна проводитися не стільки на суб`єктивному сприянні небезпечності потерпілим, скільки на об`єктивних критеріях і з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства, коли така погроза не викликає сумніву щодо небезпечності дій винної особи.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 3 квітня 2018 року по справі № 760/12040/16-к.

Судовий медичний експерт в ході проведення обстеження встановив у потерпілого тілесні ушкодження: післяраневий рубець лівого передпліччя. Зважаючи на морфологічні особливості рубця, зазначив, що він утворився як наслідок загоєння різаної рани, яка, в свою чергу могла утворитись внаслідок травмуючої дії предмету з ріжучими властивостями контактної поверхні, в термін не менше 1 місяці до моменту огляду, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. В медичній довідці на ім`я ОСОБА_6 зазначено анамнез хвороби: зі слів побили двоє знайомих 20.02.2022, близько 5 год ранку. Били кулаками та ногами по голові, грудній клітці. Діагноз: забій грудної клітини. ЗТГК. Відкрита рана інших частин передпліччя. Різана рана середньої третини правого передпліччя. Поверхнева травма волосистої частини голови, садно. Забійне садно волосистої частини голови. Забій повіки та навколоочноямкової ділянки.

При цьому, безпосередньо в судовому засіданні потерпілий вказав на той факт, що після нанесення ударів, вимушений був захищатись, оскільки не знав як би розвивались події, чи залишився б він живий.

Підстави для сумніву в правдивості показань потерпілого ОСОБА_6 відсутні. Наявності у нього приводу для обмови обвинуваченого та заінтересованості в його безпідставному засудженні не встановлені. Навпаки, протягом судового розгляду потерпілий вказував на те, що претензій до обвинуваченого не має та не наполягає на суворій мірі покарання.

Тому, доводи сторони захисту про відсутність кваліфікуючої ознаки «небезпечність для життя в момент заподіяння» вчиненого ОСОБА_4 злочину, передбаченого статтею 187 КК, є неспроможними.

Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року провадження № 13-14кс18 (справа № 569/1111/16-к), проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки "проникнення у житло, інше приміщення чи сховище" в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

В своїх показах обвинувачений ОСОБА_4 чітко і послідовно пояснив, яким чином він разом з особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, проникли до будинку потерпілого, всупереч його волі залишились в ньому, усвідомлюючи, що племінника потерпілого немає. Сам потерпілий ОСОБА_6 в суді пояснив, що ОСОБА_4 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, після його побиття почали вимагати гроші. Коли він сказав їм, що грошей нема, то особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, продовжила його бити.

Також неспроможними є твердження сторони захисту в частині не доведення вимагання грошей, оскільки потерпілий в суді зазначив, що ОСОБА_4 було відомо, що племінника потерпілого в будинку не було, за місяць до події він казав обвинуваченому, що той перебуває в реабілітаційному центрі. Незважаючи на це, ОСОБА_4 і особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, незаконним шляхом проникли в дім та, під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , впевнившись і достеменно розуміючи, що племінника в будинку немає, вимагали у потерпілого гроші, після чого забрали ключі від будинку. При цьому обвинувачений не зміг пояснити чому на законну вимогу потерпілого вони не залишили будинок, стали наносити удари останньому і племінника в домі не шукали.

Усі вищезазначені доводи сторони захисту суд розцінює як спосіб захисту обраний з метою уникнення обвинуваченим відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний із зазначених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття законного та обґрунтованого рішення по кримінальному провадженню, вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із проникненням у житло, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.187 КК України.

Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно доположень ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обставини та спосіб його вчинення, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, на обліку в диспансерах та спеціальних установах не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, відшкодував шкоду, заподіяну потерпілому та приніс йому свої вибачення, раніше судимий за корисні злочини, за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово надходили звернення громадян, щодо його протиправної поведінки, перебуває на профілактичному обліку сектору превенції як кривдник, після вчинення кримінального правопорушення, перебуваючи під домашнім арештом, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, що свідчить про відсутність позитивних змін в його особистості й неготовність, небажання до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, стійку направленість на вчинення злочинів, підвищену суспільну небезпеку, а тому, на переконання суду, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Як обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст.67 КК України, визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

З урахування вищевикладеного, думки сторони публічного обвинувачення, позиції потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мав, та не наполягав на суворій мірі покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна в межах, установлених у санкції частини 3 статті 187 КК України.

Крім того, судом встановлено, що вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31 травня 2022 рокуОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 1 року 10 місяців обмеження волів.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

На підставі наведеного, ураховуючи, що кримінальне правопорушення за цим вироком ОСОБА_4 вчинено до постановлення попереднього вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31.05.2022, суд вважає необхідним на підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

На переконання суду таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не довше 60 днів з дня ухвалення вироку.

Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 377, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 3 (три) місяці, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31 травня 2022 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 3 (три) місяці, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дати проголошення вироку – 16 липня 2026 року.

На підставі ч.4 ст.70, ч. 5 ст.72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_4 за цим вироком, зарахувати строк попереднього ув`язнення з 20 лютого 2022 року до 30 липня 2024 року та з 14 січня 2025 року до 15 липня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі, а також відбуте покарання за попереднім вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31 травня 2022 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити попереднім – тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, але не довше 60 днів з дня ухвалення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Головуючий ОСОБА_1