Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №154/257/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/257/26

1-кп/154/346/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого — ОСОБА_4 ,

представника потерпілого – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030510000805 від 17.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Володимир-Волинський Волинської області, громадянина України, і середньою-спеціальною освітою, ФОП, не одруженого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ

16 листопада 2025 року, близько 19:00, ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні кафе-бар «Двіжок», що по АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_4 , внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритого зламу суглобового паростка нижньої щелепи зліва зі зміщенням, що відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я та не було небезпечним для життя в момент спричинення.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та суду пояснив, що 16 листопада 2025 року у вечірній час разом зі своєю матір`ю та сином ОСОБА_8 , 2016 року народження, він перебував у приміщенні кафе-бару «Двіжок» у м. Володимирі, де святкували день народження його племінника. За словами обвинуваченого, через деякий час до кафе зайшла його колишня дружина ОСОБА_9 разом із потерпілим ОСОБА_4 з наміром забрати сина, у зв`язку з чим між ними виник словесний конфлікт. При цьому, як зазначив обвинувачений, ОСОБА_4 поводився агресивно щодо нього та його матері. Враховуючи таку поведінку потерпілого, він вирішив діяти на випередження та наніс один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя ОСОБА_4 , від якого останній упав на підлогу. Після цього, зі слів обвинуваченого, його колишня дружина накинулася на нього, а потерпілий підвівся, вийшов із приміщення кафе та сів в автомобіль, на якому приїхав.

Обвинувачений в судовому засіданні щиро вибачився перед потерпілим та просив його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_6 є колишнім чоловіком його співмешканки ОСОБА_9 . Від цього шлюбу вони мають спільного сина ОСОБА_8 , 2016 року народження. 16 листопада 2025 року ОСОБА_6 забрав сина ОСОБА_8 , з яким мав проводити час у кафе «Двіжок» по вул. Устилузькій у м. Володимирі. Близько 19 години того ж дня ОСОБА_8 зателефонував матері, перебуваючи у плаксивому стані та істериці, і просив забрати його з кафе. Після цього ОСОБА_10 попросила потерпілого відвезти її до кафе, щоб забрати дитину. Прибувши до кафе, ОСОБА_10 зателефонувала синові та попросила його вийти, однак той повідомив, що ОСОБА_6 не відпускає його. Після цього ОСОБА_10 зайшла до приміщення кафе. Через кілька хвилин вона вийшла та повідомила, що ОСОБА_6 зачинив сина в туалеті, і попросила потерпілого допомогти забрати дитину. Потерпілий вийшов з автомобіля та попрямував до приміщення кафе. Перед тим, як він увійшов, із кафе вибіг ОСОБА_8 . У той момент, коли потерпілий зайшов до приміщення, ОСОБА_6 без будь-яких попереджень раптово наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя, від якого він упав на підлогу. Прийшовши до тями, потерпілий вийшов до свого автомобіля та зателефонував на лінію «102». Він також відчув зміщення нижньої щелепи. За словами потерпілого, після нанесення удару ОСОБА_6 продовжував погрожувати йому фізичною розправою. Після прибуття працівників поліції потерпілий повідомив їм про обставини події, після чого звернувся до КП «Володимирське ТМО», де йому надали медичну допомогу та діагностували перелом нижньої щелепи. Надалі потерпілого було госпіталізовано до хірургічного відділення, де він перебував на стаціонарному лікуванні близько одного місяця. Після виписки він продовжує амбулаторне лікування. На лікування ним було витрачено 12 677 грн, які він просить стягнути з обвинуваченого. Унаслідок отриманої травми він тривалий час не міг повноцінно харчуватися, працювати та забезпечувати себе матеріально. Крім того, після оперативного втручання на його обличчі залишилися шрами.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні не наполягав на суворому покаранні обвинуваченого, лише просив щоб той відшкодував йому завдану шкоду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю, сторони не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Отже, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю встановлена в ході судового розгляду, і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, як умисне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини та щиросердному розкаянні, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, протягом 2025-2026 років притягувався до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті та за вчинення домашнього насильства, перебуває на профілактичному обліку відділу превенції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області у категорії «кривдник», є фізичною особою-підприємцем, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем реєстрації, позитивно характеризується за місцем проживання. Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 відзначений подякою ІНФОРМАЦІЯ_2 за громадянську мужність, самовідданість, громадянську активність, патріотизм та підтримку воїнів Збройних Сил України, а також подякою адміністрації КНП «Міський спеціалізований будинок дитини №1» ОМР за надання благодійної допомоги для покращення умов життя малюків, залишених без батьківського піклування, увагу до їх потреб і бажань.

Як обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає його щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

З урахування вищевикладеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі в межах, установлених у санкції частини 1 статті 122 КК України.

На підставі ст.75 КК України, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, вважає можливим звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, встановленого судом, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Представником потерпілого ОСОБА_4 — адвокатом ОСОБА_5 , до початку судового розгляду було заявлено цивільний позов в інтересах потерпілого про відшкодування завданої потерпілому кримінальним правопорушенням шкоди, в якому він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 12 667,00 грн, яка пов`язана з витратами потерпілого на лікування, а також моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди представник потерпілого зазначив, що внаслідок вчиненого ОСОБА_6 злочину потерпілий ОСОБА_4 зазнав великого морального болю, було порушено нормальний спосіб його життя, потерпілий не міг нормально харчуватися, знаходився на лікарняному та не міг в повній мірі заробляти кошти на проживання. Дана подія потягла за собою необхідність відновлення стану здоров`я ОСОБА_4 , викликала у потерпілого емоційну напругу, порушення сну та неприємні сновидіння, нервозність та дратівливість.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 вказані позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12 677, 00 грн визнав повністю, про відшкодування моральної шкоди — частково, в розмірі 5000,00 гривень.

Заслухавши думки учасників судового провадження, оглянувши та дослідивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Як передбачено ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129 КПК України).

Відповідно до положень Конституції України і чинного законодавства, фізичні особи мають право на відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав, свобод та законних інтересів.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до п. 5 вказаної Постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, а також визнання обвинуваченим позовних вимог потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд доходить висновку про наявність правових підстав для їх задоволення в повному обсязі. У зв`язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, у заявленому та належним чином документально підтвердженому розмірі - 12 677,00 грн.

Суд також вважає встановленим, що внаслідок вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_11 заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, був порушений звичайний спосіб його життя, для відновлення якого він був вимушений докладати додаткових зусиль.

При визначенні розміру шкоди суд враховує обставини кримінального провадження, характер правопорушення, глибину душевних та фізичних страждань потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення його попереднього стану.

Одночасно, суд бере також до уваги те, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, тому при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен враховувати вимоги розумності та справедливості, а сам розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв`язку з порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.

Тому, враховуючи засади виваженості, добросовісності та розумності, а також співмірності грошового відшкодування із заподіяною шкодою, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги потерпілого щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди та визначити розмір морального відшкодування в сумі 50 000,00 грн, що на переконання суду буде достатнім та належним відшкодуванням завданої потерпілому моральної шкоди.

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувався.

Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75,76 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , матеріальну шкоду завдану внаслідок кримінального правопорушення, в розмірі 12 677 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду завдану внаслідок кримінального правопорушення, в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Речовий доказ по справі: DVD-R диск з відеозаписом з камери відеоспостереження з території кафе-бар «Двіжок», що за адресою: м. Володимир, вул. Устилузька, 89, Волинської області, за 11 грудня 2025 року – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Головуючий ОСОБА_1