Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №585/1134/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/1134/26

Номер провадження 22-ц/816/2414/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Черних О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2026 року в складі судді Євлах О.О., постановлену в м. Ромни Сумської області (повний текст виготовлено 29 травня 2026 року)

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління юстиції України, боржник: Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області,

в с т а н о в и в :

21.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій вказував, що на виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління юстиції України перебуває виконавче провадження №27081556 з примусового виконання виконавчого листа №2-333/2011 від 07.06.2011 про зобов`язання Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області надати йому та членам його сім`ї житло для постійного проживання згідно з існуючими нормами житлової площі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями в розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій або за рахунок субвенцій з державного бюджету, протягом 6 місяців з дня набрання чинності судовим рішенням. Але рішення суду фактично не виконано. На відповідача покладався обов`язок вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення, у тому числі сформувати бюджетну потребу, подати відповідний бюджетний запит та повідомити розпорядників коштів вищого рівня про наявність судового зобов`язання, що підлягає фінансуванню за рахунок субвенції. Зазначає, що протягом тривалого часу державний виконавець не цікавився діями відповідача, фактично обмежувався формальним здійсненням виконавчих дій та не застосовував усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового характеру.

Посилаючись на викладені обставини, просив:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає в невжитті заходів щодо виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області в справі 2-333/11 від 21.03.2011;

- зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України провести службову перевірку щодо встановлення причин тривалого невжиття державним виконавцем відділу примусового виконання рішень заходів із забезпечення примусового виконання судового рішення та наявності в діях (бездіяльності) державного виконавця ознак правопорушення: службова недбалість;

- зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витребувати у Виконавчого комітету Роменської міської ради повну документацію щодо квартирного обліку з 2011 року; списки осіб, які отримали житло з 2011; рішення про розподіл житла з 2011; фінансову документацію щодо отримання та використання субвенцій з 2011; інформацію про придбання та розподіл житла з 2011; дані про подання або неподання бюджетних запитів з 2011, перевірити законність розподілу житла та використання бюджетних коштів з 2011 по цей час;

- у разі встановлення фактів умисного невиконання рішення відповідачем, вирішити питання про направлення матеріалів до правоохоронних органів відповідно до статті 382 КК України.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2026 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою скаргу задовольнити.

Вказує, що постановою Сумського апеляційного суду від 30.04.2026 ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24.03.2026 було скасовано. Апеляційний суд прямо встановив, що бездіяльність державного виконавця має триваючий характер, що скарга містить достатнє обґрунтування, що рішення суду від 2011 року залишається невиконаним, що суд першої інстанції застосував надмірний формалізм, а скарга підлягає розгляду по суті.

Зазначає, що незважаючи на зазначені висновки суду апеляційної інстанції, під час нового розгляду суд першої інстанції фактично не надав належної оцінки встановленим обставинам та повторно застосував формальний підхід. Суд першої інстанції не встановив, які саме виконавчі дії реально здійснювалися протягом чотирнадцяти років, чи витребував державний виконавець документи щодо квартирного обліку, чи перевіряв факт подання бюджетних запитів, чи встановлював причини невиконання рішення, чи застосовував заходи відповідальності до посадових осіб боржника, чи направлялись подання про притягнення винних осіб до відповідальності, а також чи здійснювалася перевірка використання субвенцій та розподілу житла, обмежившись формальним висновком про відсутність підстав для задоволення скарги, однак не встановив, які саме реальні та результативні заходи були вжиті державним виконавцем для забезпечення виконання рішення суду.

Вважає, що сам факт невиконання судового рішення протягом такого надзвичайно тривалого строку свідчить про неефективність примусового виконання та неналежне здійснення державним виконавцем своїх обов`язків. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд є ілюзорним, якщо остаточне судове рішення залишається невиконаним. Бездіяльність державного виконавця в даній справі є триваючою. Кожен день невиконання рішення суду є новим порушенням права заявника на ефективний судовий захист. Вказана правова позиція вже була підтверджена Сумським апеляційним судом у постанові від 30.04.2026 з посиланням на практику Верховного Суду. Однак суд першої інстанції фактично не надав оцінки саме триваючому характеру порушення та наслідкам багаторічного невиконання рішення.

Крім того, факт того, що обов`язкове до виконання судове рішення не виконується протягом чотирнадцяти років, сам по собі свідчить про очевидну неефективність дій боржника та органу державної виконавчої служби. За таких обставин виникають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач та державний виконавець протягом тривалого часу не вживали належних, реальних та ефективних заходів, спрямованих на виконання судового рішення, а виконавче провадження фактично здійснювалось формально без досягнення результату передбаченого законом та судовим рішенням.

Зазначає, що невиконання рішення суду протягом настільки тривалого строку є несумісним з принципом обов`язковості судового рішення, закріпленим у статті 129-1 Конституції України, та свідчить про порушення права на справедливий суд і ефективний судовий захист, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

23.06.2026 Сумське міжрегіональне управління юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У судове засідання ОСОБА_1 , представники Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління юстиції України, Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 134 зв., 135 зв., 136 зв.). Представник Сумського міжрегіонального управління юстиції України подав клопотання про розгляд справи без його участі (а. с. 147). Інші учасники про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.03.2011 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність Виконавчого комітету Роменської міської ради щодо незабезпечення ОСОБА_1 та його сім`ї жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік противною. Зобов`язано Виконавчий комітет Роменської міської ради надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї житло для постійного проживання згідно з існуючими нормами житлової площі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями в розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій або за рахунок субвенцій з державного бюджету, протягом 6 місяців з дня набрання чинності судовим рішенням (справа №2-333/2011 том 1 а. с. 28).

10.06.2011 державний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-333/2011 (справа №2-333/2011 том 1 а. с. 68).

07.07.2011 державним виконавцем за невиконання рішення суду на Виконавчий комітет Роменської міської ради накладено штраф у сумі 680 грн (справа №2-333/2011 том 1 а. с. 69).

13.12.2011 державним виконавцем за невиконання рішення суду на Виконавчий комітет Роменської міської ради накладено штраф у сумі 1360 грн (справа №2-333/2011 том 1 а. с. 122).

04.03.2021 керуючою справами Виконавчого комітету Роменської міської ради були надіслані звернення до Сумської обласної державної адміністрації та Міністерства соціальної політики України про здійснення розподілу бюджетних коштів (надати субвенцію) для можливості реалізації Виконавчим комітетом Роменської міської ради делегованих йому повноважень щодо надання житла воїну-інтернаціоналісту ОСОБА_1 , який перебуває на квартирному обліку для отримання житла (а. с. 73 зв. - 75).

З листа Виконавчого комітету Роменської міської ради від 01.05.2023 №03-24/1272 вбачається, що рішенням Виконавчого комітету від 22.09.2005 №271 ОСОБА_1 , який має склад сім`ї 3 особи (він, дружина, донька), взято на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання під реєстраційним №3257; включено до списку загальної черги за №1519 та до списку першочергового права отримання житла, як військовослужбовця запасу та учасника бойових дій за №483. Рішенням Виконавчого комітету Роменської міської ради від 17.10.2018 №129 ОСОБА_1 як особу, яка бере участь в Операції Об`єднаних сил включено до окремого списку осіб, які брали участь в антитерористичній операції, під №82. На даний час останній перебуває на квартирному обліку за місцем проживання у Виконавчому комітеті Роменської міської ради в списку загальної черги під №1033, списку першочергового права на отримання житла, як військовослужбовець запасу та учасник бойових дій за №277, окремому списку осіб, які брали участь в антитерористичній операції, під №76 (а. с. 64).

Листом від 20.03.2024 №2.1-21/1027 Виконавчий комітет Роменської міської ради повідомив державному виконавцю про те, що останні роки закони України про державний бюджет України видатки для забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 №223 не передбачались (а. с. 65).

Листом ГУНП в Сумській області від 19.05.2024 №6627/52/01-24 надано відповідь Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління юстиції України щодо внесення відомостей до ЄРДР відносно посадових осіб Виконавчого комітету Роменської міської ради за невиконання судового рішення, згідно з якою після проведення перевірки не підтверджено невиконання судового рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності (копія листа зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

10.01.2025 №06.1-16 державний виконавець направив вимогу на адресу Виконавчого комітету Роменської міської ради, в які поставив питання про надання інформації про хід виконання виконавчого листа №2-333/11, виданого 07.06.2011 Роменським міськрайонним судом Сумської області (копія вимоги зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

У повідомленні Виконавчого комітету Роменської міської ради від 15.01.2025 №02-1-23/159 про хід виконання виконавчого листа зазначено, що бюджетом громади на 2025 рік не передбачені кошти для придбання житла ОСОБА_1 та членам його сім`ї, запити до державних органів у 2025 році з питань виділення субвенції на придбання квартири ОСОБА_1 та членам його сім`ї для постійного проживання не направлялись тому, що такі запити не передбачені чинним законодавством. Листи з пропозицією щодо виділення квартири ОСОБА_1 та членам його сім`ї до будівельних організацій протягом 2023-2025 років не направлялись (а. с. 66).

12.01.2026 державний виконавець направив вимогу на адресу Виконавчого комітету Роменської міської ради, в які поставив питання про надання інформації про хід виконання виконавчого листа №2-333/11, виданого 07.06.2011 Роменським міськрайонним судом Сумської області (а. с. 69).

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, місцевий суд виходив з того, що відсутність можливості надання Виконавчим комітетом Роменської міської ради ОСОБА_1 та членам його сім`ї житла для постійного проживання у зв`язку з відсутністю жилої площі, що передається в розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, та виділених субвенцій з державного бюджету на такі цілі, не свідчить про бездіяльність виконавця, оскільки він вчинив усі залежні від нього дії.

Суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем вчинені дії, спрямовані на виконання судового рішення, а саме: відкрито виконавче провадження, накладені штрафи за невиконання рішення суду, направляються звернення, спрямовані на контроль за виконанням рішення суду, внесені подання про порушення кримінального провадження, про зміну порядку виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 – 4 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі ст. 447, 447-1 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз. 2 п. 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У частині 1 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У частині 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені положення інституту доказування застосовуються і при розгляді скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, яка полягає у невжитті заходів щодо виконання рішення суду в справі №2-333/11, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність можливості надання Виконавчим комітетом Роменської міської ради ОСОБА_1 та членам його сім`ї житла для постійного проживання у зв`язку з відсутністю житлової площі, що передається в розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, виділення субвенцій з державного бюджету на ці цілі, не свідчить про бездіяльність виконавця. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки державним виконавцем вчиняються дії, які спрямовані на виконання судового рішення, що свідчить про відсутність доказів бездіяльності державного виконавця та навпаки підтверджує вжиття всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема: відкрито виконавче провадження, накладені штрафи за невиконання рішення суду, направляються звернення, спрямовані на контроль за виконанням рішення суду, внесені подання про порушення кримінального провадження, про зміну та порядку виконання рішення суду.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Тобто визнавши бездіяльність державного виконавця неправомірною суд одночасно повинен зобов`язати останнього вчинити дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

У той же час, суд не має права виходити за межі скарги.

У скарзі ОСОБА_1 просив вирішити питання щодо проведення службової перевірки дій державного виконавця, але це питання належить до виключної компетенції органів ДВС, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні скарги в частині зобов`язання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України провести службову перевірку щодо встановлення причин тривалого невжиття державним виконавцем відділу примусового виконання рішень заходів із забезпечення примусового виконання судового рішення та наявності в діях державного виконавця ознак правопорушення: службова недбалість.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України або до відповідного відділу Міністерства юстиції України з відповідною заявою, а у випадку її не розгляду – до суду.

Щодо витребування у Виконавчого комітету Роменської міської ради повної документації щодо квартирного обліку з 2011 року; списів осіб, які отримали житло з 2011 року; рішення про розподіл житла з 2011 року; фінансову документацію щодо отримання та використання субвенцій з 2011 року; інформації про придбання та розподіл житла з 2011 року; даних про подання або неподання бюджетних запитів з 2011 року; а також проведення перевірки законності розподілу житла та використання бюджетних коштів з 2011 року по цей час, то колегія суддів зазначає наступне.

Державний виконавець має право витребувати лише ті документи, які безпосередньо стосуються виконання відкритого виконавчого провадження, але він не уповноважений проводити перевірки законності розподілу житла, квартирного обліку чи використання бюджетних коштів.

З огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений конкретними повноваженнями, які мають чіткі межі. Так, він має право витребувати лише ту інформацію, яка потрібна для перевірки виконання конкретного судового рішення щодо конкретного боржника (наприклад, інформацію про стан черги конкретної особи, інформацію про придбання та розподіл житла та рішення про розподіл житла, але виключно стосовно конкретного стягувача, витяг з черги, який стосується конкретного стягувача). Що стосується витребування списків всіх осіб, фінансової документації про субвенції, бюджетних запитів загалом та проведення перевірок законності дій виконавчого комітету, то це виходить за межі повноважень державного виконавця та призведе до порушення вимог Закону України «Про захист персональних даних».

А тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні скарги в зазначеній частині.

Що стосується вимоги про вирішення питання про направлення матеріалів до правоохоронних органів відповідно до ст. 382 КК України у випадку встановлення факту, що Виконавчий комітет Роменської міської ради не подавав відповідний бюджетний запит та не повідомляв розпорядників коштів вищого рівня про наявність судового зобов`язання, яке підлягає фінансуванню за рахунок субвенції; у разі встановлення факту передачі міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами чи організаціями в розпорядження міської ради або державної адміністрації житла з 2011 року по теперішній час, за рахунок якого не було виконано судове рішення; у разі встановлення факту виділення субвенцій з державного бюджету за аналогічний період, за рахунок яких також не було виконано судове рішення, то колегія суддів зазначає, що це питання не може бути вирішено в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Сумського апеляційного суду від 30.04.2026, якою було скасовано ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24.03.2026 про повернення скарги без розгляду, не є підставою для задоволення скарги, оскільки в зазначеній постанові йшла мова про те, що скарга ОСОБА_1 оформлена в установленому законом порядку та підлягає розгляду по суті, що й було зроблено судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що оскарження дій виконавця має сенс лише тоді, коли за ним слідує відновлення порушеного права. Тому визнання дій державного виконавця незаконними без вимоги про зобов`язання вчинити конкретні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» є неефективним. Звертаючись до суду заявник розпорядився своїми правами на власний розсуд та просив зобов`язати державного виконавця вчинити дії, які не входять до його повноважень, або виходять за межі виконання конкретного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення ухвалене без дотримання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: Я.Л. Петен

О.М. Черних