Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №509/1422/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1250/26

Номер справи місцевого суду: 509/1422/26

Головуючий у першій інстанції Спічак В. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової В.А.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

адвоката Черевиченко Неллі Анатоліївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – Яковенко Володимира Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу адвоката Черевиченко Неллі Анатоліївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюОвідіопольського районного суду Одеської області від 20.04.2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративному правопорушенні передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною постановоюОвідіопольського районного суду Одеської області від 20.04.2026, захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом в мотивувальній частині оскаржуваної постанови лише формально зазначено про наявність пояснень ОСОБА_1 , без надання таким жодної правової оцінки та зазначення мотивів їх відхилення. При цьому, скаржником стверджується про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на спростування зазначених пояснень особи, а тому лише наявність протоколу про адміністративне правопорушення за умови заперечень особи щодо такого не може бути беззаперечним доказом вини без підтвердження іншими доказами в своїй сукупності.

Також апеляційна скарга містить клопотання про поновлення пропущеного строку, зазначаючи, що оскаржувана постанова надійшла до електронного кабінету захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності 24.04.2026.

Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на особу, яка звертається з апеляційною скаргою.

Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом особи на доступ до суду, закріпленим у пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувану постанову ухвалено судом першої інстанції 20.04.2026.

Звертаючись до суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначається, що оскаржувана постанова надійшла до електронного кабінету захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності 24.04.2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення по суті відносно ОСОБА_1 відбувався за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника.

Відомості щодо навалення судом першої інстанції у відповідності до положень ст. 285 КУпАП копії оскаржуваної постанови особі, яка притягується до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутні.

До матеріалів апеляційної скарги захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності долучено роздруківку з Електронного Суду, згідно якої дата доставлення документу до електронного суду зазначено – 24.04.2026 року, що в свою чергу підтверджує зазначену скаржником дату отримання вказаної копії постанови суду першої інстанції.

Будь-які інші відомості щодо отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду в матеріалах справи також відсутні.

З підстав викладеного, зважаючи на вищевказане передбачене право особи на доступ до правосуддя, з метою перевірки наведених скаржником доводів апеляційної скарги та законності оскаржуваної постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 відповідне його право.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, свідків – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Приймаючи оскаржувану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього в повній мірі підтверджується наявними матеріалами справи в своїй сукупності.

Однак висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, вищенаведеним вимогами КУпАП не відповідають, з огляду на наступне.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602297 ОСОБА_1 27.02.2026 близько 17 год 50 хв, перебуваючи за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, Старолюстдорфська дорога, 7, керуючи транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаними діями порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Пунктом 13.1 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306,передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

За положеннями ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

На підтвердження наведених в протоколі обставин подій, до матеріалів справи також долучено схему місця ДТП, а також письмові пояснення учасників.

Згідно письмових пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, останній повідомив що за кермом вказаного в протоколі транспортного засобу не перебував, керування авто здійснював його приятель, котрий пішов після настання ДТП (а.с. 6).

Потерпілим – ОСОБА_4 в письмових поясненнях повідомлено, що за кермом транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував саме ОСОБА_1 (а.с. 7).

Тобто, з наведених письмових пояснень учасників ДТП вбачається наявність відповідних розбіжностей щодо обставин та подій ДТП.

Натомість, в судовому засіданні 30.06.2026 року в суді апеляційної інстанції під запис потерпілим ОСОБА_4 повідомлено, що після ДТП, він зміг вийти з автомобіля лише через хвилин 10, тому, що було заблоковано його двері, коли він вийшов з автомобілю ОСОБА_1 перебував на пасажирському місці, на підтвердження чого потерпілим надано для огляду фотокартки в його телефоні, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності перебував на пасажирському сидінні вказаного в протоколі транспортного засобу.

Зазначені фотокартки в подальшому були оглянуті та досліджені апеляційним судом в судовому засіданні, що підтверджується записом судового засідання.

Окрім того, в судовому засіданні 14.07.2026 свідок – ОСОБА_2 повідомив, що саме він перебував на водійському сидінні транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП, що також підтверджено наданими в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_3 , донькою ОСОБА_1 , яка бачила, як ОСОБА_2 знаходився за кермом вказаного транспортного засобу та була свідком даної ДТП, оскільки рухалася за ними на своєму транспортному засобі.

Наведені обставини подій в своїй сукупності підтверджують доводи апеляційної скарги в частині відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки як вбачається з матеріалів справи, останній не здійснював керування транспортним засобом в момент настання ДТП.

При цьому, слід зауважити щодо наявності в матеріалах справи клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поданого до суду першої інстанції, щодо виклику в судове засідання вищезазначених свідків ДТП – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зазначивши про викладені обставини подій, а саме щодо перебування за кермом іншої особи, а не ОСОБА_1 , що в свою чергу не враховано судом першої інстанції та не надано жодної правової оцінки поданому клопотанню захисника.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на вищевикладені обставини справи в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що «сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву».

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

З огляду на вищевикладене в своїй сукупності, наявні матеріали справи в свою чергу не містять належних та обґрунтованих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а наведені в протоколу обставини подій спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи, а саме поясненнями свідків ДТП, також поясненням потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а тому висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, є передчасними та помилковими.

За положеннями ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З підстав викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про обґрунтованість наведених скаржником доводів апеляційної скарги та наявність в даному випадку правових підстав для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання адвоката Черевиченко Неллі Анатоліївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – задовольнити.

Поновити адвокату Черевиченко Неллі Анатоліївні, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , строк апеляційного оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Черевиченко Неллі Анатоліївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 квітня 2026 року – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 16 липня 2026 року.

Суддя О.С. Комлева