Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №487/1650/26 — Миколаївський апеляційний суд

16.07.26

22-ц/812/1525/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/1650/26

Номер провадження 22-ц/812/1525/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія»

Європейська агенція з повернення боргів»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді - Кузьменка В.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1936219 з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

16 грудня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») укладено договір факторингу № 16122025, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги від ОСОБА_1 кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, право на одержання яких, належить ТОВ «Селфі Кредит», а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги грошових коштів за кредитним договором від відповідача.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу від 16 грудня 2025 року №16122025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги від ОСОБА_1 в сумі 85 196,21 грн, з яких: 19 998, 97 грн - заборгованість за основною сумою; 55 197,24 грн - заборгованість за відсотками та 10 000 грн - заборгованість за пенею.

Посилаючись на те, що кредитор свої обов`язки виконав за кредитним договором № 1936219 від 16 грудня 2024 року, надавши грошові кошти, проте відповідач у добровільному порядку наданий йому кредит у строки передбачені кредитним договором не повернув, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 1936219 від 16 грудня 2024 року в сумі 85 196,21 грн та стягнути судові витрати.

У відзиві на позов ОСОБА_1 не заперечував щодо укладення кредитного договору з ТОВ «Селфі Кредит» та отримання грошових коштів, однак заперечував проти стягнення процентів за користування коштами, посилаючись на наявність інвалідності 3-ї групи із наявними хворобами.

Представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Шкуренко І.В. у відповіді на відзив просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2026 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідачу було відкрито рахунок, надані кредитні кошти, що він користувався ними та порушив свої зобов`язання з повернення кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №1936219 матеріали справи не містять.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального прва, а також неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув увагу на те, що за умовами кредитного договору, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України, кошти надаються в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача з використання реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , які вказані особисто відповідачем. Позивачем надано доказ перерахування кредитних коштів - лист про сплату від ТОВ «Пейтек», який підтверджує зарахування кредитних коштів у сумі 20 000 грн на платіжну картку відповідача, та який містить відомості про дату, час, суму переказу та реквізити транзакції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що кредитний договір було підписано 16 грудня 2024 року після його психічного захворювання та його загострення. Вказує на те, що він перебуває на обліку з 2019 року та проходить лікування у психіатричний лікарні ККНП «МОЦПЗ» МОР. Крім того, зазначає, що неодноразово звертався до позивача із заявами, в яких зазначав, що належить до захищеної категорії осіб відповідно до Закону України №7414 - військовослужбовці, які отримали хворобу чи травму під час проходження військової служби. Посилається на те, що він інвалід війни 3-ї групи, учасник бойових дій та отримав хворобу, травму, контузію головного мозку під час військової служби, а відтак позивачу заборонено стягувати з нього кредитну заборгованість.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 04 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1936219 про надання споживчого кредиту, який підписано з використанням одноразового ідентифікатора А423.

За умовами вказаного договору сума кредиту складає 20 000 грн, строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1% в день (п.1.2,13. 15.1).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (п.2.1).

Як вбачається з наданого позивачем листа ТОВ «Пейтек» від 16 грудня 2025 року, між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №1042024-2 від 01 квітня 2024 року, на підставі якого 04 грудня 2024 року було здійснено транзакцію по зарахуванню на картку НОМЕР_2 грошових коштів у сумі 20 000 грн (а.с.15).

Згідно розрахунку ТОВ «Селфі Кредит» заборгованість за кредитним договором №1936219 від 04 грудня 2024 року станом на 16 грудня 2025 року становить 85 196,21 грн, з яких: 19 998, 97 грн - заборгованість за основною сумою; 55 197,24 грн - заборгованість за відсотками та 10 000 грн - заборгованість за пенею (а.с.16-20).

16 грудня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16122025, відповідно до умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами (а.с. 21-25).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 16122025 від 16 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1936219 від 04 грудня 2024 року в сумі 85 196,21 грн, з яких: 19 998, 97 грн - заборгованість за основною сумою; 55 197,24 грн - заборгованість за відсотками та 10 000 грн - заборгованість за пенею (а.с. 28).

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Згідно надано позивачем розрахунку заборгованість за кредитним договором № 1936219 від 04 грудня 2024 року станом на 16 грудня 2025 року становить 85 196,21 грн, з яких: 19 998, 97 грн - заборгованість за основною сумою; 55 197,24 грн - заборгованість за відсотками та 10 000 грн - заборгованість за пенею

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1936219 від 04 грудня 2024 року.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником з використанням одноразового ідентифікатора А423.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Перерахування кредитних коштів у розмірі 20 000 грн було здійснено на картку НОМЕР_2 , номер якої зазначено у договорі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що вказаний кредитний договір було підписано позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатору, якій був надісланий первісним кредитором, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатора відповідача, що і є його безпосереднім підписом та перерахування кредитних коштів.

Крім того, відповідачем не заперечувалося укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів та повної сплати заборгованості.

За такого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.

З урахуванням встановленого, наявні підстави для покладення обов`язку на відповідача щодо сплати кредитної заборгованості за кредитним договором №1936219 від 04 грудня 2024 року основного боргу - 19 998,97 грн у зв`язку з невиконанням умов договору.

Крім того, звертаючись із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом 19 998,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 55 197,24 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Тобто, заборгованість за відсотками у більше ніж 2, 5 рази перевищує заборгованість за основним боргом.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року, у справі № 679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, колегія вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 19 998,97 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності, а відтак висновок суду про зменшення розміру відсотків є вірним.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» пені в розмірі 10 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, №573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року й діє на цей час.

Стан війни в Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист, проте, в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19.

Пунктом 18 Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) з таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нарахованими включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Так, договір № 1936219 від 04 грудня 2024 року про надання споживчого кредиту, між сторонами було укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, нарахування позивачем пені в сумі 10 000 грн за невиконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 1936219 про надання споживчого кредиту від 04 грудня 2024 року є неправомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають оскільки, суперечать вимогам закону.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.п.1, 2 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1936219 від 04 грудня 2024 року у розмірі 39 997,94 грн, з яких: 19 998,97 грн - заборгованість за основним боргом та 19 998,97 грн - заборгованість за процентами.

Посилання ОСОБА_1 на заборону позивачу стягувати з нього кредитну заборгованість відповідно до Закону України №7414, оскільки він належить до захищеної категорії - військовослужбовці, які отримали хворобу чи травму під час проходження військової служби, є інвалідом війни 3-ї групи, учасник бойових дій та отримав хворобу, травму, контузію головного мозку під час військової служби не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Законом України від 27 липня 2022 року №2459-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» у Законі України «Про споживче кредитування» розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 6-2 такого змісту:

«6-2. Під час врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, додатково зобов`язані дотримуватися таких вимог щодо етичної поведінки:

1) не взаємодіяти за власною ініціативою із споживачем, який у передбачений цим пунктом спосіб повідомив про свою належність до захищеної категорії або щодо належності якого до захищеної категорії у передбачений цим пунктом спосіб повідомили близькі особи такого споживача, його представники, спадкоємці, поручителі, майнові поручителі або треті особи, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію.

Для цілей цього пункту захищеними категоріями є:

а) військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;

б) військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби;

в) члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

г) особи, які перебувають у полоні, особи, з якими втрачено зв`язок, особи, зниклі безвісти;

2) не взаємодіяти за власною ініціативою з близькими особами споживача, який належить до захищеної категорії, його представником, крім представника, який не є близькою особою такого споживача, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит такого споживача та які надали згоду на таку взаємодію.

Споживач, який належить до захищеної категорії та має бажання на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування припинити взаємодію з особами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, його близькі особи, представники, спадкоємці, поручителі або майнові поручителі повідомляють кредитодавця або нового кредитора про таке волевиявлення та про належність споживача до захищеної категорії за допомогою будь-якого засобу комунікації, реквізити якого розміщено на веб-сайті такого кредитодавця або нового кредитора, з наданням копій підтвердних документів про належність споживача до захищеної категорії.

Кредитодавець та новий кредитор зобов`язані розмістити на головній сторінці свого веб-сайту адресу електронної пошти, місцезнаходження та номер телефону (гарячої лінії, контакт-центру), за якими приймаються повідомлення споживачів та інших зазначених у цьому пункті осіб про належність особи до захищеної категорії.

Для цілей цього пункту підтвердними документами про належність споживача до захищеної категорії є:

для військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, - підписана командиром (начальником, керівником) або особою, яка його заміщує, відповідного структурного підрозділу, в якому проходить службу такий військовослужбовець, або керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який здійснив заходи щодо призову споживача на військову службу, скріплена гербовою печаткою довідка за формою, встановленою додатком № 2 до цього Закону. Допускається складення довідки рукописним способом;

для військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, - посвідчення інваліда війни;

для членів сімей військовослужбовців, які загинули чи померли, - посвідчення члена сім`ї загиблого;

для осіб, які перебувають у полоні, осіб, з якими втрачено зв`язок, осіб, зниклих безвісти, для членів сімей військовослужбовців, які зникли безвісти, - інформація, надана державним підприємством, яке виконує функції Національного інформаційного бюро, про те, що особа утримується в полоні або перебуває у заручниках держави-агресора, або включена до реєстру як така, з якою втрачено зв`язок, або зникла безвісти.

Кредитодавець або новий кредитор невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення про бажання споживача припинити взаємодію та про його належність до захищеної категорії з копіями підтвердних документів про належність споживача до захищеної категорії, повідомляє про це колекторську компанію, фізичних та юридичних осіб, залучених на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію.

Кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, припиняють взаємодію з особами, зазначеними у абзацах другому - восьмому цього пункту, невідкладно після отримання ними такого повідомлення.

Споживач, який втратив належність до захищеної категорії, зобов`язаний повідомити про це кредитодавця, нового кредитора протягом 30 календарних днів з дня втрати належності.

Кредитодавець, новий кредитор має право звернутися за підтвердженням інформації щодо належності споживача до захищеної категорії до центрального органу виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває структурний підрозділ, у якому проходить службу такий споживач, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який здійснив заходи щодо призову споживача на військову службу, державного підприємства, яке виконує функції Національного інформаційного бюро, - щодо інформації, що особа утримується в полоні або перебуває у заручниках держави-агресора, або включена до реєстру як така, з якою втрачено зв`язок, або зникла безвісти. Відповідь на такий запит кредитодавця, нового кредитора надається протягом 30 календарних днів з дня його отримання.

Після отримання повідомлення споживача про втрату належності до захищеної категорії або відповіді на запит із зазначенням, що споживач не належить до захищеної категорії, кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, мають право відновити взаємодію за власною ініціативою із таким споживачем, його близькими особами, представником споживача, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит такого споживача та які надали згоду на таку взаємодію»;

Так, умовами кредитного договору №1936219 від 04 грудня 2024 року, укладеному між сторонами передбачено порядок взаємодії за договором в процесі врегулювання простроченої заборгованості, яка може виникнути за цим договором.

Для здійснення взаємодії з Споживачем, вчинення інших дій, Товариство має право використовувати дані Споживача, зазначені в договорі та/або окремо повідомлені Споживачем Товариству у бідь-який спосіб, та/або законно отримані Товариством з інших джерел, зокрема про місце проживання Споживача. Додаткові контактні дані Споживача (номери телефонів),електронну адресу та інші дані Споживача (розділ 8 Договору).

Отже, наведене відповідно до вимог вказаного вище Закону свідчить про заборону взаємодії щодо врегулювання простроченої заборгованості, а не про заборону стягнення кредитної заборгованості, в тому числі, в судовому порядку, як про це зазначає відповідач.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Враховуючи те, що позов задоволено на 46,94 % то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 249,73 грн (3328 грн х 46,94%) судового збору за подання позову.

Крім цього, оскільки апеляційну скаргу також задоволено на 46,94 % то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 874,59 грн (3993,60 грн х 46,94 %) судового збору за подання апеляційної скарги.

За такого, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 3 124, 32 грн (1249,73 грн + 1874,59 грн.)

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 1936219 від 04 грудня 2024 року у розмірі 39 997,94 грн з яких: 19 998,97 грн - заборгованість за основним боргом та 19 998,97 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» 3 124,32 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст складено 16 липня 2026 року.