Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №595/980/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/980/26

Провадження № 3/595/197/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Созанська Л.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли із відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із середньою освітою, працюючого водієм ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей,

за ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року о 17 год. 55 хв. в м. Бучач по вул. Галицька, 11 ОСОБА_1 залишив транспортний засіб марки «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 , не увімкнувши стоянкове гальмо та не вжив заходів щодо самовільного руху заднім ходом, внаслідок чого транспортний засіб зіткнувся з металевою огорожею. Внаслідок ДТП тілесних ушкоджень ніхто не отримав, а транспортний засіб та металева огорожа зазнали механічних пошкоджень, чим водій ОСОБА_1 порушив п. 15.12 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім цього, 01 липня 2026 року о 17 год. 56 хв. в м. Бучач по вул. Галицька, 11 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до ДТП без травмованих, залишив місце події, не дочекавшись прибуття працівників поліції, чим порушив вимоги п. 2.10 (а), за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Враховуючи те, що відносно ОСОБА_1 одночасно розглядаються два матеріали про адміністративне правопорушення, а саме у справі № 595/980/26 (провадження № 3/595/197/2026) та справі № 595/981/26 (провадження № 3/595/198/2026), на підставі ст. 36 КУпАП, вбачається за необхідне об`єднати зазначені справи в одну та об`єднаній справі присвоїти № 595/980/26 (провадження № 3/595/197/2026).

Присутній в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, визнав.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази, прийшов до висновку.

В силу ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 15.12 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, (далі - ПДР) передбачено, що водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (пункт 2.10. а ПДР).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім власного визнання вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, підтверджується даними, що містяться в наступних документах:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708194 від 01 липня 2026 року;

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708213 від 01 липня 2026 року;

- рапорті старшого інспектора чергового відділення поліції № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Шуї В.С. від 01 липня 2026 року;

- схемі місця ДТП, яка сталася 01 липня 2026 року о 17 год. 55 хв. в м. Бучач, вул. Галицька, 11;

- копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7475256 від 01 липня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 01 липня 2026 року о 17 год. 55 хв в м. Бучач, вул. Галицька, 11, керуючи транспортним засобом марки «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 г ПДР. Вказаною постановою водія визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.;

- письмових поясненнях ОСОБА_1 від 01 липня 2026 року, згідно яких вину у вчиненні правопорушень він визнав.

Надаючи оцінку вказаним доказам, суд вважає їх такими, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому такі приймаються до уваги. На думку суду, зазначені докази підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи.

Таким чином суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, доведена повністю.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

У даному випадку більш серйозним правопорушенням з числа вчинених ОСОБА_1 є залишення водієм транспортного засобу, на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, яке передбачене ст. 122-4 КУпАП, що вказує на необхідність накладення стягнення в межах санкції ст. 122-4 КУпАП.

Відтак, враховуючи характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, дані про його особу, щодо якого відсутні відомості у матеріалах справи про притягнення його до адміністративної відповідальності раніше, в тому числі за порушення вимог Правил дорожнього руху, ступінь вини, майновий стан, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ст. 122-4 КУпАП.

При цьому для застосування інших видів адміністративних стягнень, передбачених санкцією ст. 122-4 КУпАП, а саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами або адміністративного арешту, які є більш суворими у порівнянні з адміністративним стягненням у виді штрафу, у вказаному випадку достатніх підстав не убачається.

На думку суду, застосування такого заходу буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

У відповідності до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 36, 40-1, 122-4, 124, 245, 251, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати в одне провадження адміністративні матеріали № 595/980/26 (провадження № 3/595/197/2026) та № 595/981/26 (провадження № 3/595/198/2026), та присвоїти об`єднаній справі № 595/980/26 (провадження № 3/595/197/2026).

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (стаття 308 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу може бути подано до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л. І. Созанська