Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №751/2557/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/2557/26 Головуючий у 1 інстанції Топіха Р. М.

Провадження № 33/4823/617/26

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бабинця С.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Місцевим судом встановлено, що 09 березня 2026 року об 11 год 26 хв, у місті Чернігові, по вул. Івана Мазепи, 66, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «KIA SORENTO», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці за допомогою приладу «Драгер» чи у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Бабинець С.П. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що долученим до матеріалів справи відеозаписом повністю спростовується твердження поліцейських, що ОСОБА_1 був зупинений за керування автомобілем і під час перевірки документів було прийнято рішення перевірити його на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, з відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти тест на визначення стану алкогольного сп`яніння, проте вимагав проведення такого огляду лише в медичній установі. Також з відео слідує, що об 11 год 53 хв його підзахисний у приміщенні лікарні пройшов тест за допомогою приладу «Драгер». Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Посилаючись на диспозицію ч.1 ст.130 КУпАП, захисник вважає, що відповідальність за цією статтею настає виключно за керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Тому складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки викладені в ньому обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду і є лише припущенням. Письмові рапорти працівників поліції також не є належними доказами правопорушення, так як залучення в якості свідків поліцейських заборонено п.6 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610276 від 09.03.2026, ОСОБА_1 , 09 березня 2026 року об 11 год. 26 хв., по вул. Івана Мазепи, 66, у м. Чернігові, керував транспортним засобом марки «KIA SORENTO», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху (відсутність заднього номерного знаку). Під час спілкування з водієм поліцейські виявили у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» водій відмовився, проте заявив, що бажає пройти такий саме у закладі охорони здоров`я. У медичному закладі лікар-нарколог розпочав процедуру огляду та надав ОСОБА_1 прилад «Драгер», в який останній належно не дув та через декілька спроб взагалі відмовився від проходження огляду. Така поведінка ОСОБА_1 була правильно розцінена поліцейськими як відмова від проведення огляду на стан сп`яніння. Працівниками поліції водію роз`яснено його права, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. У подальшому на водія складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлено, про що останній поставив свій підпис.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся та пройшов такий у медичному закладі, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія свідчить про протилежне, так як він будь-яким чином намагався уникнути огляду на стан сп`яніння, що правильно розцінено працівниками поліції як відмова останнього від проведення огляду.

Крім того, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується з положеннями ст.266 КУпАП, на якому зафіксовано, що після декількох невдалих спроб пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду.

Доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки в протоколі зазначено, що він керував автомобілем з явними ознаками сп`яніння, а не в стані алкогольного сп`яніння, є неспроможними, так як стаття 130 КУпАП передбачає дві підстави, за яких настає адміністративна відповідальність, а саме: керування транспортним засобом в стані сп`яніння (п.2.9 «а» ПДР) та відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння (п.2.5 ПДР).

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Бабинця С.П. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяВ. М. Заболотний