Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №750/793/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/793/26

Головуючий у першій інстанції – Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1512/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів Луговця О. А., Шитченко Н. В.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту – АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.12.2021 у розмірі 51345,96 грн, з яких: 39873,60 грн – заборгованість за тілом кредиту, 11472,36 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 02.12.2021 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: 1) Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000,00 грн (п.1.2. Договору); 2) Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3) Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); 4) Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 Договору); 5) Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); 6) Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100,00 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); 7) Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 11/25, тип –«Універсальна», згодом отримано кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 05/28, тип – «Універсальна».

Позивач вказував, що відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.04.2026 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 51345,96 грн та у відшкодування витрат по сплаті судового збору 2662,40 грн.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договорами та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача..

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, змінити рішення відмовивши АТ КБ «ПриватБанк» у стягненні 11 427,36 грн прострочених відсотків як таких, що не доведені належними та допустимими доказами.

За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції переклав тягар доказування з позивача на відповідача, виходив не з того, чи довів позивач свої вимоги належними та допустимими доказами, а з того, чи спростував відповідач розрахунок позивача. Такий підхід суперечить статті 81 ЦПК України, оскільки саме позивач повинен довести заявлений до стягнення розмір боргу, а відповідач не зобов`язаний доводити відсутність боргу або самостійно здійснювати альтернативний банківський розрахунок. Подання банком внутрішнього розрахунку не звільняє позивача від обов`язку довести його правильність, зрозумілість та перевіреність.

Вказує, що в судовому засіданні відповідач заперечував проти розміру заявленої заборгованості та наголошував, що надані банком матеріали не дають можливості перевірити правильність нарахувань. Суд першої інстанції не навів у рішенні власного аналізу розрахунку, а фактично відтворив позицію позивача. Такий підхід не відповідає вимогам статей 89, 263, 264 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості судового рішення.

Вважає, що суд ототожнив наявність у матеріалах справи загальних умов кредитування із доведеністю конкретної суми прострочених відсотків, що є передчасним та необґрунтованим. Також безпідставно ототожнив факт користування кредитними коштами з погодженням усіх умов договору суд першої інстанції зазначив, що факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою по рахунку. Відповідач не заперечував сам факт користування банківськими коштами. Однак факт користування кредитними коштами не є автоматичним підтвердженням погодження всіх умов, на які посилається позивач.

Зауважує, що позивач не довів, яку саме редакцію Умов та правил надання банківських послуг погоджено відповідачем, що є істотним, оскільки саме на Умови та правила позивач посилається, як на підставу встановлення процентної ставки; визначення мінімального платежу; нарахування прострочених відсотків; зміни кредитного ліміту; визначення порядку виконання зобов`язань.

Стверджує, що існування пункту про можливість зміни кредитного ліміту не означає, що будь-яке збільшення ліміту є правомірним, добросовісним та таким, що не потребує оцінки суду. Особливо це важливо з огляду на те, що спірні правовідносини виникли між банком як професійним учасником ринку фінансових послуг та фізичною особою - споживачем банківських послуг. Суд першої інстанції не врахував споживчий характер правовідносин та не перевірив баланс прав сторін. За таких умов саме на банк покладається підвищений обов`язок забезпечити прозорість, зрозумілість та доведеність умов кредитування, а також надати суду та споживачу такий розрахунок, який можна перевірити.

Зазначає, що він просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до вимог банку про стягнення боргу за межами трирічного строку, проте суд послався на продовження строків позовної давності у зв`язку з карантином та зупиненням перебігу позовної давності у зв`язку з воєнним станом. Такий підхід не відповідає вимогам повного та всебічного з`ясування обставин справи.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що ОСОБА_1 видано картка «Універсальна» № НОМЕР_1 , яка в подальшому перевипущена на картку такого ж класу «Універсальна» № НОМЕР_2 . Відповідно до письмово погоджених сторонами умов кредитування, банком нараховувалися за користування кредитним лімітом відсотки в розмірі 42% для карток класу «Універсальна».

Вказує, що відповідно до виписки про рух грошових коштів по кредитній картці, користуватися кредитними коштами відповідач вперше почав 08.11.2023 (переказ на свою картку на суму 1005,03 грн без урахування комісії). Згідно даних відображених в розрахунку заборгованості, користування кредитними коштами та нарахування процентів вперше також починається з 08.11.2023. При цьому розмір відсотків за користування кредитним лімітом відповідає розміру письмово погодженому сторонами у Заяві від 02.12.2021, а саме 42% річних (або 3,5% в місяць) для карток класу «Універсальна». Нарахування процентів саме за погодженою сторонами ставкою 3,5% в місяць (42% річних) також підтверджується випискою про рух грошових коштів, яка знаходиться в матеріалах справи. Відповідач користувався кредитними коштами та періодично вносив кошти на погашення заборгованості. Таким чином, відповідач з самого початку укладення договору та отримання картки був письмо ознайомлений з умовами кредитування, в тому числі і з розміром відсоткової ставки.

Звертає увагу суду, що банком пред`явлено до стягнення заборгованість як за тілом кредиту так і за відсотками, які є простроченими, та нарахування яких здійснювалося у повній відповідності до узгоджених сторонами умов.

За випискою про рух коштів по кредитній картці, станом на 01.06.2025, використано кредитних коштів в сумі 44340,62 грн, отже мінімальний платіж повинен був внесений не менше 5% від заборгованості, а саме 2217,03 грн. Мінімальний платіж у вказаному розмірі у червні 2025 року і в наступний період відповідачем не внесений, у зв`язку з чим починаючи з 181-го дня прострочення (з 01.12.2025) настав строк виконання зобов`язання з повернення кредиту та нарахованих процентів за його користування.

Стверджує, що розрахунком заборгованості, складеним на підставі операцій, які відображені у виписці по кредитній картці, також підтверджується початок виникнення прострочених зобов`язань починаючи з 01.06.2025 (оскільки починаючи з травня 2025 відповідач припинив вносити на погашення боргу в розмірі мінімального платежу) та винесення всієї суми боргу за кредитом на прострочку на 181-й день, тобто 01.12.2025. З дати винесення всієї суми боргу на прострочку, банк також припинив нарахування відсотків передбачених умовами Договору, що знову ж таки підтверджується як розрахунком заборгованості так і випискою про рух коштів по картрахунках відповідача.

Зазначає, що відповідач, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі власних розрахунків заборгованості, з урахуванням погоджених умов кредитування, не надає, клопотань про призначення судової економічної експертизи розрахунку не заявляє.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 02.12.2021 відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 34-45).

На підставі вказаної заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт: відновлювальна кредитна лінія до 200000,00 грн.

На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 11/25, тип –«Універсальна», згодом отримано кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 05/28, тип – «Універсальна».

Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою по рахунку відповідача (а.с. 28-31).

02.12.2021 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 46-50), в якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної вартості реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Відповідно до умов договору: тип кредиту – відновлювана кредитна лінія; строк кредитування – 12 місяців з пролонгацією; процента ставка – 42,0% річних; повернення кредиту здійснюється шляхом: - договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; - шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн, щомісячно; - 10% від заборгованості, але не менше 100,00 грн щомісячно – у разі прострочення, починаючи з другого місяця прострочення.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором № б/н та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 29.12.2025 становить 51345,96 грн, до якої входить: 39873,60 грн – заборгованість за тілом кредиту та 11427,36 грн – заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 21-27).

Випискою за договором за період з 02.12.2021 по 30.12.2025 підтверджено активне використання відповідачем кредитних коштів (а.с. 28-31).

Задовольняючи позов АБ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договорами та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.

Проте, погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд через неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Виконання грошового зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою - пенею, штрафом (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому його сторонами погоджується розмір кредиту, умови його надання, повернення, сплати процентів за користування кредитом, застосування неустойки у разі неналежного виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у розділі 22 «Реквізити сторін та підпис клієнта» зазначено, що ОСОБА_1 підписав заяву, про що міститься технічний запис: «підписано ОТП» 02.12.2021 о 10:34 (а.с. 45).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 0000005100357751 від 30.12.2025 ОСОБА_1 надано кредитні картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (а.с. 33).

За даними виписки за договором № б/н за період 02.12.2021 – 30.12.2025 за картковими рахунками ОСОБА_1 підтверджується, що відповідач фактично користувався кредитними коштами (а.с. 28-31).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що кредитний ліміт з 02.12.2021 до 23.03.2024 збільшився до 45000,00 грн, а 04.12.2024 до 04.08.2025 зменшився до 0,00 грн (а.с. 32).

За даними розрахунку заборгованості та виписки за договором (а.с. 21-27, 28-31) відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками про рух коштів по картці, в тому числі і перерахування, а також частковим погашенням наданих банком коштів.

Отже, відповідач ОСОБА_1 наданими на картку грошовими коштами користувався, проте не в повному обсязі сплачував фактично отримані кошти, у результаті чого виникла заборгованість.

В розрахунку заборгованості (а.с. 21-27) вказано, що ОСОБА_1 здійснено погашення заборгованості по нарахованими відсотками в сумі 1624,35 грн, погашення заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 2929,48 грн та визначена загальна заборгованість за наданим кредитом в сумі 51 345,96 грн, з яких: 39873,60 грн – заборгованість за тілом кредиту, 11472,36 грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 27 зворот).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач кошти отримав, користувався ними, періодично здійснював погашення кредитної заборгованості, проте у встановлені строки не повернув кошти, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, оскільки наданий розрахунок містить інформацію про первісний бажаний розмір отриманих коштів, подальші зміни з врахуванням погашення, суму боргу, яка була не сплачена, термін дії картки також підтверджено довідкою.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту, які підписані позичальником ОТП паролем.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості з відповідача, апеляційний суд враховує наступне.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 і відступити від цих висновків у апеляційного суду відсутні підставі на підставі положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Згідно зазначеної вище постанови, суд касаційної інстанції здійснив відступ від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18.11.2020 у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Колегія суддів вважає, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг є не підписаною відповідачем та в ній відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Використання ОСОБА_1 кредитної картки та часткове повернення ним коштів не свідчить про те, що він знав і розумів, як це передбачено вимогами законодавства, умови зміни розміру кредитного ліміту, порядку та розміру нарахування процентів, отже, сам по собі факт користування такими коштами не породжує виникнення обов`язку сплати інших нарахувань, крім суми фактично отриманих коштів.

Враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також з огляду на приписи частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, отже, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Разом з тим, Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 11472,36 грн.

Крім того, ОСОБА_1 погашено заборгованість по нарахованими відсотками в сумі 1624,35 грн та погашення заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 2929,48 грн, тобто загальна сума погашення становить 4553,83 грн, тому необхідно тіло кредиту 39873,60 грн зменшити на погашені відповідачем відсотки в сумі 4553,83 грн.

З огляду на викладене заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» складає 35319,77 грн.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів на спростування розрахунку заборгованості за тілом кредиту та розміру такої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, підлягає скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції рішення про часткове задоволення позовних вимог, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 35319,77 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» на суму 35319,77 грн, що становить 68,79% (35319,77 грн х 100% / 51345,96 грн), тому з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1831,46 грн (2662,40 грн х 68,79%), від сплаченої позивачем суми за платіжною інструкцією (а.с. 1).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню на суму 16026,19 грн (51345,96 грн – 35319,77 грн), тобто на 31,21%, тому з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1246,40 грн (3993,60 грн х 31,21%), від сплаченої відповідачем суми за квитанцією (а.с. 166).

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2026 року – скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.12.2021 у розмірі 35319,77 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції 1831,46 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1246,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

Головуючий Судді :