Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №766/4517/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/4517/26 Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.

Номер провадження: 22-ц/819/1120/26 Доповідач: Базіль Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді (судді-доповідача) Базіль Л.В.,

суддів: Приходько Л.А., Радченка С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», подану представником, адвокатом Пучковою Людмилою Анатоліївною на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року ухвалене у складі судді Кузьміної О.І. у справі № 766/4517/26 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АК КБ «Приватбанк»), від імені якого діяв представник, Ляр Дмитро Юрійович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову, вказав, що 06 березня 2023 року відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту – відновлювальна кредитна лінія до 200000,00 грн (п.9.2 договору); тип кредитної картки – картка «Універсальна»; строк кредитування -12 місяців з пролонгацією (п.9.2 договору); процентна ставка, відсотки річні – 42,0% (п.9.3 договору); сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4 договору); розмір мінімального обов`язкового платежу – 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4 договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі : 60,00% (п.9.5 та п.2.1.1.2.12 договору).

На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент – кредитну картку номер – НОМЕР_1 строк дії – 03/27 тип – «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно з п.2.1.1.3.5 договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст.212,611,651 ЦК України, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнтом з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за договором в повному обсязі.

Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п.9.5 та п.2.1.1.2.12 договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 10.03.2026 року має заборгованість – 31862,09 грн, яка складається з наступного 24966,87 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6895,22 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

З урахуванням викладеного позивач просив суд стягнути ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.03.2023 року у розмірі 31862,09 грн, та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 18071,65 грн.

В решті вимог – відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів у зв`язку із підписанням заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 06.03.2026 року, проте зважаючи на відсутність в заяві позичальника умов щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, суд вважав, що сторони не обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом, а тому врахувавши, що банком списано відсотків на суму 6895,22 грн, зарахувавши вказану суму до повернення тіла кредиту, дійшов висновку про те, що станом на 10.03.2026 рік заборгованість відповідача буде становити 18071,65 грн.

При цьому суд, вказав, що надані позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг не є належним доказом, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 06.03.2026 року. Суд застосував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

При вирішенні розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав позов, тому стягненню з нього підлягає 50% сплаченого позивачем судового збору – 1331,20 грн, інші 50% необхідно повернути позивачу з Державного бюджету України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи скаржника

В апеляційній скарзі представник АК КБ «Приватбанк», адвокат Пучкова Людмила Анатоліївна з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АК КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки матеріали цієї справи містять докази укладення кредитного договору у письмовій формі, з дотриманням вимог ст.1055 ЦК України – з погодженням усіх суттєвих умов кредитного договору, в тому числі розміру процентної ставки. Так, до позовної заяви банк надав заяву приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 06.03.2023 року, підписану відповідачем за допомогою ОТП паролю, що в повній мірі відповідає Закону України «Про електронну комерцію», розділом 9 заяви було погоджено усі суттєві умови кредитного договору, а саме п.9.2 – тип кредиту, ліміт кредитування, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб надання кредиту, забезпечення; п.9.3- річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту, інші умови використання кредитних коштів; п.9.4- порядок повернення кредиту, п.9.5- відповідальність.

Вказувала, що суд належним чином не дослідив надану Банком Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 06 березня 2023 року, не дав цій заяві належної правової оцінки, в результаті чого помилково дійшов висновку про непогодження сторонами розміру процентної ставки.

Також суд першої інстанції не надав належної оцінки заяві відповідача про визнання позовних вимог, ч.1 ст.82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Письмовий відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Порядок розгляду справи апеляційним судом

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положеннями ч.9 ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову в цій справі (31862,09 грн) є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час подання позову (99840 грн) та справа невіднесена ст. 274 ЦПК України до переліку справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Позиція апеляційного суду

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 18071,65 грн та порядок розподілу судових витрат не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Із матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами справи, що 06 березня 2023 року ОСОБА_1 підписав за допомогою ОТР пароля заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту – відновлювальна кредитна лінія до 200000,00 грн (п.9.2 договору); тип кредитної картки – картка «Універсальна»; строк кредитування -12 місяців з пролонгацією (п.9.2 договору); процентна ставка, відсотки річні – 42,0% (п.9.3 договору); сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4 договору); розмір мінімального обов`язкового платежу – 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4 договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі : 60,00% (п.9.5 та п.2.1.1.2.12 договору).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 12.03.20206 року, ОСОБА_1 було відкрито рахунок та видано картку НОМЕР_2 , зі строком дії 03/27, тип картки «Універсальна».

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 встановлений кредитний ліміт за договором №б/н 06.03.2023 року у розмірі 25000,00 грн, станом на 04.07.2023 року- кредитний ліміт становив -0,00.

Згідно з випискою за договором № б/н за період 06.03.2023 – 12.03.2026 ОСОБА_1 , сума витрат складає 31893,32 грн, сума надходжень 31,23 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.03.2023 заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.03.2026 року складає 31862,09 грн, з якої: 24966,87 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6895,22 грн - заборгованість за простроченими відсотками. (а.с.16)

ОСОБА_1 визнав заявлені до нього позовні вимоги, зазначив про це у письмовій заяві від 25.05.2026 року, в зв`язку з чим просив стягнути з нього 50% судового збору. Справу розглянути за його відсутності (а.с.35)

Мотиви з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним положенням процесуального закону.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти(ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ч.6 ст.263 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час розгляду справи повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст.206 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 06.03.2023 року, в якій, зокрема, сторони погодили розмір кредитного ліміту (200000,00 грн), процентну ставку, відсотків річних – 42,0%, також погоджено розмір щомісячного мінімального обов`язкового платежу – 5% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100,00 грн, щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.

На підставі підписаної заяви від 06.03.2023 року ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі 25000,00 грн, та видано картку «Універсальну», що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 12.03.2026 р. (а.с. 18,19).

Таким чином, підписавши 06.03.2023 року заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 , відповідно до статті 627 ЦК України, добровільно погодився на умови договору, яким сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок, строк повернення коштів, строк кредитування, та взяв на себе відповідні зобов`язання.

Із виписки по картковому рахунку, наданої позивачем, вбачається, що відповідач після укладення договору користувався кредитною карткою переказуючи кошти з картки на картку, частково здійснив погашення заборгованості по кредиту на суму 31,23 грн (а.с.17)

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, яка розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, ОСОБА_1 не заперечував проти заявлених до нього вимог, визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, про що надав письмову заяву (а.с.35).

За наведених обставин справи та положень закону, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що сторонами не було узгоджено відсотки, оскільки такі висновки міський суд зробив без належної правової оцінки заяви позичальника від 6.03.2023 року, в якій сторони погодили основні умови користування кредитом для карт Універсальна, яку отримав відповідач, та встановили процентну ставку, відсотків річних у розмірі 42,0%, строк дії кредитного ліміту, порядок погашення заборгованості по кредитному ліміту. Крім того, незважаючи на визнання позову відповідачем, вираховуючи списані банком відсотки в сумі 6895,22 грн із загальної суми боргу 31862,09 грн, суд допустився арифметичної помилки, а саме замість правильного значення 24966,87 грн (що становить заборгованість за тілом кредиту) помилково зазначив 18071,65 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неврахування судом наданих позивачем доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог є обґрунтованими з огляду на надання позивачем до суду першої інстанції заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка підписана ОСОБА_1 , та якою встановлено основні умови кредитування.

Наведені обставини свідчать про те, що у вказаній заяві були викладені істотні умови кредитного договору, зокрема, і процентна ставка за користування кредитними коштами.

З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення, а саме мотивувальної частини рішення, шляхом викладення її в редакції цієї постанови та в резолютивній частині, шляхом збільшення стягнутої судом з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.03.2023 року з 18071,65 грн до 31862,09 грн, яка складається з наступного: 24966,87 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6895,22 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Крім того, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року викласти в такій редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму кредитної заборгованості в розмірі 31862,09 грн, яка складається з наступного: 24966,87 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6895,22 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3993,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча: Л.В .Базіль

Судді: Л.А. Приходько

С.В. Радченко