Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №766/1498/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/1498/26 Головуючий в І інстанції: Хайдарова І.О.

Номер провадження: 22-ц/819/1013/26 Доповідач: Базіль Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді (судді-доповідача) Базіль Л.В.,

суддів: Приходько Л.А., Радченка С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», подану представником Поповим Євгеном Васильовичем на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Хайдарової І.О., зі складенням повного тексту рішення – 28 квітня 2026 року у цивільній справі № 766/1498/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

09 лютого 2026 року ТОВ «Алекскредит», від імені якого діє представник Попов Є.В. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості та суму сплаченого судового збору.

Позов мотивований тим, що 05.08.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайтуhttps://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Алекскредит», було укладено договір про надання кредиту № 3820162, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача № PS3820162.

Відповідно до умов п.1.3 договору позики ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 2700,00 грн, перерахувавши кошти на картковий рахунок, який надано ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_1 , номер операції: НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК Елаєнс» про прийняття до виконання платіжної інструкції відповідно до умов договору №41346335 про переказ коштів від 18.10.2017 року, платіж був виконаний 05.08.2020 року.

Однак, відповідач не виконав свого зобов`язання по поверненню кредитних коштів у зв`язку з чим станом на 30.07.2025 року сума заборгованості відповідача за договором про надання кредиту №3820162 від 05.08.2020 року становить 18 289,80 грн, з яких 2700,00 грн – сума кредиту; 15589,80 грн – нараховані проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь та відшкодувати понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ» Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що кредитний договір не містить умов та волевиявлення відповідача ОСОБА_1 про перерахунок кредитних коштів саме на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Матеріали справи не містять підтверджень, що ОСОБА_1 вказувався номер картки для отримання кредитних коштів у будь-якому іншому, аніж кредитний договір, документах, які б надавали позивачу підстави для перерахунку коштів саме на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно відповіді АТ «КБ «Приватбанк» картка № НОМЕР_1 не емітувалась на ім`я ОСОБА_1 .

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичної видачі кредитних коштів відповідачу, користування відповідачем кредитними коштами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів.

Узагальнюючи доводи апеляційної скарги та її вимоги

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Алекскредит" просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги ТОВ «Алекскредит», стягнути з відповідача всі витрати по зверненню до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що у довідці про перерахування коштів позичальнику, виданої ТОВ «ФК Елаєнс», на підставі якої суд першої інстанції не з`ясувавши всіх обставин справи ухвалив негативне рішення, було помилково вказаний банк-емітент, як «ПриватБанк», при цьому номер платіжної картки, зазначений у довідці, є коректним та відповідає даним проведеної операції.

Вказує, що відповідно до відкритих джерел ідентифікації BIN-кодів платіжних карток (перші 6 цифр картки – 444111), платіжна картка № 4441114448917011 належить банку-емітенту АТ «Універсал Банк», платіжна система – VISA, тип картки – CREDIT, категорія INFINITE.

Таким чином, некоректне зазначення банку-емітента у довідці має ознаки технічної помилки платіжного оператора та не спростовує факту здійснення переказу грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

У зв`язку з викладеним, а також для встановлення всіх фактичних обставин по справі, встановлення істини у справі, ТОВ «Алекскредит» вимушений повторно клопотати перед судом про витребування доказів для отримання належної, коректної виписки (відповіді) з коректного обслуговуючого банку АТ «Універсал Банк» відповідача.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що у відповідності до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Порядок розгляду

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (ч.9 ст.19 ЦПК України).

Приписами п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України регламентовано, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка стягується.

З огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову становить 18289,80 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позову, розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судовим розглядом встановлено, що 05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою сайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Алекскредит», шляхом обміну електронними повідомленнями, було підписано договір про надання кредиту № 3820162, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача № PS3820162.

За п. 1.3 договору, сума кредиту складає 2 700,00 гривень.

Відповідно до п. 1.4 договору, кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування кредитором позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів, оскільки кредитний договір не містить посилання на номер рахунку чи номер платіжної картки позичальника, на який здійснюється перерахування кредитних коштів, а долучена позивачем до позову довідка від 02.11.2024 року ТОВ «ФК «Елаєнс» про зарахування 05.08.2020 року на картку НОМЕР_1 коштів в сумі 2700,00 грн, на підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором (а.с.23, )спростована банком картки отримувача Приватбанк, який на запитувану судом за клопотанням позивача інформацію повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку не емітовано картку НОМЕР_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами в електронній формі 05 серпня 2020 року підписаний кредитний договір про надання кредиту № 3820162. Також, судом першої інстанції правильно зазначено, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач в суді першої інстанції надавши довідку ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс» від 02.11.2024 року на підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором щодо надання ОСОБА_1 кредитних коштів, заявив клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про те, чи мав відкритий картковий рахунок з номером банківської картки № НОМЕР_3 ; надати рух грошових коштів по даному картковому рахунку за період з 03.08.2020 по 07.08.2020 рік та вказати чи зараховувалась грошова сума в розмірі 2700,00 грн 05.08.2020 року на картковий рахунок з номером банківської картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с.49).

У відповідь на запитувану судом інформацію КБ «Приватбанк» від 25-03-2026 р. № 20.1.0.0.0/7 – 260316/74103 повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 в банку не емітовано картки № НОМЕР_3 (а.с.83)

На підставі оцінки кожного наданого позивачем доказу окремо та в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Алекскредит» через недоведеність надання кредитором кредитних коштів позичальнику ОСОБА_1 . При розгляді справи судом були дотримані норми процесуального права щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цивільно-процесуальним Кодексом, зокрема задоволено клопотання позивача щодо витребування доказів, які позивач не мав можливості надати самостійно.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи викладені в апеляційній скарзі щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 року у справі №522/22023/16-ц

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17).

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції принципу справедливості розгляду справи судом. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.19 у справі № 342/180/17-ц).

У спорах про стягнення кредитної заборгованості саме кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Проте, позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 доказів, які б підтверджували виконання кредитором свого обов`язку щодо перерахування позичальнику кредитних коштів в сумі 2700,00 грн суду не надав, а відтак суд зробив правильний висновок про відмову у задоволення заявлених вимог через їх недоведеність.

Розглянувши клопотання долучене позивачем до апеляційної скарги про витребування нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Посилання апелянта на те, що у довідці ТОВ «ФК «Елаєнс» некоректно зазначено банк-емітента (технічна помилка) не є підставою для задоволення клопотання про витребування нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, оскільки позивач ТОВ «Алекскредит» не був позбавлений можливості усунути некоректність інформації щодо банка -емітента картки відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме після отримання 06.04.2026 року судом відповіді із АТ КБ «Приватбанк, звернувшись до суду першої інстанції з клопотанням про витребування у банку-емітента картки доказів належності кредитної картки саме відповідачу, а також виписки з рахунку на підтвердження перерахування кредитних коштів, однак на власний розсуд такою можливістю не скористався.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про витребування доказів відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», подану представником Поповим Євгеном Васильовичем залишити без задоволення.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча Л.В. Базіль

Судді Л.А. Приходько

С.В. Радченко