Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №583/1572/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/1572/26

Номер провадження 22-ц/816/2338/26

Категорія - 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2026 року в цивільній справі № 583/1572/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, збитків від інфляції та 3% річних,

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

В березні 2026 року представник позивача, адвокат Абрамович О.В., звернувся до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, про стягнення з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договорами оренди землі № 430/16 від 12.10.2016 в розмірі 41312,17 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, 10816 грн 49 коп. пені, 10269 грн 16 коп.- інфляційних збитків, 2722 грн 24 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 5,2087 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0177, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашіської сільської ради Охтирського району Сумської області. 12.10.2016 ОСОБА_1 уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 430/16 строком на 10 років, відповідно до якого передала належну їй земельну ділянку у строкове платне користування. У вказаному договорі сторонами визначено річну орендну плату в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить по 10474,28 грн, обчислення яких здійснюється з урахуванням індексації. 14.08.2017 сторони уклали додатковий договір, яким збільшили розмір орендної плати до 10%, що становить 14963,26 грн.

06.08.2018 між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» було укладено трьохсторонню додаткову угоду № 1 до Договору №430/16 від 12.10.2016, відповідно до якої новий орендар ТОВ «Райз Північ» приймає на себе всі права та обов`язки.

Договором було передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації, а орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Однак, незважаючи на погоджені сторонами умови договору оренди земельної ділянки, відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати.

Вважає, що такими діями відповідача були порушені права ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2026 року під головуванням судді Сидоренка Р.В. позовні вимоги позивачки задоволено, ухвалено

стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 430/16 від 12.10.2016 в розмірі 41312,17 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів: пеню у розмірі 10816,49 грн, інфляційні втрати у розмірі 10269,16 грн, 3% річних у розмірі 2722,24 грн, а всього – 65120 гривень 06 копійок, та стягнуто судові витрати в сумі 6331 гривню 20 копійок.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами оренди землі № 430/16 від 12.10.2016, оскільки виплата орендної плати позивачці проведена не в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Представник відповідача не погоджується з рішення суду першої інстанції, посилається на те, що рішення суду прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Просив апеляційний суд скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.05.2026 та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Зазначив, що судом першої інстанції допущено поверхневе дослідження обставин справи та висновки, до яких дійшов суд, не грунтуються на обставинах справи, оскільки сторони договору оренди землі погодили виплату орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Зазначив, що нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати. Крім того, не враховано положення Податкового кодексу України та, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0.

Звертає увагу суду, що в справі №925/457/23, на яку послалася позивачка та суд першої інстанції, досліджувалося питання, зокрема, обрахунку індексації орендної плати за землі комунальної власності. Однак наведені норми права та методики обрахунку індексації орендної плати не є застосовними в даній справі, оскільки в цій справі правовідносини оренди землі стосуються земельних ділянок приватної власності.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком пені, здійсненим позивачем за весь період прострочення. На думку апелянта, відповідно до частини шостої статті 232 ГК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, нарахування пені мало бути обмежене шестимісячним строком щодо кожного окремого платежу, оскільки умова договору про пеню в розмірі 1 % несплаченої суми за кожний місяць прострочення не встановлює іншого строку її нарахування.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивачки адвокат Абрамович О.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що умовами укладеного договору оренди землі та додаткової угоди передбачено сплату орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Посилання апелянта на положення Податкового кодексу є безпідставним, оскільки він не регулює спірні правовідносини. Просив вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Райз Північ» залишено без руху

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 12 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 12 червня 2026 року справу призначено до розгляду у письмовому провадженні

Позиція апеляційного суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, апеляційна скарга ТОВ «Райз Північ» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 5,2087 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0177, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, що стверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ № 094166 від 30.03.2004 (а.с. 8).

12.10.2016 ОСОБА_1 уклала договір оренди землі № 430/16 з ПАТ«Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0177, площею 5,2087 га, строком на 10 років (а.с. 9-10).

14.08.2017 сторони уклали додатковий договір, яким збільшили розмір орендної плати до 10%, що становить 14963,26 грн (а.с. 12).

06.08.2018 між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» було укладено трьохсторонню додаткову угоду № 1 до Договору №430/16 від 12.10.2016, відповідно до якої новий орендар ТОВ «Райз Північ» приймає на себе всі права та обов`язки.

13.02.2017 Договір № 430/16 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 18982793, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.02.2019 № 155501775 (а.с. 14).

Пунктом 9 Договору № 430/16 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 7% нормативної грошової оцінки, що складає 10474,28 грн.

Додатковим договором про внесення змін і доповнень до Договору оренди землі № 430/16 збільшено розмір орендної плати до 10%.

Згідно з додатковою угодо № 1 до Договору №430/16 від 12.10.2016, п. 3.4 передбачено, що орендна плата складає 14963,26 грн, що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 10 Договору № 430/16 передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору № 430/16 орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Відповідно до Додаткової угоди №2 про внесення змін до Договору оренди №430/16 від 12.10.2016, сторони договору вирішили 1.1 Перший абзац Пункту 9 Договору доповнити словами у наступній редакції «У термін з 01.01.2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів ( орендної плати) орендодавцю згідно Податкового кодексу України».

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 26.03.2026 вбачається, що ТОВ «Райз Північ» було нараховано та виплачено ОСОБА_1 орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 2018 році – 14963,26 грн (3 квартал); у 2019 році – 16459,61 грн (4 квартал); у 2020 році – 16459,61 грн (4 квартал); у 2021 році 0,06 грн. (березень); у 2022 році – 16459,41 грн (грудень), у 2023 році – 16459,61 грн (вересень), у 2024 році – 17299,06 (вересень), у 2025 році – 2066,17 грн ( вересень) (а.с. 15).

З виписки по картковому рахунку позивачки сформованого 27.03.2026 встановлено, що ОСОБА_1 було проведене безготівкове зарахування ТОВ «Райз Північ» орендної плати за 2021 рік без ПДВ в сумі 13249,948 грн, за 2022 рік без ПДВ в сумі 13249,97 грн, за 2023 рік без ПДВ в сумі 13249,97 грн, за 2024 рік без ПДВ в сумі 13249,97 грн, та за 2025 рік без ПДВ в сумі 15604,94 грн (а.с.16-17).

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Райз Північ» не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі № 430/16 від 12 жовтня 2016 року, оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки позивачці проведена не в повному обсязі, а тому, беручи до уваги умови договору оренди щодо строків сплати орендної плати, є підстави для стягнення з відповідача невиплаченої суми орендної плати інфляційні збитки, 3% річних та пеню за прострочення сплати орендної плати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом частин першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом до відповідача у зв`язку з тим, що ТОВ «Райз Північ» орендну плату за договором оренди землі за 2018-2025 роки нараховувало і сплачувало без урахування індексів інфляції.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 Договору оренди землі № 430/16 від 12.10.2016, який зобов`язував останнього обчислювати розмір орендної плати за земельну ділянку, належну ОСОБА_1 з урахуванням індексації.

Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0, апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.

Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»).

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05 лютого 2025 у справі № 925/457/23 про те, що: «Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

У пункті 10 Договору оренди землі № 430/16 від 12.10.2016 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Умовами указаного договору оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена.

Зміст указаного пункту Договору № 430/16 дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Позивачем у поданій заяві про зменшення позовних вимог наведено розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що був проведений шляхом множення розміру орендної плати на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування, повністю узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18, від 09 червня 2021 року у справі №948/393/20.

Ураховуючи зазначене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі №430/16 від 12.10.2016 (з урахуванням додаткових угод до нього від 06.08.2018 та 19.11.2019), оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки позивачу була проведена не у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недоплачену орендну плату за вказаний період в загальній сумі 41312 грн 17 коп.

Та обставина, що позивач не звертався до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з виплати орендної плати наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Апеляційна скарга доводів щодо незгоди з розрахунком розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, розрахунком сум відповідно до статті 625 ЦК України не містить. Ураховуючи принцип диспозитивності та приписи частини першої статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції розрахунок заявлених до стягнення спірних сум заборгованості з орендної плати та інших платежів апеляційним судом не перевіряється.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 732/1705/16-ц, від 03 лютого 2021 у справі № 618/1078/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, які не підлягають застосуванню у цій справі зважаючи на такі мотиви.

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20).

Судова практика з питання індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати сформована Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23).

Оскільки правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню.

В той же час колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині невірного розрахунку пені.

Так, згідно п. 14 договору оренди землі № 430/16 від 12.10.2016 передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення.

В той же час, наведений у оскаржуваному рішенні суду розрахунок зроблений не за кожний день прострочення, а за кількість днів прострочення, що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

За таких обставин нарахування пені здійснюється за таким розрахунком:

2018 рік сума заборгованості = 1659,83 грн, період прострочення: 14.04.2019 по 21.04.2026 (1659,83 грн х1% х 84 місяці = 1394,26 грн).

2020 рік сума заборгованості = 787,13 грн, період прострочення: 02.12.2020 по 21.04.2026 (787,13 грн х1% х 64 місяці = 503,76 грн).

2021 рік сума заборгованості = 2251,59 грн, період прострочення: 02.12.2021 по 21.04.2026 (2251,59 грн х1% х 52 місяці = 1170,83 грн).

2022 рік сума заборгованості = 7562,17 грн, період прострочення: 02.12.2022 по 21.04.2026 (7562,17 грн х1% х 40 місяців = 3024,87 грн).

2023 рік сума заборгованості = 8285,24 грн, період прострочення: 02.12.2023 по 21.04.2026 (8285,24 грн х1% х 28 місяці = 2319,87 грн.

2024 рік сума заборгованості = 10968,10 грн, період прострочення: 02.12.2024 по 21.04.2026 (10968,10 грн х1% х 16 місяців = 1754,90 грн).

2025 рік сума заборгованості = 9798,11 грн, період прострочення: 02.12.2025 по 21.04.2026 (9798,11 грн х1% х 4 місяці = 391,92 грн).

Загальна сума пені за несвоєчасну сплату орендної плати становить 10560,41 грн.

В той же час доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав би обмежитися шестимісячним строком нарахування пені щодо кожного року, не ґрунтуються на умовах чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору оренди землі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи невідповідність висновків судом першої інстанції обставинам справи, рішення суду підлягає зміні в частині розміру пені за несвоєчасну сплату орендної плати та слід стягнути таку з відповідача на користь позивача в розмірі 10560 грн 41 коп.

Судові витрати

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1317,88 грн (1331,20 грн х 99%), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 4950,00 грн (5000,00 грн х 99%).

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню витрати за апеляційний розгляд справи пропорційно до задоволеним вимогам у розмірі 15 грн 97 коп.

Представник позивача - адвокат Абрамович О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 1000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

А тому з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції а з урахуванням принципу пропорційності до задоволеним вимогам така сума становить 990 грн 00 коп.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною першою та другою статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Охтирського міськрайонного суду від 05.05.2026 необхідно змінити.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» Фесенка Олександра Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2026 року змінити в частині розміру пені за несвоєчасну сплату орендної плати та розподілу між сторонами судових витрат, виклавши резолютивну частину в такій редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 430/16 від 12.10.2016 в розмірі 41312,17 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, пеню у розмірі 10560,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 10269,16 грн, 3% річних у розмірі 2722,24 грн, а всього – 64863 гривні 61 копійку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1317 грн 88 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 4950 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» 15 грн 97 коп. судового забору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 990 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко