Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №750/3069/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3069/26

Провадження № 2/750/2097/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності, з виділом часток в натурі,

в с т а н о в и в :

у березні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сірого І.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності, з виділом часток в натурі, відповідно до якого просила виділити в натурі належну ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами в окремий об`єкт нерухомості, визнавши за нею право власності на зазначене майно, що складається з: частини житлового будинку під літ. А-1 з прибудовами, а саме: приміщення 2-1 кухня площею 8,0 кв.м., 2-2 кімната площею 16,0 кв.м., загальною площею 24,0 кв.м. в тому числі житловою площею 16,0 кв.м. та такі господарські будівлі та споруди: погріб з шийкою літ. В-1, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділити в натурі належні ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) 2/3 частин житлового будинку з господарськими спорудами в окремий об`єкт нерухомості, визнавши за нею право власності на зазначене майно, що складається з: частини житлового будинку під літ. А-1 з прибудовами, а саме: частина житлового будинку садибного типу під літ. А-1 з прибудовами, а саме: приміщення 1-1 сіни площею 6,1 кв м, 1-2 кухня площею 6,2 кв м, 1-3 кімната площею 11,8 кв м, 1-4 кімната площею 11,0 кв м, загальною площею 35,1 кв м, в тому числі житловою площею 22,8 кв м та такі господарські будівлі та споруди: гараж літ. Д-1, сарай літ. д-1, вбиральня літ. Г-1, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовано позов тим, що ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Частка позивача у спільній частковій власності складає 1/3. Позивач є співвласником житлового будинку на підставі договору дарування 1/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами від 20 жовтня 2017 року. Іншим співвласником вказаного житлового будинку з господарськими спорудами є ОСОБА_2 , якій належить 2/3 частки. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому, має 59,1 кв.м., житлової площі – 38,8 кв.м. Фактично, позивач у житловому будинку має свої приміщення, що становлять квартиру АДРЕСА_2 , відображену в технічному паспорті. У свою чергу відповідач користується приміщеннями позначеними в технічному паспорті як квартира АДРЕСА_3 . Отже, житловий будинок перебуває у фактичному володінні позивача та відповідача з фактичним визначенням частин житлового будинку. Враховуючи той факт, що житловий будинок з господарськими спорудами, перебуває у спільній частковій власності у 2 (двох) співвласників, потреби у спільному володінні, користуванні вказаним об`єктом не має, так як у кожного є свій окремий вхід/вихід, приміщення, що є ізольованими та не перебувають у спільному користуванні, кожний співвласник підведений до всіх комунікації й загалом житловий будинок з господарськими спорудами вже давно фактично розділений між співвласниками. Земельні ділянки під належними позивачу та відповідачу частинами житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами оформлені на відповідних речових правах за позивачем та відповідачем. Виділ частки майна позивача в натурі жодним чином не порушить права відповідача, права третіх осіб, а тому позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позов не подала.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без участі сторони позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, заяв чи клопотань до суду не надала. Судові повістки про виклик відповідача в судове засідання повернулися на адресу суду з відміткою, що адресат відсутній за місцем свого проживання. Відповідно до частини 3 статті 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Частка позивача у спільній частковій власності складає 1/3 на підставі договору дарування 1/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами від 20 жовтня 2017 року (а.с. 14-15).

Зазначене підтверджується копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101019462 від 20.10.2017 (а.с. 16).

Позивач у житловому будинку має свої приміщення, що становлять квартиру АДРЕСА_2 , відображену в технічному паспорті. У свою чергу відповідач користується приміщеннями позначеними в технічному паспорті як квартира АДРЕСА_3 (а.с. 25-27).

Отже, житловий будинок перебуває у фактичному володінні позивача та відповідача з фактичним визначенням частин житлового будинку.

Згідно висновку щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна вих. 1312/25 від 27.12.2025 року, житловий будинок садибного типу під літ. А-1 має два окремі виходи, в даному будинку є технічна можливість для виділу із зазначенням новоутворених об`єктів нерухомого майна. Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси:

- ОСОБА_1 частина житлового будинку під літ. А-1 з прибудовами, а саме: приміщення 2-1 кухня площею 8,0 кв.м., 2-2 кімната площею 16,0 кв.м., загальною площею 24,0 кв.м. в тому числі житловою площею 16,0 кв.м. та такі господарські будівлі та споруди: погріб з шийкою літ. В-1, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- ОСОБА_2 частина житлового будинку під літ. А-1 з прибудовами, а саме: частина житлового будинку садибного типу під літ. А-1 з прибудовами, а саме: приміщення 1-1 сіни площею 6,1 кв м, 1-2 кухня площею 6,2 кв м, 1-3 кімната площею 11,8 кв м, 1-4 кімната площею 11,0 кв м, загальною площею 35,1 кв м, в тому числі житловою площею 22,8 кв м та такі господарські будівлі та споруди: гараж літ. Д-1, сарай літ. д-1, вбиральня літ. Г-1, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі статтею 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів і єдністю об`єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об`єкта майна.

Аналіз змісту статей 356, 367, 364 ЦК України свідчить, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. Так, при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, розподіляється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. Натомість при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки експертизи є одним з засобів доказування (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи викладене, а також те, що частки кожної із сторін є фактично окремими об`єктами нерухомого майна, мають окремі входи, а тому суд вважає за можливе здійснити виділ 1/3 частки житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, належні позивачу, відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 27.12.2025.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Доказів на підтвердження понесення інших судових витрат позивачем суду не надано, а тому питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) про поділ майна, що є у спільній частковій власності, з виділом часток в натурі – задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами в окремий об`єкт нерухомості, що складається з: частини житлового будинку під літ. А-1 з прибудовами, а саме: приміщення 2-1 кухня площею 8,0 кв.м., 2-2 кімната площею 16,0 кв.м., загальною площею 24,0 кв.м. в тому числі житловою площею 16,0 кв.м. та такі господарські будівлі та споруди: погріб з шийкою літ. В-1, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_2 в натурі 2/3 частин житлового будинку з господарськими спорудами в окремий об`єкт нерухомості, що складається з: частини житлового будинку під літ. А-1 з прибудовами, а саме: частина житлового будинку садибного типу під літ. А-1 з прибудовами, а саме: приміщення 1-1 сіни площею 6,1 кв м, 1-2 кухня площею 6,2 кв м, 1-3 кімната площею 11,8 кв м, 1-4 кімната площею 11,0 кв м, загальною площею 35,1 кв м, в тому числі житловою площею 22,8 кв м та такі господарські будівлі та споруди: гараж літ. Д-1, сарай літ. д-1, вбиральня літ. Г-1, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1760 грн. 88 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 15.07.2026.

Суддя