Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №513/301/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/301/26

Провадження № 2/513/615/26

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Рязанової К.Ю., при секретарі судового засідання Ніколенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Арабаджи Ірина Михайлівна, до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

у с т а н о в и в:

у березні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Арабаджи Ірина Михайлівна, звернулася до Саратського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь фактично понесені додаткові витрати на лікування малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 64650,00 гривень; додаткові витрати на дитину, в твердій грошовій сумі в розмірі 15385,70 гривень, щомісячно, але не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 40160,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16 серпня 2017 року, ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . У даному шлюбі у Сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на сьогодні, шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області у справі №515/1818/19 від 17 лютого 2020 року.

Після розірвання шлюбу між Сторонами, малолітня дитина, ОСОБА_3 , проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 , участі у вихованні дитини батько ОСОБА_2 - не приймає. 09 квітня 2020 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено судовий наказ у справі №515/398/20 про стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 березня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав законної сили 09 квітня 2020 року.

Станом на сьогодні, а саме на 10 березня 2026 року, оригінал судового наказу про стягнення аліментів перебуває на примусовому виконанні у Саратському ВДВС ОМУМЮ України. 05 червня 2020 року відкрито виконавче провадження та присвоєно єдиний унікальний номер НОМЕР_7.

15 грудня 2022 року позивач у справі зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , та змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 ». У даному шлюбі народилася друга дитина Позивача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі даний шлюб розірвано на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року у справі №502/895/25.

Також, представником позивача у позовові, акцентовано увагу суду на те, що стан здоров`я малолітньої дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є незадовільним, оскільки малолітній дитині встановлений діагноз: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено діагноз за МКХ-10: F84.0 - ранній дитячий аутизм; за МКХ-11: 6A02.0 / 6A02.1 - розлад аутичного спектра, DSM-5: Autism Spectrum Disorder (ASD) - розлад дефіциту уваги та гіперактивності, змішана форма, опозиційно-викличний розлад.

Також зазначено, що дитина обстежується у КНП «Кілійський центр первинної медико-санітарної допомоги», у лікаря ОСОБА_8 , яка надає медичні послуги як фізична особа підприємець. За рекомендацією лікарів дитині необхідно: логопедична корекція, сенсорна інтеграція, плавання, гімнастика, масажі, нейрокорекція, медикаментозне лікування.

Також позивач через свого представника звернулася до медичних установ та лікарів, у яких спостерігається дитина, з метою отримання інформації щодо: дати та підстав звернення до медичних установ з приводу стану здоров`я малолітньої дитини; лікарів, у яких перебувала під медичним наглядом дитина; встановлених діагнозів та лікарів, якими такі діагнози були встановлені; надання витягів (виписок) з медичної документації та історії хвороби дитини; отримання медичних довідок щодо рекомендованого лікування, профілактичних заходів для дитини та їх періодичності. Після отримання відповідей на зазначені адвокатські запити, відповідні документи та відомості будуть надані Суду в межах підготовчого провадження окремим клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи.

У зв`язку зі станом здоров`я малолітньої дитини, позивач, як мати, змушена приділяти значну кількість часу та нести суттєві фінансові витрати, пов`язані з лікуванням, доглядом, реабілітацією та всебічним розвитком дитини. Саме позивач забезпечує медичний супровід дитини, зокрема організовує та здійснює відвідування лікарів, медичних установ і спеціалізованих занять, а також самостійно здійснює пошук фахівців та організовує проходження дитиною необхідних корекційних та реабілітаційних заходів. Зокрема, дитина відвідує логопедичні заняття, сенсорну корекцію та інші рекомендовані спеціалістами заняття, спрямовані на покращення стану здоров`я та розвиток дитини.

Усі витрати, пов`язані з лікуванням, реабілітацією та розвитком дитини, несе виключно позивач. Водночас Відповідач добровільної участі у фінансуванні додаткових витрат, пов`язаних із лікуванням, реабілітацією та розвитком дитини, не бере, належної зацікавленості у стані здоров`я дитини не проявляє та не бере участі у забезпеченні необхідних умов для її лікування та розвитку.

Розмір аліментів, встановлених судовим наказом Татарбунарського районного суду Одеської області у справі №515/398/20, а саме у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника Відповідача не покриває реальних витрат на лікування та корекцію розвитку дитини, послуг медичних фахівців, лікарів, логопедів, реабілітологів.

Крім того, аліменти за судовим рішенням відповідач сплачує не регулярно, не в повному обсязі, допускаючи заборгованість, а саме: за період з 20 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року у Відповідача утворилася заборгованість по виконавчому провадженні №62264825 у розмірі 1288,31 грн, що підтверджується копією розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 02 жовтня 2020 року, наданим Татарбунарським районним ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); у період з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2026 року у Відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 58536,56 грн.

Без сторонньої допомоги Позивач не може матеріально забезпечити дитині належний рівень життя, а також забезпечити проходження необхідних курсів лікування та розвитку. Для лікування, реабілітації, корекції мовлення та розвитку сина, Позивач притримується рекомендацій лікарів. Постійно несе додаткові витрати на медичних фахівців, логопедів, реабілітологів.

Так, 05 вересня 2025 року, Позивач сплатила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 (види діяльності: 88.91 догляд за дітьми (основний); 86.90 інша діяльність у сфері охорони здоров`я) кошти за надання корекційно-реабілітаційних послуг для дитини, ОСОБА_3 , а саме: послуги логопеда - 72 заняття по 350 грн, на суму 25 200 грн; послуги сенсорної інтеграції - 72 заняття по 350 грн, на суму 25 200 грн; лікувальний масаж - 20 процедур по 500 грн, на суму 10 000 грн.

У загальному розмірі Позивач понесла фактичні витрати у сумі 60400 (шістдесят тисяч чотириста) гривень. Зазначені кошти сплачені виключно Позивачем, матір`ю дитини, за необхідні медико-корекційні послуги за рекомендацією лікарів, без яких повноцінний розвиток та соціальна адаптація малолітньої дитини є неможливими.

Також, відповідно до рахунку-фактури №21 від 05 лютого 2026 року та акту виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 14 лютого 2026 року позивач сплатила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_10 (види діяльності: 86.90 інша діяльність у сфері охорони здоров`я; 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг; 96.04 діяльність із забезпечення фізичного комфорту) кошти за період з 05 лютого 2026 року по 14 лютого 2026 року, а саме: логопед - 2 заняття по 900 грн, на суму 1 800 грн; лікувальний масаж - 9 процедур по 900 грн, на суму 8 100 грн; . фізична реабілітація - 10 занять по 900 грн, на суму 9 000 грн; фізична корекція та фізичний розвиток - 2 заняття по 1 200 грн, на суму 2 400 грн. У загальному розмірі Позивач понесла фактичні витрати у сумі 25 800 (двадцять п`ять тисяч вісімсот) гривень в період з 05 лютого 2026 року по 14 лютого 2026 року.

Таким чином, загальна сума фактично понесених позивачем додаткових витрат на лікування, реабілітацію та корекцію розвитку малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 86 200 (вісімдесят шість тисяч двісті) гривень. Крім того, на утриманні Позивача перебувають дві малолітні дитини, зокрема, окрім спільної з відповідачем дитини, ОСОБА_3 , на утриманні Позивача перебуває також дитина від другого шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій станом на дату розгляду справи не виповнилося трьох років, у зв`язку з чим позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має можливості здійснювати трудову діяльність і отримувати стабільний дохід.

За таких обставин покладення на позивача обов`язку одноособово нести весь обсяг додаткових витрат на лікування та реабілітацію спільної дитини з відповідачем є неспівмірним її матеріальним можливостям та фактичному сімейному становищу. З огляду на викладене, враховуючи правові позиції Верховного Суду щодо можливості визначення більшої частки участі одного з батьків у додаткових витрат на дитину, просить покрити фактично понесені додаткові витрати на лікування дитини у розмірі 3/4 від загальної суми 86 200 гривень, що становить 64 650 гривень.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Рязанової К.Ю. від 30 березня 2026 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Арабаджи Ірина Михайлівна, до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. Справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши її до судового розгляду по суті на 21 травня 2026 року о 12 годин 30 хвилин з повідомленням (викликом) сторін.

19 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Давиденка К.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмові пояснення на позовну заяву. Відповідно до долучених пояснень у своїй позовній заяві позивач стверджує, що на реабілітацію спільної з відповідачем дитини ФОП ОСОБА_9 відповідно до рахунку на оплату №12 від 05 вересня 2025 року позивачка сплатила кошти за надання корекційно-реабілітаційних послуг для дитини ОСОБА_3 , в сумі 60400 гривень, з них послуги логопеда, послуги сенсорної інтеграції, лікувальних масаж. Також позивачка зазначає, що відповідно до рахунку-фактури №21 від 05 лютого 2026 року та акту виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 14 лютого 2026 року позивач сплатила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_10 кошти на загальну суму 25 800 гривень в період з 05 лютого 2026 року по 14 лютого 2026 року. Тобто загальна сума понесених витрат, як стверджує сторона позивача, становить 86 200 гривень. Стороною Позивача до суду було надані, як вказано вище рахунок на оплату, рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, але не надано доказів фактичної оплати вказаних послуг, платіжної інструкції/доручення: Оригінал або завірена копія з відміткою банку про виконання, виписка з банківського рахунку, що підтверджує списання коштів з рахунку замовника на рахунок ФОП, фіскальний чек, що підтверджує оплату готівкою або карткою через ПРРО/РРО. Також наводить аргументи щодо наявності державних програм безкоштовного постачання ліків, та неспівмірності витрат на правову допомогу.

ОСОБА_1 та її представник адвокат Арабаджи І.М. будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду до суду не з`явилися, від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримали просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Давиденко К.В. будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду до суду не з`явилися, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, просилили відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, пояснень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12 квітня 2018 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07 вересня 2023 року Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року розірвано шлюб, зареєстрований 16 вересня 2017 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 111, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після розірвання шлюбу позивачу залишено шлюбне прізвище - ОСОБА_5 .

Судовим наказом Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 квітня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 березня 2020 року, до досягнення ним повноліття.

Відповідно до постанови державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пєркової Л.В. від 05 червня 2020 року, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7, на підставі судового наказу № 515/398/20, виданого Татарбунарським районним судом Одеської обалсті про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_12 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно консультативного висновку спеціаліста від 23 жовтня 2025 року, наданий ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: ранній дитячий аутизм, розлад аутистичного спектра, розлад дефіциту уваги та гіперактивності, змішана форма, опозиційно-викличний розлад, надані відповідні рекомендації.

ОСОБА_3 був оглянутий лікарями: неврологом, лором, окулістом, дерматологом, хірургом, що підтверджується медичною довідкою від 20 жовтня 2021 року наданої для дитячого садка. Відповідно до запису лікаря невролога - затримка.

Як вбачається з консультативного висновку спеціаліста психіатра від 01 серпня 2022 року, ОСОБА_14 , скарги на затримку мови, розвитку, психо-емоційна нестабільність. Діагноз: F 83, F 901, F 80. Надані відповідні рекомендації.

Як вбачається з листа профілактичного огляду дитини ОСОБА_14 (6 років), наданого сімейним лікарем 07 серпня 2025 року, скарги на затримку мови, комунікації. Знаходиться на «Д» обліку у невролога, психіатра.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам наданим державним виконавцем Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мотуз І.М. від 02 жовтня 2020 року, розрахунок проведений за 2020 рік, ОСОБА_2 сплачує аліменти, проте не в повному обсязі, нараховано - 10378,31, сплачено - 9090,00, залишок - 1288,31.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 04 березня 2026 року, ОСОБА_2 має сукупний розмір заборгованості у розмірі 58536,56 грн.

Як вбачається з рахунку на оплату №12 від 05 вересня 2026 року, постачальник послуг - фізична особа-підприємець ОСОБА_9 , покупець послуг - ОСОБА_1 , сплачено за послуги логопеда (корекційного педагога) - 25200 грн, сенсорна інтеграція - 25200 грн, лікувальний масаж - 10000 грн, разом було сплачено за надані послуги 60400,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактуру №21 від 05 лютого 2026 року, ОСОБА_1 було сплачено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 за реабілітацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 05 лютого 2026 року по 14 лютого 2026 року - 25800,00 грн, з яких: логопед - 6300,00 грн, масаж - 8100,00 грн, фізична реабілітація - 9000,00 грн, корекція (фізичний розвиток) - 2400,00 грн. Що також підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) №2.

Пенсійним фондом України надані відповідні довідки Форми ОК-5, та Форми ОК-7, з яких вбачається, що ОСОБА_1 за 2017 рік - отримала 9600,00 грн; за 2018 рік - 40577,31 грн; за 2019 рік - 50076,00 грн; за 2020 рік - 75876,00 грн та за 2021 рік - 17806, 45 грн.

Також судом досліджена платіжна інструкція №3Е4Р-6879-6М93-АВРВ від 10 лютого 2026 року на суму 23000 грн на отримувача ОСОБА_10 , платіжна інструкція №96АТ-Р78М-3Е6Е-Х6Е2 від 05 лютого 2026 року на суму 2400,00 грн отримувача ОСОБА_10 ; рахунок фактура №145 від 22 червня 2026 року на суму 59000,00 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) №55 від 22 червня 2026 року; рекомендаційний лист від керівника корекційно-реабілітаційного центру "Body&Brain", ОСОБА_10 , протокол консультації з дитячим психоневрологом ОСОБА_15 від 10 березня 2026 року.

Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотні значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

При цьому такі кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналіз норми ч. 1 ст. 185 СК України вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Приблизний перелік особливих обставин міститься в ч. 1 ст. 185 СК України.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину, а також повинен обґрунтовуватись відповідними документами. На відміну від аліментів, додаткові витрати носять несталий характер та пов`язані не з питання належного матеріального утримання дитини, а з передбачуваними/або не передбачуваними особливими обставинами того з батьків, з яким проживає дитина у зв`язку з хворобою, зокрема.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Верховний Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на якусь хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред`явила такий позов (постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 р. у справі №501/5060/15-ц, від 14 січня 2019 р. у справі №751/4312/16-ц).

У постанові від 08 грудня 2021 р. у справі № 607/12170/20 КЦС ВС виснував про хворобу дитини як особливу обставину, що потребує додаткових витрат. У цій справі дитині було рекомендовано спеціальний режим харчування. Суд вказав, що садочки комунальної власності не можуть забезпечити необхідного харчування, тому витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садочка є додатковими витратами й не належать до основних, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок аліментів.

У постанові від 04 грудня 2019 р. у справі № 320/383/19 КЦС ВС зробив висновок, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.

Крім того, Верховний Суд у даній постанові роз`яснює, що присуджений розмір додаткових витрат на дитину не є незмінним, адже відповідач не позбавлений права звернутися до суду із позовом про зменшення розміру присуджених до стягнення з нього додаткових витрат на утримання дитини після істотної зміни або припинення обставин (одужання або істотне покращення стану здоров`я його дитини), які стали підставою для задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 751/4312/16-ц (провадження № 61-9737св18) вказано, що «вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.»

Суд при визначенні розміру додаткових витрат може стягнути з відповідача й більшу частину понесених позивачем додаткових витрат на утримання дитини, враховуючи матеріальне становище сторін та відсутність у позивача можливості отримувати самостійний дохід у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дитиною, про це міститься посилання в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №607/1909/16-ц (провадження № 61-16647св18).

Відповідно до правової позиції, висловленої в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2009 року № 6-20478св09, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Враховуючи те, що стороною позивача надано докази на підтвердження того, що додаткові витрати пов`язані виключно з хворобою дитини як особливої обставини, що потребує додаткових витрат, що обґрунтовано підтверджено дослідженими судом доказами, зокрема квитанціями про банківський переказ позивачем коштів, рахунками на оплату, інформацію щодо реєстрації ФОП ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , видами їх діяльності, висновками спеціалістів, що були досліджені судом та зазначені по тексту рішення, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що стороною позивача не доведено витрати, зокрема, замовника на рахунок ФОП, фіскальний чек, оплату готівкою або карткою через ПРРО/РРО, оскільки такі витрати підтверджено належними, допустимими та достатніми при визначенні суми додаткових витрат.

Отже, враховуючи матеріальне становище сторін, а також те, що позивачка здійснює постійний догляд за дитиною, має ще одну малолітню дитину, за якою також здійснює догляд, у зв`язку з наведеним вище, враховуючи вимоги ст. 11 ЦПК України, а також те, що стягнення суми вже понесених витрат є одноразовим, і не носить довгостроковий характер, суд доходить висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідач на користь позивача 3/4 частини документально підтверджених обґрунтованих додаткових витрат на лікування та розвиток спільної дитини сторін - ОСОБА_3 у сумі 64650,00 грн.

Щодо доводів про відсутність підстав для їх стягнення на майбутнє, то суд також зазначає, що дитина має діагноз: ранній дитячий аутизм, розлад аутистичного спектра, розлад дефіциту уваги та гіперактивності, змішана форма, опозиційно-викличний розлад, надані відповідні рекомендації, і потребує систематичних занять із логопедом, психологом, фізичної терапії та інших заходів, які носять не разовий, а тривалий та регулярний характер.

Враховуючи характер захворювання дитини, яке є хронічним та потребує безперервної реабілітаційної підтримки (заняття із логопедом, масаж, сенсорна інтеграція, реабілітація), а також зміст наданих рекомендацій спеціалістів щодо прийому лікарських препаратів (аксомоксетин, метилфенідат), суд доходить висновку, що відповідні витрати є об`єктивно систематичними та не можуть розглядатися як разові. При цьому, з матеріалів справи убачається, що позивач фактично несе витрати на оплату послуг спеціалістів, які здійснюються на постійній основі.

Визначаючи розмір додаткових витрат, які підлягають стягненню, суд враховує, що обов`язок батьків щодо участі у додаткових витратах на дитину є рівним та взаємним, а також бере до уваги матеріальне становище сторін, зокрема обов`язок відповідача щодо сплати аліментів та його можливість брати участь у додаткових витратах, протилежного суду не надано. Отже позовні вимоги в цій частині щодо стягнення додаткових витрати на дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15 385 (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 70 копійок, щомісячно, але не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів (додаткових витрат), судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 40160,00 грн., суд враховує таке.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Представником позивача надано договір №19/01 про надання правничої допомоги від 19 січня 2026 року, додаток до угоди №1 від 19 січня 2026 року, звіт про виконану роботу Адвокатським бюро Арабаджи Ірина, платіжну інструкцію №@2PL76714 на суму 20080,00 грн за надання правничої допомоги.

Враховуючи доводи сторони відповідача щодо неспівмірності витрат 40160,00 грн, а також те, що позивачкою фактично сплачено гонорару адвокату у сум 20080,00 грн, суд дійшов висновку, що відповідач має відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу у розмірі 20080,00 грн, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з правовими позиціями, викладеними у справах «Бєлоусов проти України» та «Савін проти України», відповідно до яких оплата послуг адвоката, належна до сплати за договором, є фактичними витратами сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 79, 80, 84, 91, 141, 180, 181, 182, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України та ст. ст.2, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 139, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 фактично понесені додаткові витрати на лікування малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 64 650 (шістдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15385 (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 70 копійок, щомісячно, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20080,00 (двадцять тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 09 грудня 2024 року, орган, що видав: 5133; РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса зареєстровано місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 від 24 лютого 2021 року, орган, що видав: 5115, РНОКПП: НОМЕР_6 ; адреса зареєстровано місця проживання: АДРЕСА_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня підписання (оголошення) рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. Ю. Рязанова