Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №521/3445/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/3445/26

Номер провадження № 2/521/4066/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 липня 2026 року Хаджибейський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді - Громіка Д.Д.,

при секретарі - Котигорох Н.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користуванні житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся адвокат Чорнуцький В.П., діючи як представник ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04.12.2025р., справа №521/7013/25, ОСОБА_1 було визнано недієздатною та призначено її опікуном її доньку ОСОБА_2 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом №3-2288 від 08.07.2002р. ОСОБА_1 належить 11/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 . Однак за зазначеною адресою він не проживає останні двадцять років, особистих речей у будинку немає, не здійснює дій, що вказували б про намір користування житловим приміщенням, добровільно з реєстрації не знімається. Оскільки факт реєстрації відповідача за вказаною вищезазначеною адресою порушує права позивача щодо користування та розпорядження майном, зобов`язує сплачувати додаткові комунальні послуги за не проживаючу особу, просить суд задовольнити позовні вимоги, та ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18.03.2026 року, було постановлено проводити розгляд справи у загальному позовному провадженні із повідомлення та участю сторін.

Ухвалою суду від 14.04.2026р. було задоволено клопотання адвоката Чорнуцького В.П. та витребувано інформацію від органу поліції щодо звернень відповідача з приводу перешкод у користуванні житлом, від органу прикордонної служби щодо перетину відповідачем державного кордону та від медичної установи щодо звернень відповідача за отриманням медичної допомоги.

Ухвалою суду від 19.05.2026р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 , її законний представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання. Однак, представник законного представника адвокат Чорнуцький В.П. надав суду заяву, в якій просить суд задовольнити даний позов, провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився повторно, належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи. Відзив у визначений судом строк відповідач не подав.

Третя особа, ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилася повторно, належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи. Заяв до суду ОСОБА_4 не подавала.

З огляду на вказане, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом №3-2288 від 08.07.2002р. ОСОБА_1 належить 11/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача було зареєстроване в КП «БТІ» ОМР 22.11.2002р. за №1148 стор. 286 кн. 4 доп.

Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 є зареєстрованим син позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах Довідкою №К7-55397-ф/л від 12.03.2026 року, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Однак, судом встановлено, що відповідач не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 21.03.2017р., оскільки постійно проживає на території Російської Федерації.

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 від 09.03.2017р., виданого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Андріяшівка, Балтського району, Одеської області, УРСР. У документі міститься штамп про реєстрацію місця проживання власника паспорта з 21.03.2017р. за адресою: АДРЕСА_2 .

В матеріалах справи містяться відповіді, які надійшли до суду на виконання ухвали про витребування доказів від 14.04.2026р., згідно яких відповідач не звертався до поліції з приводу усунення перешкод у користуванні житлом за адресою: АДРЕСА_1 , не звертався за медичною допомогою до медичного закладу, який обслуговує адресу реєстрації відповідача. Також до суду надійшла відповідь Державної прикордонної служби, згідно якої інформація про перетин кордону має обмежений час зберігання, тому відсутня можливість перевірити чи перетинав відповідач кордон за період з 01.01.2013р. по теперішній час.

Судом також встановлено, що Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради відмовив 23.02.2026р. позивачці у знятті відповідача з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки співвласник домоволодіння ОСОБА_4 , яка для сторін є сторонньою особою, не дала на це своєї письмової згоди.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Як зазначено у п. 34, 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Однак, судом встановлено, що факт реєстрації відповідача ОСОБА_3 за вказаною вище адресою порушує права ОСОБА_1 , як законного власника свого майна, щодо користування та розпорядження вказаним житлом, зобов`язує сплачувати додаткові комунальні послуги за непроживаючу особу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що надані стороною позивача докази в підтвердження викладених обставин є належними, допустимими, а в своєї сукупності достатніми для задоволення даного позову, а тому слід визнати відповідача таким, що втратив право на користування вказаним вище житлом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 228, 229, 247, 263, 265, 273, 279, ЦПК України, ст.ст. 16, ч.1 ст. 383, ст. 391, ч.2 ст. 405 ЦК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користуванні житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратившим право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Повний текст рішення суду складено 15 липня 2026 року.

Суддя: Д.Д. Громік