Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №758/5337/26 — Київський районний суд м. Одеси

________________________________________________________________________________

Справа № 758/5337/26

Провадження № 2/947/4782/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового Приймака Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Одеси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 53 494,18 гривень, судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 31.10.2016 року Подільський районний суд міста Києва ухвалив рішення по справі № 758/10408/15-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» заборгованість за кредитним договором № КЗАВФ/1019482.1 від 23.12.2013 у розмірі 173354,71 грн., З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке виніс Подільський районний суд міста Києва не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке виніс Подільський районний суд міста Києва не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Відповідно до наявного рішення, а також інших судових документів (наприклад, ухвали про заміну сторони виконавчого провадження (№ 758/10408/15-ц від 14.05.2021 року), право грошової вимоги належить саме ТОВ «Він ФІНАНС». 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239). Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Просить стягнути з відповідачки розмір 3% річних та інфляційних втрат за невиконання рішення суду з 25.02.2019 по 23.02.2022 у загальному розмірі 53494,18 грн, з яких: розмір 3% річних складає 15587,67 грн, розмір інфляційних збитків - 37906,51 грн.

Відзив на позовну заяву

Відзив на позов від відповідачки до суду не надійшов.

Процесуальні дії та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» у січні 2026 звернулося до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53 494,18 гривень, судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 02.04.2026 №2552003, відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 вся територія м. Севастополь є тимчасово окупованою.

Згідно до частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», враховуючи неможливість здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розташованими на тимчасово окупованих територіях, Верховний Суд розпорядженням від 05.07.2022 №36/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ (окрім кримінальних проваджень), а саме: Балаклавський районний суд м. Севастополя, Гагарінський районний суд м. Севастополя, Ленінський районний суд м. Севастополя, Нахімовський районний суд м. Севастополя на Київський районний суд м. Одеси.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 08.04.2026 матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Київського районного суду м. Одеси в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначене на 16.06.2026.

У судове засідання 16.06.2026 сторони не з`явились.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

З метою належного повідомлення відповідачки про розгляд справи судом розміщене Оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада» про виклик відповідачки у судове засідання на 16.06.2026.

Судове засідання відкладене на 16.07.2026 з метою здійснення потворного виклику відповідачки у судове засідання шляхом розміщення Оголошення про її виклик у судове засідання на 16.07.2026 на офіційному веб-сайті «Судова влада».

У судове засідання 16.07.2026 сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

Від представника позивача 23.06.2026 надійшла заява про розгляд справи про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Інші заяви/клопотання від сторін до суду не надходили.

Відзив на позовну заяву також до суду не надійшов.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки, яка повідомлена про розгляд справи належним чином, ухваливши заочне рішення у справі, за згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені фактичні обставини справи

Судом установлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 758/10408/15-ц ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» заборгованість за кредитним договором від 23.12.2013 № КЗАВФ/1019482.1 у розмірі 173354,71 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 758/10408/15-ц замінено стягувача ПАТ «УкрБізнесБанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі № 758/10408/15-ц за позовом ПАТ «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала суду набрала законної сили 30.05.2021

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Вказане підтверджується наказом про зміну назви від 25.07.2024 № 55-к, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з наданим стороною позивача розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, розмір 3% річних складає 15587,67 грн, розмір інфляційних збитків - 37906,51 грн, всього на суму - 53494,18 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат проведений за період з 25.02.2019 по 23.0.2.2022, виходячи із загальної суми заборгованості 173354,71 грн.

Розрахунок 3% річних здійснений за формулою: С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення:

-з 25.02.2019 по 31.12.2019 розмір 3% річних за 310 днів прострочення склав 4416,98 грн (173354,71 x 3 % x 310 : 365 : 100),

-з 01.01.2020 по 31.12.2020 розмір 3% річних за 366 днів прострочення склав 5200,64 грн (173354,71 x 3 % x 366 : 366 : 100);

-з 01.01.2021 по 23.02.2022 3% річних за 419 днів прострочення склав 5970,05 грн (173354,71 x 3 % x 419 : 365 : 100).

Розрахунок інфляційних втрат проведений за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ),

де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.21866444.

Інфляційне збільшення складає 37906,51 грн (173354,71 x 1.21866444 - 173354,71).

Доказів погашення заборгованості у розмірі 173354,71 грн матеріали справи не містять, сторонами суду не надані.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині 5 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.03.2026 3 обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/13238/18; від 30 березня 2016 у справі №6-2168цс15.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6- 42цс1 1).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом ст.552, ч.2 ст.625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Як встановлено судом, та свідчать матеріали справи, рішення суду не виконувалось відповідачкою за період з 25.02.2019 до 23.02.2022, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Суд вважає надані стороною позивача докази належними та достатнім для доведення обґрунтованості позовних вимог.

Доказів на підтвердження повернення в повному обсязі або часткового суми кредиту стороною відповідача не надано, власних розрахунків відповідачка також суду не надала.

Згідно з наданим стороною позивача розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, сума вказаного зобов`язання складає 53494,18 грн, з яких розмір 3% річних становить 15587,67 грн, розмір інфляційних втрат - 37906,51 грн.

Оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку про доведеність переходу прав вимоги до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, які не спростовані відповідачкою, заборгованість за період з 25.02.2019 до 23.02.2022 складає 173354,71 грн.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснювалось за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року на вказану суму заборгованості та згідно з наданим позивачем розрахунком розмір зобов`язання складає 53494,18 грн.

Ураховуючи викладене, а також той факт, що відповідачка не виконує рішення суду з 25.02.2019, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні справи суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, відповідно до яких розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

Також суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 373/2054/16 (постанова від 16.01.2019), відповідно до якої при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Отже, суд дійшов висновку, що з моменту ухваленням судом рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Щодо строків позовної давності суд бере до уваги доводи та аргументи позивача та зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується загальною позовною давністю.

Таким чином, за загальним правилом право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних підлягає обмеженню загальною позовною давністю тривалістю три роки.

Водночас Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину строки позовної давності, визначені, зокрема, статтями 257 та 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, діяв до 30 червня 2023 року, а отже перебіг позовної давності з 02 квітня 2020 року до вказаної дати не здійснювався. Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, яким передбачено продовження строків позовної давності на період дії воєнного стану, а згодом, відповідно до редакції, запровадженої Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ, перебіг позовної давності було зупинено на період дії воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 роз`яснила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то такий строк був спочатку продовжений на період дії карантину, надалі - на період дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року перебіг позовної давності був зупинений на строк дії воєнного стану.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, у зв`язку з чим перебіг позовної давності було відновлено з 04 вересня 2025 року.

Отже, суд погоджується з позиціє позивача, що перебіг позовної давності у даних правовідносинах тривав до 02 квітня 2020 року, після чого був зупинений законом на період карантину і воєнного стану та відновився лише з 04 вересня 2025 року. Період з 02 квітня 2020 року по 03 вересня 2025 року відповідно до закону не підлягає врахуванню при обчисленні позовної давності. З огляду на зупинення перебігу позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, а також з метою дотримання загального трирічного строку позовної давності після його відновлення з 04 вересня 2025 року, позивачем вірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року включно.

З огляду на викладене, суд виснував про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Позивач при подачі позовної заяви до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підставі для задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн покладаються на відповідачку.

Щодо витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 03.12.2025 між ТОВ «ВІН ФІНАНС» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладений договір про надання правової допомоги № 97. Додатковою угодою до цього договору від 03.12.2025 розширений предмет договору, до якого включено захист прав та інтересів товариства щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Згідно з Детальним описом виконаних робіт вартість послуг з підготовки позовної заяви складає 7000,00 грн.

Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18 роз`яснив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.

Ураховуючи, що позивач підтвердив понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені та підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись ст. 525-526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 3 % річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 53 494 (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 18 копійок, з яких: розмір 3% річних становить 15587,67 грн, розмір інфляційних втрат - 37906,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати на правничу допомогу у сумі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ: 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ecourt@dgfinance.com.u.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду складене та підписане 16.07.2026.

Суддя: Ю. А. Скриль