Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №947/13100/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/13100/26

Провадження № 2-др/947/100/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року

Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника позивача ОСОБА_1 – Желобницької Анастасії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №947/13100/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 року через систему «Електронний суд» звернулася представник позивача ОСОБА_1 – Желобницька Анастасія Олександрівна з заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , суму судових витрат, сплачених позивачем за договором про надання правничої допомоги у розмірі 50000 грн. та суму витрат на відправку кореспонденції у розмірі 1248 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 18.06.2026 року позовні задоволено частково. Зазначене рішення було отримано представником позивача у підсистемі «Електронний суд» 20.06.2026 року.

Судом не було вирішено питання судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених з боку ОСОБА_1 . У позові зазначалося про те, що попередній (орієнтований) розрахунком судових витрат, яку позивач розраховує понести на професійну правничу допомогу адвоката складає 50 000 грн.

06.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшла заява, в якій просив відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомоги адвоката.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 – Желобницька Анастасія Олександрівна у судове засідання, призначене на 15.07.2026 року, не з`явилася, повідомлена належним чином; 13.07.2026 року через систему «Електронний суд» звернулася з клопотанням, в якому просила провести судове засідання за її відсутності, заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Відповідач – ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи вважає, що заяву слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 18.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, – задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з цією позовною заявою, тобто з 30.03.2026 року, і до досягнення донькою – ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 1064,96 гривень. В решті позовних вимог, – відмовлено.

Представник позивач ОСОБА_1 – Желобницька Анастасія Олександрівна подала заяву в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України разом з позовною заявою, що підтверджується матеріалами справи. У зазначеній заяві було вказано, що попередній (орієнтований) розрахунком судових витрат, яку позивач розраховує понести на професійну правничу допомогу адвоката складає 50 000 грн.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч.4 ст.62 ЦПК України.

Поняття терміну адвокат врегульоване п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Положенням ч.ч. 1, 4 ст.17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу надано: копію договору про надання правничої допомоги №16/03/26-Н від 16.03.2026 року, копію Додаткової угоди №1 від 23.06.2026 року до договору про надання правничої допомоги №16/03/26-Н від 16.03.2026 року, в якій зазначено, що адвокатська винагорода складає 50000 гривень, Звіт щодо обсягу та вартості витраченого ефективного часу від 23.06.2026 року до договору про надання правничої допомоги №16/03/26-Н від 16.03.2026 року, Акт-приймання передачі наданих послуг від 23.06.2026 року та рахунок до сплати вартості послуг у розмірі 50 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 серпня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

До того ж у Постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо.

Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати у визначеному заявником обсязі не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді, отже, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Суд приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 50000 гривень. Зветрає увагу, що дана справа незначної складності, наявна стала судова практика щодо вирішення спорів, тому її складання не вимагає значного часу.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 5000 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На виконання ухвали суду від 18.05.2026 року про витребування доказів позивачем було направлено відповідні процесуальні документи. У зв`язку з цим позивач понесла додаткові документально підтверджені витрати на поштове відправлення кореспонденції у розмірі 1248 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов`язані з надсиланням документів у розмірі 1248 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – Желобницької Анастасії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №947/13100/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №947/13100/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. та витрат на відправку поштової кореспонденції у розмірі 1248 грн.

В решті вимог, – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення додаткового судового рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же термін з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Куриленко