Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №499/1055/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1055/26

Провадження № 3/499/356/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 липня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Тимчука Руслана Миколайовича, розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст..51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області направлено в суд матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст..51 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №181249 від 01.07.2026 року, вбачається, що 18.03.2026 року о 12:30 год за адресою Одеська область, Березівський р-н, с. Шеметове, вулиця Миру буд. 20, гр. ОСОБА_1 здійснила викрадення чужого майна шляхом привласнення коштів у сумі 2694, 45 грн., які належать ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 2 статті 51 КУпАП.

Представник ОСОБА_1 надали клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Своє клопотання обґрунтували наступним. Матеріали справи не містять доказів факту викрадення чужого майна шляхом привласнення коштів в сумі 2694,45 грн, які належать ОСОБА_2 , оскільки сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини особи. В матеріалах справи не зазначено на підставі яких саме доказів органом поліції прийнято рішення про складання протоколу, відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 та факт вчинення дрібного викрадення чужого майна. Зокрема, стороною захисту було звернено увагу суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений із істотними суперечностями та не підтверджується жодними об`єктивними доказами.

Відповідно до рапорту працівника поліції від 03.06.2026 року та заяви ОСОБА_2 останній добровільно передав ОСОБА_1 2500 гривень для сплати заборгованості за природний газ.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено іншу суму грошових коштів - 2694 грн 45 коп.

Захист зазначив, що зі змісту заяви ОСОБА_2 вбачається виключно факт добровільної передачі ним грошових коштів ОСОБА_1 для здійснення платежу, що саме по собі виключає наявність у її діях ознак викрадення чужого майна.

Крім цього, матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би підтверджував умисне протиправне заволодіння ОСОБА_1 грошовими коштами потерпілого.

На підтвердження своєї правової позиції стороною захисту до матеріалів справи долучено відповідь АТ «Укрпошта», згідно з якою ОСОБА_1 за час роботи характеризувалася позитивно, сумлінно виконувала покладені на неї посадові обов`язки, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, будь-яких скарг від користувачів поштових послуг щодо її діяльності не надходило, а трудові відносини були припинені за її власним бажанням.

Крім того, долучено характеристику Іванівської селищної ради, відповідно до якої ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, компрометуючих матеріалів щодо неї до органу місцевого самоврядування не надходило.

Дослідивши матеріали справи, даючи оцінку обставинам та фактам встановленим в судовому засіданні на підставі матеріалів справи, суд констатує наступне.

Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.

Згідно до положень частини 1 статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. При цьому зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дані повинні узгоджуватись з іншими доказами доданими до нього.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення - це процесуальний документ, в якому певній особі ставиться у провину (висувається) вчинення того чи іншого правопорушення, обов`язковому доказуванню підлягають, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення (подія правопорушення).

Частина 2 ст. 51 КУпАП, повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Частина 1 статті 51 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до умов статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та обєктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно із ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Оцінюючи надані суду докази, суд насамперед звертає увагу на істотні суперечності між документами, які були покладені органом поліції в основу складення протоколу.

Так, відповідно до рапорту працівника поліції №2952 від 03.06.2026 року встановлено, що до поліції звернувся ОСОБА_2 із заявою про шахрайство, в якій зазначив, що добровільно передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2500 гривень для сплати заборгованості за природний газ.

Аналогічні обставини викладені й у самій заяві ОСОБА_2 , яка міститься у матеріалах справи.

Разом із тим у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА №181249 від 01.07.2026 року вже зазначено, що предметом нібито протиправного заволодіння були грошові кошти у сумі 2694 грн. 45 коп.

Будь-які документи, які б пояснювали походження цієї суми, підтверджували її правильність або спростовували відомості, викладені у первинній заяві потерпілого, у матеріалах справи відсутні.

Органом поліції не надано суду жодного доказу того, яким чином була встановлена саме сума 2694 грн. 45 коп., коли сам заявник повідомляв про передачу 2500 гривень.

Вказані розбіжності не можуть бути визнані формальними чи технічними, оскільки вони стосуються безпосереднього предмета адміністративного правопорушення.

Саме розмір майна, щодо якого ставиться питання про протиправне заволодіння, є однією з істотних фактичних обставин, яка підлягає обов`язковому доведенню.

Наявність взаємовиключних відомостей у документах, складених самим органом поліції, свідчить про неповне встановлення фактичних обставин події та не дає суду можливості дійти беззаперечного висновку про достовірність викладених у протоколі обставин.

Разом із цим суд звертає увагу на зміст заяви ОСОБА_2 .

Із зазначеної заяви вбачається, що заявник особисто та добровільно передав ОСОБА_1 грошові кошти для здійснення конкретної дії - сплати заборгованості за природний газ.

Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 таємно заволоділа коштами, відкрито їх викрала, застосувала будь-який примус, насильство, погрозу чи інший спосіб незаконного заволодіння майном, у заяві не міститься.

Первинні матеріали перевірки не містять відомостей про будь-яке викрадення чужого майна, а навпаки, підтверджують, що грошові кошти були передані їх власником добровільно.

Суд зазначає, що диспозиція статті 51 КУпАП передбачає відповідальність саме за дрібне викрадення чужого майна, тобто протиправне безоплатне заволодіння майном всупереч волі власника.

Добровільна передача коштів їх власником іншій особі виключає наявність такої обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, як викрадення.

За відсутності факту незаконного вилучення майна з володіння власника всупереч його волі відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 51 КУпАП.

Сама заява потерпілого не підтверджує тих обставин, які покладені органом поліції в основу складеного протоколу.

Також, Суд критично оцінює письмові пояснення ОСОБА_1 від 01.07.2026 року, оскільки вони не містять жодного визнання вини чи підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Із зазначених пояснень вбачається те, що ОСОБА_1 працювала начальником пересувного відділення АТ «Укрпошта», обслуговувала мешканців с. Шеметове та пам`ятає факт проставлення печатки на квитанціях ОСОБА_2 . Разом із тим вона прямо зазначила, що не пам`ятає, чи отримувала від нього грошові кошти та яку саме суму їй було передано.

Власні пояснення особи не підтверджують факту привласнення грошових коштів та не можуть розцінюватися як доказ її винуватості.

Матеріали справи не містять жодного об`єктивного доказу, який би підтверджував факт незаконного заволодіння ОСОБА_1 грошовими коштами ОСОБА_2 .

Винуватість ОСОБА_1 ґрунтується виключно на протоколі про адміністративне правопорушення та припущеннях посадової особи, яка його склала.

Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи та підлягає оцінці лише у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП саме на орган, який склав протокол, покладається обов`язок доведення обставин, що свідчать про наявність події та складу адміністративного правопорушення. Натомість суд не вправі усувати недоліки зібраних матеріалів або самостійно відшукувати докази винуватості особи, оскільки це суперечило б принципу змагальності та вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, надані органом поліції матеріали не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б давали суду можливість дійти беззаперечного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Суд критично оцінює матеріали, долучені до протоколу, оскільки вони не лише не підтверджують викладені у ньому обставини, а й прямо їм суперечать. Заява потерпілого та рапорт працівника поліції містять відомості про добровільну передачу 2500 грн, тоді як у протоколі без наведення будь-яких доказів зазначено іншу суму 2694,45 грн. Матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував походження цієї суми чи факт незаконного заволодіння грошовими коштами, що свідчить про недоведеність обставин, покладених в основу складеного протоколу.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.

Окрім цього, суддя звертає увагу, що положення КУпАП не передбачають права судді самостійно визначати кваліфікацію адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину особі.

Матеріали, які надійшли до суду не містять жодного доказу, в розумінні ст.251 КУпАП, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП.

Таким чином, дослідивши матеріали по справі, суддя приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, через недоведеність з боку особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, об`єктивних ознак вказаного адміністративного правопорушення, зокрема факту вчинення дрібного викрадення чужого майна.

Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених диспозицією ч.2 ст..51 КУпАП, тому суд приходить до висновку про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 251,283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі № 499/1055/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП – закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи подання прокурора.

Апеляційна скарга або протест прокурора на постанову судді подається протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду, через Іванівський районний суд Одеської області.

Суддя:Руслан ТИМЧУК