Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №704/284/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/465/26 Справа № 704/284/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Москаленко І. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Черкаси

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Ганги ДГ. В інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.

Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ

З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 22.02.2026 року, близько 01 год. 48 хв. в м. Тальне по вул. Майданецька, 40, керував транспортним засобом Nissan Navara д.н.з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота, хитка хода, нечітка мова), відмовившись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає її незаконною та необґрунтованою, та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та невідповідністю фактичним обставинам справи.

На думку сторони захисту, судом першої інстанції було здійснено спрощений підхід до розгляду справи.

Вказує на те, що суд фактично не надав оцінки ключовим доводам сторони захисту щодо незаконності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні належно встановлені ознаки алкогольного сп`яніння його підзахисного та письмове направлення до медичного закладу.

Стверджує що особі, яка притягається до адміністративного правопорушення не було роз`яснено наслідки відмови від огляду.

Зазначає, що працівниками поліції не було дотримано вимог ст. 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі-Порядок), що ставить під сумнів законність усіх подальших дій поліцейських.

Заслухавши захисника Ганги Д.Г., який підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення збіжні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону суддею було дотримано.

У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ №598007 від 22 лютого 2026 року, в якому приведені обставини вчинених правопорушень.

Цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Зазначені в протоколах обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.

Поясненнями ОСОБА_1 наданими під час судового засідання у суді першої інстанції, з яких вбачається, що у вечорі 21.02.2026 року ввечері він вжив алкоголь, як він вважає в незначній кількості. Затим їхав з дому до місця служби, оскільки його відпустка військовослужбовця закінчувалась. В м. Тальне близько 2.00 год. 22.02.2026 року був зупинений працівниками поліції та йому було запропоновано продути прилад Драгер, на що він відмовився. Працівник поліції запропонував проїхати для огляду на стан алкогольного сп`яніння до медзакладу. Проте він також відмовився. Працівником поліції його було повідомлено про складання в такому разі протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, проте він не надав цьому значення.

Окрім того, суд в основу рішення про накладення адміністративного стягнення поклав відеозаписи з нагрудної бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Попри доводи апелянта апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою наведених доказів.

Всупереч доводам апелянта, не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП підстава зупинки транспортного засобу, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи.

Стосовно зауважень захисника щодо відсутності ознак алкогольного сп`яніння у водія, апеляційний суд відзначає, що законодавство про адміністративні правопорушення не передбачає можливість оскарження встановлених поліцейськими у водія ознак алкогольного сп`яніння.

Аргументи захисника щодо відсутності направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, як на окрему підставу для закриття справи, є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння, внаслідок чого відсутність такого направлення не спростовує вмотивованих висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта на ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, Порядок, зважаючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, в аспекті порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння стосовно військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, повинен проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів є необґрунтованими.

У даному випадку ОСОБА_1 не перебував у вказаних місцям, внаслідок чого, як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимоги п. 2.5 ПДР.

Окремо слід зауважити, що з пояснень ОСОБА_1 випливає, що він на час зупинки транспортного засобу під його керуванням знаходився у відпустці, цебто не виконував службові обов`язки військовослужбовця.

З огляду на наведене, у цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, що не охоплюється порядком проведення огляду військовослужбовців Збройних Сил України, передбаченого ст. 266-1 КУпАП чи Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

За таких обставин, у поліцейських були відсутні підстави для виклику службових осіб Військової служби правопорядку або керівництва військової частини та проведення ними огляду в порядку ст. 266-1КУпАП.

Суддя, за результатами розгляду справи, застосовував до правопорушника ОСОБА_1 , стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 цього Кодексу у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 роки.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, навіть виконання ним обов`язків військової служби та зі забезпеченням оборони України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

У цій справі немає підстав для застосування аналогії права та не накладати додаткове стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.

За таких обставин постанова судді є законною, скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, ст. 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Ганги ДГ. В інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф. Люклянчук