Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №161/830/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/830/26 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/925/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Киці С.І., Осіпука В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кушнірука Анатолія Валерійовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом та вказує, що 18.10.2025 року о 15:50 год. в місті Луцьку по пр. Соборності 13Б відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та ТЗ Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою суду від 06.11.2025 року відповідача було визнано винуватцем ДТП та притягнуто його до відповідальності за ст. 124 КУпАП. На момент ДТП відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ "УТСК", згідно полісу №232669083 від 26.09.2025 року. Позивач є власником ТЗ Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ Україна", згідно полісу №231344141. У відповідності до висновку експерта №0043 від 10.11.2025 року, вартість відновлювального ремонту ТЗ Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 296305,67 грн. 01.12.2025 року ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснило виплату страхового відшкодування позивачці у розмірі 250000 грн. Зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку не відшкодував збитки у повному обсязі, позивач просить суд стягнути з нього матеріальну шкоду у розмірі 46305,67 грн. (різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням), витрати на проведення огляду транспортного засобу у розмірі 1562,40 грн. та на проведення судової експертизи у сумі 8000,00 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46305 грн. 67 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Представник ОСОБА_1 , оскаржує рішення суду, в частині вирішення питання стягнення судових витрат, а саме: не стягнення 1562, 40 гривень витрат на проведення огляду транспортного засобу та 8000 гривень витрат на проведення судово-товарознавчої експертизи, тому просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та вирішити питання розподілу судових витрат.

З апеляційної скарги вбачається, що сторона позивача оскаржує рішення, в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 15 липня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, в оскарженій частині, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46305 грн. 67 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 882 грн. 68 коп. судового збору.

Звертаючись до суду з апеляційної скаргою, вказує, що судом не вирішено питання стягнення витрат за проведення експертного дослідження та огляду транспортного засобу. Посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови у стягненні таких судових витрат на зловживання стороною процесуальними правами, на думку скаржника є хибним.

Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення експертизи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 134 ЦПК України передбачено обов`язок сторін попередньо визначити суми судових витрат. Зокрема, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша цієї статті).

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга цієї статті).

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина четверта цієї статті відповідно).

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із частинами першою, п`ятою – сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою – якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: 1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; 2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; 3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; 4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта – до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 листопада 2023 року № 712/4126/22, зауважила що внаслідок розвитку суспільних відносин у сфері процесуального законодавства, які знайшли своє відображення у внесених змінах до процесуальних кодексів Законом від 15 грудня 2017 року № 2147-VIII, задля забезпечення єдності судової практики щодо вирішення питання можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення висновку експерта, виготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, необхідно відступити від висновку, висловленого в постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21.

Такий відступ полягає в тому, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

З матеріалів справи вбачається, що судовим експертом Демидюком В.Т. 10 листопада 2025 року було складено висновок експерта № 0043 судової транспортно-товарознавчої експертизи, щодо ушкодження транспортного засобу позивача. ОСОБА_1 було сплачено за висновок експерта 8000 гривень, відповідно до акту виконаних робіт та квитанції.

Вказаний висновок був взятий судом за основу під час постановлення рішення.

Вказівка суду першої інстанції про те, що позивачка попередньо не зверталася до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди та не повідомляла його про огляд транспортного засобу з метою проведення даної експертизи є помилковими та спростовуються наявними у справі доказами, окрім того не мають правового значення при вирішенні питання про відшкодування вказаних судових витрат. Без спеціальних знань, а саме без проведення транспортно-товарознавчої експертизи учасники ДТП позбавлені були можливості оцінити вартість відновлювального ремонту та вирішити питання щодо розміру відшкодувань.

Потерпіла особа, бажаючи відшкодування винуватцем ДТП у повному обсязі майнової шкоди, скористалась своїм правом передбаченим Законом та провела судову експертизу, вартість якої має бути відшкодована відповідачем.

Оскільки позов задоволено частково, а саме: на 82, 88 відсотки (заявлено 55868,01 гривень, задоволено 46305,01 гривень) , а тому понесені судові витрати на проведення експертизи в розмірі 6630,40 гривень (8000* 82,88%) підлягають стягнення з відповідача на користь позивача, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення 1562, 40 гривень, які за твердженням скаржника є витратами за проведення огляду транспортного засобу.

Відповідно до Акту наданих послуг від 30 жовтня 2025 року «Укравто-Волинь» - 1562, 40 гривень є послугою з відновлювального ремонту транспортного засобу, а не послугою з огляду транспортного засобу, як про це стверджує позивачка.

Окрім того, у висновку експерта зазначено, що огляд проводився судовим експертом на території «Укравто-Волинь» у присутності заінтересованих осіб, а тому відсутнє позивачем обґрунтування необхідності проведення огляду транспортного засобу ще однією організацією та оплату таких послуг у сумі 1562, 40 гривень.

Таким чином 1562, 40 гривень не підлягають розподілу, як судові витрати, оскільки позивачем не обґрунтовано необхідності проведення додаткового огляду пошкодженого транспортного засобу.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду, в частині стягнення судових витрат підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, 376, 382,384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2026 року, в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 882, 68 гивень судового збору та 6630,40 гривень понесених судових витрат на проведення експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя:

Судді: