Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №755/11077/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11077/25

Провадження №: 2-а/755/338/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, просив: «скасувати постанову серії ЕНА № 4209493 від 06 березня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;

продовжити ОСОБА_1 термін на оскарження постанови серії ЕНА № 4209493 від 06 березня 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі».

Позовна заява мотивована тим, що 06 березня 2025 року інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону полку № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції Анісімов І.В. виніс постанову серії ЕНА № 4209493 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 05 березня 2025 року о 23 год. 40 хв. у м. Києві позивач, керуючи транспортним засобом, під час виконання повороту праворуч не увімкнув відповідний покажчик повороту та не мав при собі посвідчення водія. У свою чергу, позивач вважає зазначені висновки необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, передбаченими законом. Так, за твердженням позивача, у час, зазначений в оскаржуваній постанові, він перебував у припаркованому за вказаною адресою автомобілі як пасажир, займаючи заднє сидіння. Особа, яка керувала транспортним засобом до моменту його зупинки у дворі будинку, залишила автомобіль та пішла у власних справах. У той же час працівники поліції не бачили ОСОБА_1 за кермом автомобіля та не фіксували факту керування транспортним засобом. Пояснення присутніх осіб про те, що позивач перебував у транспортному засобі як пасажир, працівниками поліції до уваги взяті не були. Позивач зазначає, що, оскільки особу водія встановлено не було, працівники поліції почали оформляти матеріали щодо власника автомобіля, який також перебував у транспортному засобі як пасажир. З метою припинення конфліктної ситуації та недопущення притягнення власника автомобіля до відповідальності позивач повідомив працівникам поліції, що саме він керував автомобілем. Після цього працівники поліції запропонували позивачу пройти огляд на стан сп`яніння. Позивач відмовився від проходження огляду, оскільки, за його твердженням, транспортним засобом не керував. У зв`язку із цим щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за фактом нібито керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Вказаний протокол був оскаржений позивачем у судовому порядку. Помилково вважаючи, що під час розгляду цієї справи судом буде надано оцінку також постанові серії ЕНА № 4209493, позивач не звернувся до суду з окремим позовом про її скасування у встановлений законом строк.

На думку позивача, вищевказана постанова серії ЕНА № 4209493 не містить належних доказів того, що саме він керував транспортним засобом, здійснив поворот без увімкнення покажчика повороту або не мав права керування. Зокрема, до постанови не долучено відеозапису, фотоматеріалів, показань свідків чи інших доказів, передбачених ст. 251 КУпАП. Отже, висновок інспектора про вчинення позивачем адміністративного правопорушення ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є незаконною.

28 липня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

23 грудня 2025 року (вх. № 78002) представник відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Недвига Наталія Миколаївна подала до суду відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, зокрема відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, поясненнями позивача та іншими зібраними доказами, яким інспектор надав оцінку відповідно до вимог статей 251, 252, 280 КУпАП. Крім того, представник відповідача звернула увагу на те, що Управління патрульної поліції у місті Києві є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має статусу юридичної особи, а відтак не є належним відповідачем у цій справі.

23 грудня 2025 року (вх. № 78000) представник відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Недвига Наталія Миколаївна подала до суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. Заява мотивована тим, що позивач звернувся до суду з пропуском установленого статтею 289 КУпАП строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Так, позивачем подано позов після спливу десятиденного строку з дня вручення постанови, при цьому позивач не навів об`єктивних та непереборних причин його пропуску. На думку представника відповідача, посилання позивача на помилкове розуміння порядку оскарження постанови не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки він був обізнаний із порядком та строками її оскарження. З огляду на викладене представник відповідача просить залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 06 березня 2025 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону полку № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Анісімовим І.В. винесено постанову серії ЕНА № 4205493 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 05 березня 2025 року о 23 год. 40 хв. у м. Києві по проспекту Воскресенський, 50, водій керуючи транспортним засобом здійснюючи поворот праворуч не ввімкнув відповідний світловий показник повороту. При перевірці документів вказаний водій не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, тобто не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а.ПДР - керування Т3 особою, яка не має права керування таким Т3.

Згідно з ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог.

За статтями 118-120 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються по проспекту процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

За статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення доадміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З врахуванням предмета спору, а саме оскарження рішення суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, строки встановлені статтею 286 КАС України, а саме позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, для оскарження даної постанови законодавством визначено десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Судом встановлено, що постанову серії ЕНА № 4205493 винесено 06 березня 2025 року, тоді як із цим позовом позивач звернувся до суду лише 18 червня 2025 року, тобто після спливу строку, встановленого статтею 289 КУпАП для її оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку, позивач зазначив, що після складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за фактом нібито керування транспортним засобом у стані сп`яніння він оскаржив цей протокол у судовому порядку, помилково вважаючи, що під час розгляду відповідної справи суд також надасть оцінку законності постанови серії ЕНА № 4205493. Саме з цих підстав позивач не звернувся до суду з окремим позовом у визначений законом строк.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Водночас термін «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Наведене дає підстави стверджувати, що строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав та інтересів, й такий строк, у разі його пропуску, може бути поновлений лише з поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та унеможливлюють своєчасне вчинення процесуальної дії.

Посилання позивача на помилкове розуміння порядку судового оскарження постанови не свідчить про існування таких обставин, оскільки є наслідком його власної правової оцінки та не позбавляло його можливості звернутися до суду з позовом у строк, визначений законом.

За частинами 1, 3 статті 121, частиною 3 статті 123 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Оцінивши наведені позивачем доводи у сукупності з установленими у справі обставинами, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови серії ЕНА № 4205493 від 06 березня 2025 року не є поважними та не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на судовий захист. За таких обставин підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні, у зв`язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 121-123, 241, 250, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у поновленні ОСОБА_1 строку для оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4205493 від 06 березня 2025 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано у десятиденний строк з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я