Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №317/3091/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 14.07.2026 Справа№ 317/3091/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/3091/25 Головуючий у 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/725/26 Доповідач у 2 інст. ОСОБА_2

В И Р О К

іменем України

14 липня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 19 травня 2026 року у кримінальному провадженні № 12023082230000577 від 23.09.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зеленівка Приморського району Запорізької області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 НГУ, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вироком вказаного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 69, ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно з вимогами ст. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покладено на ОСОБА_6 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до ст. ст. 100, 126 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2023 року, скасовано.

Вказаним вироком встановлено, що 22 вересня 2023 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по автодорозі Н-23 Кропивницький — Кривий Ріг — Запоріжжя, у напрямку від м. Нікополь до м. Запоріжжя на території Запорізького району Запорізької області.

У цей час попереду в попутному з ним напрямку здійснював рух невстановлений легковий автомобіль, перед яким у попутному напрямку рухався автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у районі нерегульованого перехрестя автодороги Н-23 Кропивницький — Кривий Ріг — Запоріжжя та автодороги на с. Нове Запоріжжя Запорізького району Запорізької області змінив напрямок свого руху вліво та почав виконувати маневр повороту ліворуч у напрямку с. Нове Запоріжжя.

Під час руху водій ОСОБА_6 , наближаючись до перехрестя автодороги Н-23 Кропивницький — Кривий Ріг — Запоріжжя та автодороги на с. Нове Запоріжжя Запорізького району Запорізької області, в районі кілометрового стовпчика 276 км + 400 м, з метою виконання маневру обгону невстановленого легкового автомобіля та автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що рухалися попереду в попутному напрямку, змінив напрямок свого руху вліво, перетнув лінію дорожньої розмітки 1.5 ПДР України, виїхав на зустрічну смугу руху, де передньою лівою частиною керованого ним автомобіля Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення з лівою боковою частиною кузова автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_8 .

Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги п.п. 10.1, 14.2 (б), 14.6 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких: п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 14.2 «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч…»; п. 14.6 Обгін заборонено: а) на перехресті.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-25/6286-ІТ від 27.03.2025, у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 10.1, 14.2(б), 14.6(а) Правил дорожнього руху.

У цій дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти зіткненню для водія автомобіля Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , визначалася виконанням вимог п. 10.1, 14.2(б), 14.6(а) Правил дорожнього руху.

У діях водія автомобіля Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1, 14.2(б), 14.6(а) Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , відповідно до висновку експерта № 1966п від 18.10.2023, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого вивиху дистального відділу ключиці, що кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості та не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуваний вирок скасувати в частині покарання на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв?язку з необґрунтованим незастосуванням до ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням строком на 1 рік. На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти обов`язки.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор просив про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, вказав, що вирок необхідно скасувати в частині покарання на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та необґрунтованого незастосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обвинувачений заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилав.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, дії обвинуваченого відповідають кваліфікації за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, а висновки суду щодо фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і щодо яких відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч. 2 ст. 394 та ч. 1 ст. 404 КПК України не перевіряє.

Сам обвинувачений свою вину визнав повністю, пояснивши обставини вчинення кримінальних правопорушень так, як зазначено в обвинувальному акті. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів, беручи до уваги доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та необґрунтованого незастосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, вважає їх слушними та такими, що ґрунтуються на законі та матеріалах кримінального провадження.

Так, оскаржуваним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 69, ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Із застосуванням положень ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Проте констатації підлягає факт, що санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Тобто таке додаткове покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами, є безальтернативним та обов`язковим для застосування при призначенні покарання.

Наведене свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність у частині незастосування обов`язкового додаткового покарання, як про це обґрунтовано йдеться в апеляційній скарзі прокурора, у зв`язку з чим вимоги апелянта підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі №185/11807/23, де вказується, що відповідно до частини 1 статті 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції частини 1 статті 286 КК, особу не може бути звільнено від передбаченого нею обов`язкового додаткового покарання на підставі положень частини 2 статті 69 зазначеного Кодексу.

Така позиція узгоджується зі сталою практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 18 квітня 2024 року у справі № 756/9214/22, провадження № 51-7103км23; постанова від 06 вересня 2023 року у справі № 751/5198/22, провадження № 51-3251км23).

На підставі викладеного колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі із застосуванням обов`язкового додаткового покарання, яке помилково не було застосоване судом першої інстанції, — позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладанням обов?язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Крім того, застосовуючи до обвинуваченого положення ч. 1 ст. 76 КК України, суд враховує, що останній є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, у зв`язку з чим суд на підставі ч. 1 ст. 163 КВК України та Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №337 від 17.09.2020 року, покладає обов`язок нагляду за відбуванням ОСОБА_6 покарання з випробуванням під час іспитового строку на командира військової частини.

Колегія суддів звертає увагу на необхідність покладання на обвинуваченого обов`язків згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, оскільки при призначенні покарання судом першої інстанції на обвинуваченого не було покладено обов`язок, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вказана норма підлягає обов`язковому застосуванню при звільненні від відбування покарання з випробуванням, а зменшення обсягу обов`язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України, не належить до повноважень суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш тяжкого покарання.

На підставі викладеного колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання та ухвалити новий вирок у цій частині, тобто у зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 420 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 19 травня 2026 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок у цій частині.

Призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби — до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби — уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України покласти обов`язок щодо нагляду за дотриманням ОСОБА_6 умов звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на командира військової частини НОМЕР_1 НГУ, а у випадку звільнення з військової служби — на уповноважений орган з питань пробації.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4