Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №607/13874/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 Справа №607/13874/26 Провадження №3/607/4147/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Гуменний П.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

20.06.2026 о 00:04 в м. Тернополі по вул. М.Грушевського, 8, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокатом Vevі, в порушення вимог п.2.9 (а) ПДР України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6820 (повірка дійсна до 18.11.2026). Результат огляду становив 0,69 % проміле. З результатами огляду згідний.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.

Подав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Зокрема зазначив, що на відеозаписі з місця події з бодікамери поліцейського відео розпочинається з моменту початку спілкування поліцейських зі мною. На відео не зафіксовано факт керування ним транспортним засобом, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Також зазначив, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено в полі "транспортний засіб" — "Vevo" без розкриття типу даного виробу, а також його моделі. За таких обставин неможливо встановити чи належить "Vevo" до категорії транспортних засобів, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того було порушено умови інструкції з експлуатації приладу AlcotestDrager 6820 під час проведення огляду. Оскільки на відеозаписі з місця події о 03:50 у відповідь на поквапляння поліцейським зазначив наступне: "Я намагаюсь, в мене просто рефлюкс, якщо що".

Проте, попри повідомлення про наявність рефлюксу під час безпосереднього проходження огляду на приладі AlcotestDrager 6820, поліцейський не виконав вимоги, що містяться в інструкції до приладу.

Оскільки під час видихання у пристрій у нього стався рефлюкс, тобто потрапляння шлункового вмісту до гортані, така обставина підпадає під п. 3.1. Інструкції до приладу AlcotestDrager 6820, яка вимагає не розпочинати тестування раніше ніж через 15 хвилин після відрижки чи блювання.

Окрім того вважає, що ознаки алкогольного сп`яніння у нього відсутні на відеозаписі з місця події.

Також йому не роз`яснено право не погодитись з результатами огляду на приладі Drager, На момент складення протоколу він не знав, що має право не погодитись з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння та вимагати проходження відповідного огляду в закладі охорони здоров`я.

Заслухавши думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.278 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує в тому числі питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008, далі (Порядок) та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, (далі – Інструкція).

Згідно п.2 Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно п.3 розділу І Інструкції, знаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п.6 розділу І вказаної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Окрім того, згідно примітки до ст. 121 КУпАП, Під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Згідно із п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

При цьому, Закон України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" від 24 лютого 2023 року містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідні положення в тому числі були викладені й в Законі України "Про автомобільний транспорт".

Окрім наведеного, також слід зазначити, що визначення електровсамоката як транспортного засобу відповідає й правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року по справі № 127/5920/22, згідно якої, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином електросамокат є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також підлягає керуванню особою, яка контролює швидкість і напрямок руху за допомогою керма, а тому доводи захисника в цій частині відхиляються.

З огляду на вказане, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №697741 від 20.06.2026;

- результатами тестування №2564 від 20.06.2026 о 00:08, з якого вбачається, що було проведено огляд ОСОБА_1 , за допомогою приладу Alcotest Drager 6820 №ARHJ 0251. Результат становив 0,69 % проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Огляд ОСОБА_1 проведений, у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Результати тестування становлять 0,69 % проміле.;

- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П51QM216410325 приладу Alcotest Drager 6820 №ARHJ 0251;

- даними направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння у КНП «ТОМНСЦЗ» ТОР від 20.06.2026 о 00:10, виданого ОСОБА_1 . У результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці;

- даними рапорту інспектора взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області В.Яринівського від 20.06.2026;

- даними відеозапису із авто реєстратора транспортного засобу працівників поліції, на яких відображено, що 2 осіб здійснюють рух по дорозі на електросамокаті о 00:03;

- даними відеозапису із нагрудних камер працівників поліції №474469, на яких відображено, що працівники поліції зупинили транспортний засіб електросамокат, оскільки водій керував вказаним транспортним засобом під час дії комендантської години, разом із пасажиром. Водієм вказаного транспортного засобу був ОСОБА_1 .

При перевірці документів, представники поліції виявили у водія ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. За таких обставин водієві було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Водій ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, результат становив 0,69 % проміле. Із результатами водій згідний. Також водієві було роз`яснено право на проходження повторного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР.

Водій ОСОБА_1 категорично відмовився проходити огляд у медичному закладі.

У зв`язку із наведеним стосовно ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та відсторонено від керування транспортним засобом.

Зазначаю, що відеозапис є повним та вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення і надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини адміністративного правопорушення, детально відновити послідовність подій, а тому вважаю наданий диск в частині фіксації на ньому саме відеозапису - належним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП.

Суд критично оцінює твердження особи про те, що відсутній факт керування ним транспортним засобом, оскільки на відеозаписі відображено, що він після зупинки його працівниками поліції, ОСОБА_1 підтвердив той факт, що він керував електросамокатом, окрім того факт керування ним електросамокатом підтверджується відеозаписом з авто реєстратора транспортного засобу працівників поліції

Крім того, відсутність технічних характеристик електросамоката не свідчить про недоведеність того, що він є транспортним засобом. У протоколі зазначено, що особа керувала електросамокатом марки «Vevi», а сам факт використання такого засобу для перевезення особи за допомогою електродвигуна свідчить про його належність до механічних транспортних засобів.

Суд критично оцінює твердження особи про те, що результат огляду (0,69 ‰) є хибним через наявність у нього шлункового рефлюксу, та розцінює їх виключно як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.

Відповідно до Розділу ІІ Інструкції про порядок огляду водіїв (Наказ МВС/МОЗ № 1452/735), у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці, такий огляд обов`язково проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису з нагрудних камер працівників поліції ОСОБА_1 після ознайомлення з результатом приладу Alcotest Drager 6820 (0,69 ‰) не висловив чіткої вимоги та відмовився від проходження альтернативного огляду в медичному закладі для здачі біологічних аналізів, які могли б спростувати чи підтвердити вплив рефлюксу на роботу газоаналізатора.

Оскільки водій добровільно пройшов огляд на місці, підписав чек приладу та відмовився їхати до лікарні для реалізації свого процесуального права на перевірку результату, суд не вбачає підстав для сумніву в законності показів приладу.

Посилання ОСОБА_1 про те, що у нього були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння суд відхиляє та звертає увагу, відповідно до вимог статті 266 КУпАП та положень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», поліцейський є спеціально уповноваженим суб`єктом на виявлення ознак сп`яніння, який самостійно оцінює стан водія транспортного засобу та наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння і у випадку якщо в поліцейського є підстави вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, водій відповідно до положень ПДР України на вимогу поліцейського зобов`язаний пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Суд звертає увагу на те, що під наявністю у особи ознак сп`яніння необхідно розуміти припущення поліцейського про наявність у особи такого стану, яке ґрунтуються на порівнянні фізичного стану та поведінки особи і із станом та поведінкою які визначені нормативними документами і указують на наявність такого стану. У будь-якому випадку висновок поліцейського про наявність у особи ознак сп`яніння містить суб`єктивний характер.

Так, у контексті застосування положень статті 130 КУпАП процедура огляду фактично розпочинається з моменту встановлення у водія ознак сп`яніння та пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння з метою підтвердження або спростування стану водія, встановленого працівниками поліції. У подальшому, в залежності від волевиявлення водія, або проводиться відповідний огляд на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб, або, у разі відмови водія від проходження такого огляду, настають наслідки, передбачені ст. 130 КУпАП.

Таким чином, оскільки наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред`явлення вимоги про огляд, входить у межі його повноважень, доводи ОСОБА_1 з приводу відсутності у у нього ознак алкогольного сп`яніння не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу певного правопорушення.

Суд встановив, що огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було проведено на місці зупинки транспортного засобу з дотриманням вимог чинного законодавства, уповноваженим працівником із застосуванням передбачених методів дослідження. За результатами огляду складено відповідний акт огляду, який міститься в матеріалах справи та разом із тестування №2564 від 20.06.2026 є належним і допустимим доказом. Підстав ставити під сумнів достовірність проведеного огляду чи отриманих результатів судом не встановлено.

За таких обставин, оцінюючи докази в їх сукупності вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається із довідки, виданої старшим інспектором відділу адміністративної практики УПП в Тернопільській області ДПП М.Кохан від 20.06.2026, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Суд також враховує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

Згідно постанови Верховного Суду України від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 суд може призначити покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

За встановлених обставинах при накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в дохід держави.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя П.П. Гуменний