Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №462/1970/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1970/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 липня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

педагогів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у загальному позовному проваджені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (третя особа Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно її чотирьох дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягувати зі ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання вказаних чотирьох дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 гривень 00 коп. щомісячно. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачка є матір`ю ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , авона є їх бабусею по батьковій лінії. Діти проживають разом з нею та перебувають повністю на її утриманні. ЇЇ син – батько дітей помер. Відповідачка взагалі не цікавиться дітьми, не займається їх вихованням, матеріально не забезпечує, не піклується про дітей. Вважає, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. В зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи без участі відповідачки, яка відзиву суду не подала, у судові засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про час і місце їх проведення, а позивачка не заперечує відносно такого розгляду.

Також, суд ухвалив розглядати справу без участі представника третьої особи – органу опіки та піклування, який у судове засідання не з`явився, проте на виконання ухвали суду надав висновок щодо доцільності позбавити батьківських прав відповідачку відносно її дітей.

11 березня 2026 року ухвалою суду у справі відкрито провадження; постановлено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачеві надати відзив.

22 травня 2026 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення позивачки, опитавши дітей, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_13 та ОСОБА_4 /а.с.16,19,22,25/.

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_13 /а.с.27,28/, тобто, є бабцею чотирьох його дітей, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 /а.с.29/.

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08 червня 2022 року № 124 «Про надання ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та призначення ОСОБА_1 піклувальним над неповнолітнім ОСОБА_5 та опікуном над малолітніми ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 » надано малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , статус дитини, позбавлення батьківського піклування, а ОСОБА_1 призначено їх опікуном /а.с.10/.

Неповнолітня ОСОБА_5 , малолітні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 в присутності педагогів СЗШ № 67 м. Львова ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомили, що мати їх не виховує, а виховує бабуся.

Відповідно до висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування від 24 квітня 2026року з метою захисту прав та інтересів дітей, орган опіки та піклування вважає за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно її дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.41-43/.

Зі заяви відповідачки ОСОБА_4 від 30 квітня 2025 року, посвідченої приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області, зареєстрованої в реєстрі за № 1844, убачається, що відповідачка добровільно відмовляється від утримання та виховання її дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також, висловлює згоду на позбавлення її батьківських прав та на усиновлення дітей в майбутньому /а.с.9/.

Згідно із частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який міститься у постанові від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц.

За таких обставин, врахувавши характер поведінки відповідача, її відношення до виконання своїх батьківських обов`язків, що свідчить про те, що змінити її поведінку відносно малолітнього сина у кращу сторону неможливо, оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, усунулась від його матеріального забезпечення, а також, те, що середовище у якому живе відповідач не можна вважати безпечним, спокійним та благонадійним для дитини, у той же час, як позивач повністю забезпечила розвиток дитини у безпечному та спокійному середовищі, суд прийшов до висновку, що відповідач повинна бути позбавлена батьківських прав.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає, що позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно трьох доньок та сина підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно із частиною 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідачки на її користь аліменти на утримання чотирьох дітей 10000,00 грн, тобто, по 2500,00 грн на кожну дитину щомісяця.

Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Крім того, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно частини 1-3 зазначеної статті СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов`язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абзацом 2 частини 2 статті 182 СК України.

Беручи до уваги, що відповідачка ОСОБА_4 є працездатною особою, яка інших осіб на своєму утриманні немає, враховуючи, що діти перебувають на виховані у позивачки, яка самостійно виховує, утримує, навчає та лікує трьох внучок та внука, суд приходить до висновку, що стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі по 2500,00 грн на кожну дитину щомісячно буде відповідати вимогам розумності та є співмірний витратам, які мають нести батьки на утримання дитини, а також, зможе забезпечити мінімальні стандарти щодо нормальних та гідних умов для життя дітей.

Беручи до уваги, що позов, який містив дві вимоги, задоволений у повному обсязі, враховуючи, що позивачка під час звернення до суду з даним позовом була звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що з відповідачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 2662 грн 40 коп..

Керуючись статтями 81,89,141,263-265, 280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (третя особа Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно її чотирьох дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувати зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання чотирьох дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 гривень 00 коп., тобто по 2500 гривень 00 коп. щомісяця на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до Закону і до повноліття дітей, починаючи з 09 березня 2026 року.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 2662 гривень 40 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачка: ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).

Відповідачка: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).

Суддя:

Оригінал рішення.