Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №444/469/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/469/26

Провадження № 2/444/999/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину та дружину,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину та дружину. Просить суд:

1) розірвати шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 28 грудня 2022 року у Добросинсько - Магерівській сільській раді Львівського району Львівської області актовий запис № 18;

2) визначити місце проживання малолітньої дитини — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) стягувати з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття;

4) стягувати з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на її утримання (як дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю підгрупи А І групи) у розмірі 1/10 частки доходу щомісячно на весь час проживання з дитиною та догляду за нею (на підставі ст. 88 СК України);

5) вирішити питання судових витрат,

з підстав зазначених у позові.

Позивачка в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала. Просить суд такі задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак забезпечив явку свого представника - адвоката Огородник О.І., який відносно позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів в користь позивачки покладається на думку суду, а щодо визначення місця проживання дитини заперечив та пояснив, що ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, що характеризує її саме з негативної сторони. Окрім цього додав, що позивач не надає можливості відповідачу бачитись з дитиною, однак він фінансову підтримку дитині надає шляхом перерахунку коштів через укрпошту.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не прибув, однак 10.07.2026 року надіслав на адресу суду заяву з проханням слухати справу у відсутності представника. У вирішенні даної справи повністю покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши усі матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Щодо позовних вимог позивача про розірвання шлюбу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 8) вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 28.12.2022 року у Добросинсько-Магерівській сільській раді Львівського району Львівської області, актовий запис № 18.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання є те, що спільнежиття не склалося через відсутність взаєморозуміння між сторонами. Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та підтримки сім`ї у складних обставинах, пов`язаних із хворобою сина. Шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

У відповідності до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розлад в сім`ї носить стійкий характер, сім`я розпалась остаточно, сторони припинили подружні стосунки, втратили одне до одного почуття любові та поваги, сім`я фактично не існує.

Суд також враховує, що відповідач проявив байдужість до збереження шлюбу та сім`ї, оскільки в судове засідання не з`явився, примирення не просив, а тому суд приходить до висновку, що шлюб необхідно розірвати.

Щодо позовних вимог позивача про визначення місця проживання малолітньої дитини — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копії свідоцтва про народження (а.с.9) вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є позивач та відповідач.

Із відомостей з Реєстру територіальної громади (а.с.4) вбачається, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Дитина ОСОБА_4 є особою з інвалідністю підгрупи А 1 групи, що видно з копії Медичного висновку № 71 від 02.07.2025 року (а.с.10).

Тобто, дитина потребує постійного стороннього догляду, який здійснюється матір". - позивачем у справі.

На спростування наведеного, стороню відповідача доказів суду не надано.

Згідно зі ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

З копії рішення № 97 від 26.06.2026 року "Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а.с.42) видно, що вирішено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

1.

З копії висновку комісії із захисту прав дітей виконавчого комітету Добросинсько-Магерівської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43) видно, що комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Добросинсько-Магерівської сільської ради зробила висновок:

1) визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки це відповідає найкращим інтересам дитини та забезпечить натежні умови для його проживання, лікування, виховання та розвитку;

2) рекомендувати виконавчому комітету Добросинсько-Магерівської сільської ради затвердити висновок комісії із захисту прав дитини виконавчого комітету щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв"язку із наведеним, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення аліментів з відповідача в її користь на утримання малолітнього сина, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з частинами першою-другою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

За вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, яка є першим і основним міжнародно-правовим документом, присвяченим широкому спектру прав дитини, визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Такі ж рекомендації містяться і в Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб і за час перебування у шлюбі к них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видно з копії свідоцтва про його народження.

Дитина проживає разом з матір"ю - позивачем у справі.

Даний факт представником відповідача не заперечувався.

Відповідно до ч. 1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМ України від 26 лютого 1993 р. № 146 “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб”. Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.

Враховуючи обов”язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, а також вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України та ч. 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" і роз”яснення, що містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за якими максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50 відсотків його заробітної плати /доходів/.

Відповідно до п. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

А відтак, суд приходить до висновку, що розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина, повинен бути визначений в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з часу пред"явлення даного позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання позивача (як дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю підгрупи А І групи) у розмірі 1/10 частки доходу щомісячно на весь час проживання з дитиною та догляду за нею (на підставі ст. 88 СК України), суд задовольняє позов в цій частині з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 75 Сімейного КодексуУкраїни дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Згідно ч.ч. 2, 4, 6 ст. 84 Сімейного КодексуУкраїни дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Однак, згідно ст. 88 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Згідно ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

За ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Враховуючи, що відповідач є особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , працездатною особою, суд вважає за можливе визначити щомісячний розмір аліментів на утримання позивачки в розмірі 1/10 частки доходу відповідача щомісячо на весь час проживання позивача з дитиною та догляду за нею.

Такі аліменти слід стягувати з дня звернення позивачки в суд з позовом.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання позивача за один місяць.

Згідно із ч. 1 п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із повним задоволенням позову з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 5324 грн. 80 коп. в дохід держави.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст. 180, 182-184, 191 СК України, ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 28 грудня 2022 року у Добросинсько - Магерівській сільській раді Львівського району Львівської області актовий запис № 18.

Визначити місце проживання малолітньої дитини — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_2 ; ІПН НОМЕР_3 )

на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт серії № НОМЕР_4 виданий 20.05.2021 року, орган, що видав 4628; ІПН НОМЕР_5 )

аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_2 ; ІПН НОМЕР_3 )

на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт серії № НОМЕР_4 виданий 20.05.2021 року, орган, що видав 4628; ІПН НОМЕР_5 )

аліменти на її утримання (як дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю підгрупи А І групи) у розмірі 1/10 частки доходу щомісячно на весь час проживання з дитиною та догляду за нею (на підставі ст. 88 СК України).

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_2 ; ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 5324 грн. 80 коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16.07.2026 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.