Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №314/394/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/394/26

Провадження № 1-кп/314/1025/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100004542 від 19.06.2025 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, Татарбунарського району, с. Трапівка, громадянина України, освіта неповна середня, одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, який проходить військову службу на посаді помічника гранатометника 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

встановив:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби та проходячи її на посаді помічника гранатометника 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ у військовому званні «солдат», 25 квітня 2025 року в умовах воєнного стану, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме медичний пункт військової частини НОМЕР_1 НГУ, який розташовувався в населеному пункті АДРЕСА_2 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 21 травня 2025 року, а саме до моменту самостійного повернення до розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_6 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення ним даного кримінального правопорушення при викладених вище обставинах, підтвердив в судовому засідання що не мав наміру повертатися до служби, час проводив на власний розсуд. В судовому засідання вину визнав повністю, висказав щире каяття.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому, судом було з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого.

Статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений ОСОБА_3 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407КК України - а саме самовільне залишення військовослужбовцем місця служби, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

Мотиви призначення покарання обвинуваченому.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

У судових дебатах прокурор просив призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Обвинувачений та його захисник просили призначити мінімальне покарання, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, враховуючи пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (щиро розкаявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 ст. 407 КК України, суд виходить з наступного, санкція частини 5 статті 407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років

Суд враховує конкретні обставини (що вказані у формулюванні обвинувачення), за яких обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості, в силу положень частини 5 статті 12 КК України, є особливо тяжким злочином та кваліфікуються за частинами 5 ст. 407 КК України;

- за станом здоров`я, ОСОБА_3 придатний до служби;

- за місцем служби, ОСОБА_3 характеризується посередньо:

- суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він має середню освіту, одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити найменш суворий вид покарання, що передбачений частиною 5 ст. 407 КК України, тобто позбавлення волі, і на найменший строк, 5 років. Саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає, оскільки у зв`язку з набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування статей 69 і 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407, 408 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Строк покарання ОСОБА_3 необхідно обчислювати з дня фактичного затримання, а саме з 24 грудня 2025.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_3 підлягає продовженню.

Підстав для зміни запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнення обвинуваченого з-під варти, згідно з положеннями ч. 3 ст. 377 КПК України, судом не встановлено.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання рахувати з 24 грудня 2025 року з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно обвинуваченого залишити тримання під вартою.

Матеріали кримінального провадження, долучені прокурором, які є письмовими доказами по справі, слід залишити в матеріалах судової справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_8

15.07.2026