Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №308/6629/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6629/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи її тим, що 03.04.2020 року між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що було зроблено актовий запис № 165 від 03.04.2020 року, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 .

Позивачка зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось, через різні погляди на сімейне життя та обов`язки, у зв`язку з чим виникли конфлікти, що призвели до погіршення відносин та розпаду сім`ї.

На жаль, постійні суперечки та непорозуміння призвели до того, що сторони не здатні підтримувати моральну атмосферу у сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою на почуттях взаємної любові, дружби та взаємоповаги.

Між подружжям припинені шлюбні відносини на протязі останніх півроку, кожен живе своїм життям, подальше спільне проживання неможливе, шлюб носить лише формальний характер, а подальше збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам.

На даний момент ведення між ними спільного господарства припинено та за глибоким переконанням позивачки подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини не має.

За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 03.04.2020 року, між нею та ОСОБА_2 розірвати.

У судове засідання ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання надав заяву у якій просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами заяви, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з оригіналу свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 виданого 03.04.2020 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 03.04.2020 року було укладено шлюб, який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що зроблено актовий запис №165 від 03.04.2020 року.

Даних про наявність у подружжя дітей, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Судом встановлено, що спільне життя у сторін не склалося, спільне господарство як подружжя не ведуть, життя, яке б ґрунтувалося на почуттях взаємної любові, дружби та поваги немає. Спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Спору щодо поділу спільного майна подружжя сторонами не заявлялося.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами, слід розірвати.

Що стосується стягнення судового збору, то суд вважає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, суд виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі – 665,60 грн.

Відповідно, в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України, повернути позивачу з державного бюджету, п`ятдесят відсотків сплаченого, згідно квитанції № 1-53 К від 05.05.2026 року, судового збору, що становить – 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 , 113 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 142, 257, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задоволити.

Шлюб, укладений 03.04.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про було складено відповідний актовий запис № 165 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 50 % сплаченого останньою судового збору, у розмірі – 665,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету - 50% сплаченого згідно квитанції № 1-53 К від 05.05.2026 року судового збору, у розмірі - 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 15.07.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк