Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №308/4935/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4935/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участю секретаря Камілли В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позов обґрунтовує тим, що після розірвання шлюбу – 29.12.2025 року відповідач ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні спільної дитини ОСОБА_3 не бере, добровільно матеріально не допомагає позивачці.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивачка не з`явилися. Разом з тим через канцелярію суду подала заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності. Просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 липня 2005 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстровано 07 липня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис №282 та видано свідоцтво про одруження (свідоцтво серії НОМЕР_1 ).

У сторін в шлюбі народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі цього 30 вересня 2011 року було видане свідоцтво про народження з відповідним актовим записом №1192.

Спільне життя з Відповідачем не склалося, тому рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2025 року у цивільній справі №308/17055/25, яке набрало законної сили 29.01.2026 року, шлюб між Позивачкою та Відповідачем було розірвано.

З цього часу, за твердженням Позивачки, Відповідач участі у вихованні спільної неповнолітньої дитини не бере, коштів на її утримання не надає. Сторони проживають окремо один від одного. Дитина проживає разом з Позивачкою та перебуває на її повному утриманні, що підтверджується довідкою про зареєстрованих осіб, виданою за місцем проживання, заступником начальника відділу реєстрації місця проживання департаменту забезпечення надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради виконавчого комітету департаменту забезпечення надання адміністративних послуг відділу реєстрації місця проживання від 27 лютого 2026 року.

Причиною звернення до суду є те, що Відповідач добровільно не хоче утримувати свою дитину. Позивачка зазначає, що їй відомо, що з Відповідача на користь третіх осіб аліменти не утримуються. Інших дітей, окрім їхньої спільної дочки, а також непрацездатних батьків відповідач немає.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Положеннями ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини передбачені ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову – 01.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обов`язку обох батьків їх утримувати та відповідатиме реальним потребам дитини, а також матеріальному становищу сторін у справі.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

При цьому у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в користь держави судові витрати в розмірі 1331,20 гривні судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст. ст.180-184, 191 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову – 01.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 (одну тисячу триста тридцять одну грн. 20 коп.) судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Закарпатського апеляційного суду до або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Перечинським РВ УМВС України в Закарпатській області від 30.10.2000 року, адреса місце реєстрації: АДРЕСА_1 , інші засоби зв`язку - відсутні.

Повний текст рішення суду складено 16.07.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник