Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №192/1229/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2111/26 Справа № 192/1229/26 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання захисника Клешні Вячеслава Валентиновича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2026 рокувизнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП, та у відаовідності до ч.2 ст.36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, з конфіскацією транспортного засобу ЗАЗ1102, н.з. НОМЕР_1 . Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

15 червня 2026 року захисник, подав апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування клопотання захисник вказує на те, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся за відсутності ОСОБА_1 , якому копія постанови у день її ухвалення вручена не була і не була направлена судом у межах строку апеляційного оскарження. Лише після отримання копії постанови засобами поштового зв`язку 03 червня 2026 року заявник отримав реальну можливість ознайомитися зі змістом рішення, звернутися за професійною правничою допомогою та підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу. Таким чином пропуск строку на апеляційне оскарження є поважним, об`єктивним та таким, що не залежав від волі ОСОБА_1 . З огляду на викладене захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні захисника доводи щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").

Згідно з усталеною практикою практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, однією із яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Сабадаш проти України” поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі "Каракуця проти України” у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Як убачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи та ухвалення Солонянським районним судом Дніпропетровської області 13 травня 2026 року оскаржуваної постанови (а.с.38-39).

Строк на апеляційне оскарження спливав — 23 травня 2026 року.

15 червня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Клешнею В.В. було укладено договір про надання правничої допомоги, та того-ж дня захисником складено ордер про надання правничої допомоги (а.с.52).

Відповідно до змісту апеляційної скарги вона була сформована та подана до суду захисником Клешнею В.В. через систему “Електронний суд” 15 червня 2026 року (а.с.46-58), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника доводами щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, та апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки залучення адвоката Клешні В.В. для захисту інтересів ОСОБА_1 після ухвалення судового рішення не створює для захисника окремих процесуальних строків та самостійних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому, сам ОСОБА_1 , як учасник справи, не подає апеляційну скаргу та не порушує питання про поновлення йому строків на апеляційне оскарження постанови судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Клешні В.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити захиснику Клешні Вячеславу Валентиновичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.126, ч.3 ст.130КУпАП.

Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО