Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №638/14001/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/14001/26

Провадження № 3/638/2986/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Шамраєв М.Є., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

12.06.2026 року о 13 годині 30 хвилин рухаючись по Харківському шосе 7 км. в місті Харків водій ОСОБА_1 керуючі автомобілем «Tesla model» 3 НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, здійснив наїзд на вибоїну в асфальтному покритті, в результаті чого отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1, п. 2.3 б Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

За цим фактом 12.06.2026 року о 15 годині 03 хвилин поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону 1 УПП в Харківській області рядовим поліції Легким Д.П. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 691133.

ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких вину у вказаному правопорушенні не визнав та просив провадження у справі № 638/14001/26 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свою позицію обгрунтовує тим, що 12 липня 2026 року керував автомобілем у загальному потоці, рухаючись із дозволеною швидкістю та повною концентрацією уваги. Попереду нього у тій же смузі рухався інший грузовий автомобіль, який безпосередньо перед наїздом пропустив під своїм днищем (між колесами) перешкоду, що до цього моменту була повністю прихована від візуального огляду. Цією перешкодою виявився критичний дефект дорожнього покриття, а саме вибоїна (яма). Як чітко зафіксовано працівниками поліції у самому протоколі про адміністративне правопорушення, параметри даної ями становили: глибина — 0,1 м (10 см), ширина — 0,5 м (50 см), довжина — 2,5 м. Відповідно до вимог ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», гранична глибина окремих вибоїн не може перевищувати 4 см. Таким чином, дана вибоїна більше ніж у два рази перевищувала максимально допустимі норми, створюючи пряму загрозу безпеці дорожнього руху та будучи фактично ровом на проїзній частині. Побачивши величезну вибоїну безпосередньо перед автомобілем за частку секунди до удару (після того, як її відкрив попереду йдучий автомобіль), не мав фізичної можливості уникнути наїзду чи екстрено зупинити авто без створення аварійної ситуації. З урахуванням дорожньої обстановки, щільного потоку машин ззаду та у сусідніх смугах, будь-яке різке маневрування (відвороти в сторони) або екстрене гальмування призвели б до неконтрольованого зіткнення з іншими учасниками руху, що спричинило б значно тяжчі наслідки - загрозу життю та здоров?ю людей. Таким чином, його дії відповідали вимогам ст. 18 КУпАП (крайня необхідність), оскільки він мінімізував можливі наслідки та уникав створення масштабного ДТП. Неналежне утримання дороги балансоутримувачем у протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції прямо зафіксовано, що попереджувальні знаки (зокрема «Дорожні роботи» або «Нерівна дорога») на даній ділянці дороги відсутні. Про наявність небезпеки не був заздалегідь попереджений. Причиною пошкодження колеса та диска його автомобіля стала виключно протиправна бездіяльність дорожніх служб, які порушили правила утримання автомобільних доріг. Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається лише винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. В його діях відсутня вина у будь-якій формі, оскільки рухався без порушень ПДР, а наїзд стався внаслідок прихованої небезпеки та халатності балансоутримувача дороги.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія, яка посягає на громадський порядок, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абз .3, 5 п. 24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 691133 від 12.06.2026 вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_2 ставиться у провину порушення ОСОБА_1 п. 12.1, п. 2.3 б ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП.

За змістом ст. 124 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У п. 12.1 Правил дорожнього руху, передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з п.2.3 «б» Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В схемі місця ДТП зазначено про місце знаходження автомобіля «Tesla model» 3 НОМЕР_1 , який отримав механічні пошкодження та наявність (місцезнаходження) вибоїни на дорозі.

В копії акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 12.06.2026 зазначено, що покриття проїзної частини має вибоїну глибиною 0,1 м., шириною 0,5 м. та довжиною 2,5 м., чим порушено вимоги п. 5.11 та 5.2.1 ДСТУ 3587:2022.

Всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд не може погодитись із висновком працівників поліції зазначених в протоколі ЕПР1 № 691133 від 12.06.2026 про те, що виникнення дорожньо-транспортної пригоди є в прямому безпосередньому причинному зв`язку з порушенням п.12.1, п. 2,3 б ПДР України водієм ОСОБА_1 . У матеріалах справи докази, які вказували б на винність водія ОСОБА_1 у порушенні п. 12.1, п. 2.3 б ПДР, що відповідно потягло за собою пошкодження транспортних засобів, окрім як зазначення про це в протоколі про адміністративне правопорушення - відсутні.

Механічні пошкодження автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 отримані 12.06.2026 через неналежний стан дорожнього покриття по якому рухався автомобіль останнього, а саме через вибоїну розміром глибиною 0,1 м., шириною 0,5 м. та довжиною 2,5 м., яка не була позначена працівниками відповідної дорожньої служби в передбачений законодавством України спосіб.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

За таких умов, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 є сумнівними, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що вина особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

За встановлених обставин та визначення правового врегулювання, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 283-285, 287 КУпАП, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя М.Є. Шамраєв