Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №208/13551/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/13551/25

провадження № 2/208/1677/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Золотоноші А.Р., представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Токарєвої О.Г., відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Токарєва О.Г. звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Представник позивача просить суд:

1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , майно яке придбано у період шлюбу, а саме: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,4 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м. та автомобіль марки MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

2. Визнати за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 56,4 кв.м, житловою площею 29,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль марки MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнати за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 56,4 кв.м, житловою площею 29,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у вигляді вартості майна, яке підлягає поділу, у розмірі 93622 грн. 50 коп..

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подані позовної заяви до суду у розмірі 1500,23 грн. та заявою про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн..

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Токарєва О.Г. зазначила, що 15.08.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб.

За час подружнього життя позивачем та відповідачем було придбано наступне майно:

- квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,4 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка була придбано за договором купівлі-продажу від 25.07.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори, право власності було оформлено на відповідача.

- автомобіль марки MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був придбаний 14.06.2016 року, право власності на автомобіль було оформлено на відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив, в якому зазначив, що проти позовних вимог позивача заперечує частково. Зазначив, що поділу повинні підлягати не тільки квартира та машина, а й усе майно, яке було придбано під час спільного проживання. Зазначив, що вважає доцільним розглянути можливість компенсації вартості 1/2 частини автомобіля MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за рахунок побутової техніки та меблів, які знаходяться у володінні позивача ОСОБА_1 .

II. Заяви, клопотання позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Токарєва О.Г. підтримала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача визнав повністю, проти задоволення позовних вимог позивача не заперечував.

III. Процесуальні дії суду.

20 жовтня 2025 року ухвалою суду заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Токарєвої О.Г. про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, задоволено.

09 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

25 березня 2026 року ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, задоволено.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст правовідносин з посиланням на докази.

Вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 15 серпня 2003 року, актовий запис №4, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2026 року по справі №367/9969/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до витягу №5005368635076 з інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 07.08.2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 . Загальна площа квартири складає 56,4 кв.м., житлова площа складає – 29,5 кв.м.. Право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2012 року, серія та номер: 2437, видавник: Красноармійська державна нотаріальна контора.

Відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР КРИМ та м.Севастополі від 02.10.2025р. вбачається, що відповідно до Єдиного державного реєстру МВС станом на 08.10.2025 транспортний засіб марки MITSUBISHI модель LANSER, зареєстрований за ОСОБА_2 .

Вищезазначений автомобіль був придбаний 14.06.2014 року.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захист у, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є майно, придбане в період шлюбу.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з сімейних правовідносин, до яких застосовуються положення Цивільного кодексу України та Сімейного Кодексу України.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Згідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно частини 3 статті 368 Цивільного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст.69, 70 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ч.1 ст.355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Ч.1 ст. 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно до ч.1 ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно до вимог ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що дійсно сторонами під час шлюбу було придбане нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , та рухоме майно, а саме: автомобіль марки MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На сьогоднішній день сторони не мають можливості вільно розпорядитися належним їм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном та кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575св19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714св22, від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23); від 14 лютого 2024 року у справі 752/18272/18.

З урахуванням викладеного, виходячи із загального принципу рівності часток подружжя у спільному майні, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 належить по 1/2 частині нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 .

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Судом встановлено, що 14 червня 2016 року ОСОБА_2 був придбаний автомобіль MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який було зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_2 , що вбачається з матеріалів справи.

Відповідно до звіту з оцінки колісного транспортного засобу MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 10.11.2025 року, ринкова вартість колісного транспортного засобу MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 185 250,00 грн..

Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суд зобов`язаний враховувати дійсну його вартість, тобто звіт з оцінки колісного транспортного MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 10.11.2025 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частки вартості автомобіля MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягає частковому задоволенню, де сума компенсації становить 92625,00 грн. з урахуванням звіту з оцінки колісного транспортного засобу MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 10.11.2025 року

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VІ. Висновки щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2105,83 грн., що складається з суми судового збору сплаченого при подані позовної заяви у розмірі 1500,23 грн. та суми судового збору, сплаченого при подані заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн..

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1052,92 грн. з відповідача, та на підставі ст.142 ЦПК України, суд вважає необхідним повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1052,92 грн., сплаченого при поданні позову, у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 355, 356, 357 ЦК України, ст. ст. 3, 21, 36, 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 77, 81, 141, 206, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_3 , та автомобіль марки MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , набуті за час шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 .

Виділити ОСОБА_2 зі спільного сумісного майна подружжя автомобіль марки MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 185 250 (сто вісімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., визнавши за ним право власності на зазначене майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля MITSUBISHI LANSER 1.6, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 92 625 (дев`яносто дві тисячі шістсот двадцять п`ять) грн. 00 коп..

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 052 (одна тисяча п`ятдесят дві) 92 коп..

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 447 (чотириста сорок сім) грн. 32 коп., сплачений згідно квитанції ID: 8861-6263-0219-9225 від 16.10.2025 р..

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп., сплачений згідно квитанції ID: 5609-9731-2267-4201 від 16.10.2025 р..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Похваліта С. М.