Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №175/10200/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 175/10200/26

Номер провадження 1-кп/175/896/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року селище Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12026042240000385 від 06.05.2026, з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Клименки Вейделевського району Білгородської області рф, громадянин України, середня освіта, неодружений, зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 27.04.2004 Дніпропетровським райсудом Дніпропетровської області за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений 03.09.2009 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 дні;

- 28.03.2012 Амур-Нижньодніпровським райсудом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 30.10.2014 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 26 днів;

- 08.12.2015 Кіровським райсудом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

- 21.08.2018 Дніпропетровським райсудом Дніпропетровської області за ч.1 ст.115, ч.4 ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі; звільнений 28.09.2020 по відбуттю строку покарання;

- 21.01.2021 Дніпропетровським райсудом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений 26.11.2024 по відбуттю строку покарання;

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України -

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 , будучи неодноразово судимим, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, достовірно знаючи, що на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено воєнний стан з 24.02.2022 року, а у подальшому Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026 продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та умисно, повторно, вчинив злочин проти власності за наступних обставин:

06.05.2026 приблизно о 15:00 ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгороднє, неподалік вул. Межової (координати згідно із Google Maps «48.579078, 35.045753»), побачив раніше незнайому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення майна ОСОБА_6 , поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , того ж дня, приблизно о 15:05, знаходячись у вищевказаному місці, діючи умисно, відкрито, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного власного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, розуміючи, що його злочинні дії є очевидними для потерпілої, підійшов до ОСОБА_6 , та з метою придушення волі останньої до опору, застосував до неї фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я в момент заподіяння, а саме: наніс потерпілій удар правою рукою в ділянку носа, внаслідок чого ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток зі зміщенням уламків, синців на нижніх повіках обох очей, внутрішньо-шкіряних крововиливів та садна носу, крововиливів на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи зліва, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала на землю.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на подолання опору потерпілої, яка почала кликати на допомогу, ОСОБА_4 наблизився до неї та, тримаючи долоню лівої руки на обличчі останньої, обмежуючи можливість останньої покликати на допомогу, наніс ще не менше п`яти ударів у ділянку носа, супроводжуючи свої дії погрозами, та почав вимагати передати йому особисті речі, а саме, мобільний телефон, коштовності та грошові кошти.

В подальшому, ігноруючи волю потерпілої не віддавати належне їй майно, ОСОБА_4 власноруч зірвав з мочок вух ОСОБА_6 сережки, загальною масою 1,2 г, виготовлені зі сплаву золота 585 проби та оздоблені двома фіанітами, а також відкрито викрав із її сумки гроші у сумі 100 грн.

Після вчинення вказаних злочинних дій ОСОБА_4 втік з місця скоєння злочину з викраденим майном, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 7303,30 гривень.

ІІ. Кваліфікація дій обвинуваченого

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним злочину, обвинувачений та прокурор не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особу обвинуваченого, підтверджують витрати та зберігання речових доказів, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю та підтвердив обставини, інкриміновані в обвинуваченні. Пояснив, що у травні 2026 відпочивав з друзями, закінчились гроші. Оскільки зовсім не було грошей, то вирішив скоїти напад. Коли він ішов по вулиці у Підгородньому, то зустрів жінку, почалась розмова і він її вдарив у обличчя, вона впала і він вдарив її в обличчя рукою ще декілька разів, точно не пам`ятає. Забрав у неї сережки і гроші 100 грн з сумки. Сережки здав у ломбард, отримав гроші. Десь через півгодини його затримали. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.

ІV. Мотиви призначення покарання

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, в обвинувальному акті не інкриміновано.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, займається випадковими заробітками, за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

Суд, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого потребує обов`язкової ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд

Згідно протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_4 був фактично затриманий 06.05.2026. В подальшому йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Оскільки ризик переховування під тиском покарання на данному етапі досяг максимальної інтенсивності, суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити той самий - тримання під вартою.

Строк тримання під вартою згідно ст.72 КК України слід зарахувати у строк відбування покарання.

За ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна (п.1 ч.1 ст.96-2 КК України).

Відтак питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. При цьому майно потерпілої ОСОБА_6 (100 грн, сережки) слід повернути останній, а грошові кошти, отримані обвинуваченим внаслідок вчинення злочину, слід конфіскувати згідно п.6 ч.9 ст.100 КПК, застосувавши спеціальну конфіскацію, передбачену п.1 ч.1 ст.96-2 КК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 06.05.2026 року до набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в загальному розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одну) гривню 76 коп.

Речові докази:

- з грошових коштів у сумі 3377 грн, які зберігаються в УФЗБО ГУНП в Дніпропетровській області: 100 грн - повернути потерпілій ОСОБА_6 ; решту 3277грн - на підставі ст.96-1, п.1 ч.1 ст.96-2 КК України конфіскувати безоплатно у власність держави, застосувавши спеціальну конфіскацію;

- пару сережок із золота 585 проби зі вставками цирконію (фіанітів), загальною масою 1,2г, бирку від ювелірного виробу, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити останній;

- договір про надання ломбардного кредиту під заставу - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1