Додаткове рішення від 14 липня 2026 р. у справі №191/3919/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/302/26 Справа № 191/3919/24 Суддя у 1-й інстанції - Окладнікова О.І. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів – Макарова М.О., Свистунової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року та на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року про відмову в прийнятті додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року в оскаржуваній частині залишено без змін, ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У квітні 2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки судом не було вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 грн.

16 квітня 2026 року ТОВ «Коллект Центр» подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, обґрунтовуючи тим, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є очевидно завищеною та не відповідає критеріям, визначеним у ч.4 ст. 137 ЦПК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року в оскаржуваній частині залишено без змін, ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Дніпровському апеляційному суду надано: договір про надання правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 13 жовтня 2025 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1346117 від 101 листопада 2025 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01 листопада 2025 року.

З акту виконаних робіт (наданих послуг) від 01 листопада 2025 року вбачається, що бюро надало, а ОСОБА_1 отримала юридичні послуги у формі складання, оформлення, подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року, на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року про відмову в прийнятті додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Отже, встановивши, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду докази, з урахуванням положень ч.ч. 3, 4 ст.137 ЦПК України (договір, ордер, акт виконаних робіт), колегія суддів враховуючи вимоги розумності та справедливості, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі №910/12257/13 (провадження №14-382цс19) зроблено правовий висновок про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

За своїм змістом подані ТОВ «Коллект Центр» заперечення не містять обґрунтування, з наданням відповідних доказів, щодо неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу, тому заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року та на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року про відмову в прийнятті додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 15 липня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: М.О. Макаров

О.В. Свистунова