Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №182/4593/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4593/26

Провадження № 1-кп/0182/949/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні, в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2026 за №12026046340000107 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мусіївка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, розлученого, який на утриманні нікого не має, пенсіонера, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок за таких обставин.

20.05.2026 року приблизно о 17:30 годині ОСОБА_2 перебував на присадибній ділянці свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де в нього виник словесний конфлікт з сусідом - ОСОБА_3 . У цей же час, та в цьому ж місці, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , котрий перебував на присадибній ділянці свого домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 20.05.2026 року приблизно о 17:30 годині переступив межу між присадибними ділянками, та пройшов на присадибну ділянку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_3 та кулаком лівої руки наніс один удар потерпілому в область правого вуха, від чого останній не втримавши рівновагу впав на землю. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_2 нахилився до ОСОБА_3 та кулаком правої руки наніс ще два удари потерпілому по голові в області лобу, чим спричинив ОСОБА_3 згідно висновку експерта N?396 від 02.06.2026 тілесні ушкодження у вигляді - двох саден лобу, поверхневої забитої рани та садна правої завушної області, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (згідно пункту 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України за № 6 від 17.01.1995 р.).

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Ухвалою суду від 03.07.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2026 за №12026046340000107 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України призначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

В направленому обвинувальному акті прокурором Нікопольської окружної прокуратори ОСОБА_4 викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , яку він підписав в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , відповідно до якого він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні (а.с.12-13). У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваного, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Потерпілим ОСОБА_3 , надано також письмову заяву, в якій останній погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначив, що він ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, та погодився з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.с.11).

До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 , не оспорює, пред`явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Обставини вчинення ОСОБА_2 , кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, також не оспорюються потерпілим під час судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта письмові заяви учасників провадження.

Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі:

- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2026 р., яка надійшла ОСОБА_3 , приблизно о 17.30 год. 20.05.2026 р. по АДРЕСА_2 , сусід ОСОБА_2 , кулаками рук наніс йому 2-3 удари в область голови, в лобну частину та над правим вухом (а.п.6);

- акту СМО №382 від 22.05.2026 року, згідно якого у гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох саден лобу,поверхневої забитої рани та садна правої завушної області – відносяться до категорії Легких тілесних ушкоджень (Згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з відносно обмеженою контактуючою поверхнею, або від ударів об такі предмети. Давність спричинення тілесного ушкодження може відповідати строку вказаному обстежуваним (а.п.14);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання особи за фотознімками, від 24.06.2026 р., проведеного за участю потерпілого ОСОБА_3 , відповідно до якого, останній вказав на особу на фото під №2, а саме на ОСОБА_2 , як на особу, яка близько 17.30 год. 20.05.2026р. спричинила йому тілесні ушкодження. (а.п.19-23);

- висновку експерта №396 від 02.06.2026 року, згідно якого у гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох саден лобу,поверхневої забитої рани та садна правої завушної області – відносяться до категорії Легких тілесних ушкоджень (Згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з відносно обмеженою контактуючою поверхнею, або від ударів об такі предмети. Давність спричинення тілесного ушкодження може відповідати строку, вказаному у постанові слідчого (а.п.25);

- протоколом слідчого експерименту від 08.06.2026 р. проведеного за участю потерпілого ОСОБА_3 , в ході якого він показав, що 20.05.2026 р. о 17.30 год. він перебував за місцем мешкання у себе на городі, де йому здалось, що в нього поменшало плодів полуниці, він побачив сусіда і почав його звинувачувати в тому, що він вкрав полуницю, це обурило сусіда, вони почали сваритись, після чого ОСОБА_2 підійшов до нього та наніс йому удар в область правого вуха, від чого він впав на землю, після чого ОСОБА_2 наніс йому, ще два удари кулаком правої руки в область лобу. (а.п.28-34);

- згідно додаткового висновку експерта №430 від 10.06.2026 року, на підставі даних медичної експертизи гр. ОСОБА_3 , механізм виявлених у нього тілесних ушкоджень не суперечить механізму, вказаному у протоколі слідчого експерименту за участю самого ОСОБА_3 від 08.06.2026 р. (а.п.37-38).

- протоколом пред`явлення для впізнання особи за фотознімками, від 24.06.2026 р., проведеного за участю свідка ОСОБА_6 , відповідно до якого, останній вказав на особу на фото під №2, а саме на ОСОБА_2 , як на особу, яка 20.05.2026 близько 17.30 год. спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 на його городі за адресою: АДРЕСА_2 (а.п.41-44).

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваній було роз`яснено та дотримано.

Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення.

Дії ОСОБА_2 , мають правильну правову кваліфікацію за ч.1 ст.125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 , розлучений, на утриманні нікого не має, пенсіонер, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно(а.п.65), на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває (а.п.67), є раніше не судимою особою (а.п.71).

Обставини, що пом`якшують покарання відсутні. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді штрафу, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нею нових злочинів.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на проведення експертиз відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 125 КК України і призначити покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 ( вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не застосовувався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1