Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №477/189/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/189/25

Провадження №2/477/356/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого – судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судових засідань – Клюсевич- Шараповою Н.М.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог вказав, що нотаріальному оформленні цієї спадщини заважає відсутність належним чином оформлення правовстановлюючого документу, оскільки будинок спадкодавець отримав в порядку спадкування, але не зареєстрував своє право власності на нього, а також наявність інших спадкоємців – відповідачів у справі.

Посилаючись не те, що є спадкоємцем п`ятої черги спадкування після смерті ОСОБА_4 і прийняв спадщину, а з іншими спадкоємцями у нього є домовленість про розподіл спадщини, за яким вони отримують у спадщину інше майно як нерухоме, так і рухоме, в зв`язку з цим не претендують на спадщину у виді вказаного будинку, тому просив суд в порядку спадкування визнати за ними право власності на будинок.

До суду сторони не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Позивач надав заяву з проханням розглядати справу без його участі і задовольнити позов. Відповідачі також надали суду письмові заяви з проханням розглянути справу без їх участі, вказавши, що визнають позов і не заперечують проти його задоволення, підтвердивши прийняття спадщини позивачем і розподіл спадщини між ними.

Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи без участі сторін в підготовчому судовому засіданні згідно положень ст. 200 ЦПК України, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , який на час смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно у виді житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованій за тією ж адресою.

Спадщину після її смерті прийняв син ОСОБА_4 , але за життя право власності на будинок не переоформив на своє ім`я.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті також відкрилася спадщина.

Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

На час відкриття спадщини (час смерті) ОСОБА_4 з ним були зареєстровані та проживали племінники: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач).

Вони відносяться до спадкоємців п`ятої черги спадкування за законом, що передбачено ст. 1265 ЦК України.

Крім того, відповідно до копії спадкової справи № 98/2014, заведеної після смерті ОСОБА_4 Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області, із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася 12 червня 2014 року ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ) (відповідачка).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За свого життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 10 червня 2013 року Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області, яким заповів на випадок своєї смерті належну йому на праві власності земельну ділянку площею 5,87 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_7 , яка оформила її потім в порядку спадкування, отримавши 17 березня 2015 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 , бажаючи оформити спадщину на житловий будинок в с. Новомиколаївка, отримав від нотаріуса Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області письмове роз`яснення від 12 червня 2025 року, відповідно до якого неможливо оформити право власності на будинок в цілому в порядку спадкування, так як є інші спадкоємці тієї ж черги, що й він, а також відсутній правовстановлюючий документ на будинок, оскільки він зареєстрований за ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 після її смерті хоча й прийняв спадщину, але не переоформив на своє ім`я.

Відповідно до довідки комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 06 травня 2025 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , має житлову площу 42,50 кв. м., загальну – 82,50 кв.м., але даних про реєстрацію права власності на нього немає.

За пунктами 1.2, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує обставини стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а у разі якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього: у випадку відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

За невстановлених обставин оригінал правовстановлюючого документу на нерухоме майно у виді земельної ділянки був втрачений.

Що ж стосується житлового будинку, то дійсно, право власності на нього не було зареєстроване в комунальному підприємстві “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”.

Виходячи з технічного паспорту будинку, складеного 05 грудня 2024 року комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», він має житлову площу 42,50 кв.м., загальну – 82,50 кв.м., рік побудови – 1975.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виходячи з цих норм закону ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 і хоча не переоформив її, але вона входить до складу спадщини після його смерті.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

В той же час, в частині 2 та ч. 3 цієї статті передбачено, що спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них; а за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, вони можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що між спадкоємцями була досягнута домовленість, відповідно до якої вони розподілили між собою спадщину на рухоме та нерухоме майно і згідно їх домовленості позивачу відходить право власності на житловий будинок в с. Миколаївське.

Відповідачі подали до суду заяви, в яких визнали позовну заяву та не заперечували проти задоволення позовних вимог, підтвердивши, що між ними була досягнута домовленість про розподіл спадщини, вказана позивачем.

В ЦК України прямо не було передбачено можливості розподілу між спадкоємцями видів спадщини — спадкового майна, хоча норми закону, яка б забороняла це здійснити, не існує.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, що передбачено ст.ст. 364, 370 ЦК України.

Учасники цивільних відносин вільні у своєму волевиявлені, якщо воно не суперечить законодавству, не порушує моральні засади суспільства, права інших осіб, не шкодить довкіллю або культурній спадщині (ст.ст. 1 - 8 ЦК України).

Таким чином законом, хоча й визначена рівність часток спадкоємців у спадщині, однак не заборонено розподіл спадщини між ними (в тому числі нерухомого та рухомого майна) відповідно до їх законних часток, чи з певним відхиленням від рівності часток за їх домовленістю, що і було вчинено спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 .

Нотаріально укласти договір про це вони не мають можливості через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ним права на нерухомість в порядку спадкування за законом згідно досягнутої між ними домовленості.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 — задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (раніше – АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вітовський районний суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Р.В. Козаченко