Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №755/1130/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1130/26

Провадження №: 2/755/2640/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому, просить суд:

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), на період його навчання, починаючи від дня пред`явлення позову і до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 136908 грн., за минулий період, а саме 3 (три) роки, що передували поданню позову.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що позивачка з відповідачем з 08.11.2003 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають спільних неповнолітній дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також повнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов`язки з ведення спільного господарства та спільне проживання з жовтня 2023 року припинені. Діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні. Відповідач не приймає участі у вихованні дітей та не надає матеріальну допомогу. Враховуючи наведене, виходячи з мінімальних потреб дітей та їх належного забезпечення, обов`язку батьків утримувати дітей, обґрунтованості заявленого розміру аліментів, з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на обох дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до повноліття дітей. Повнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживає та навчається за кордоном, навчається очно, а тому не має можливості працювати та себе забезпечувати. Останній навчається з 01.10.2025 у Гайдельберзькому університеті (Федеративна Респуліка Німеччини). Дитина потребує матеріальну допомогу. Відповідач не надає такої допомоги, інших осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує дохід, стан здоров`я дозволяє працювати, офіційне місце роботи відповідача не відомо, офіційний дохід не відомий, відповідач спроможній сплачувати аліменти на утримання дитини, оскільки необхідно покривати витрати дитини, пов`язані з проїздом, проживанням, одягом, харчуванням, підручниками тощо. Позивачкою постійно та систематично вживалися заходи щодо отримання аліментів із відповідача. Відповідач протягом цього часу обіцяв сплатити аліменти, однак не виконував своїх обіцянок, через різні причини, зокрема, постійної зміни місця проживання. Внаслідок постійної зміни місця проживання відповідача, які не були відомі позивачці, вона була позбавлена можливості будь яким іншим чином крім переписки по телефону із відповідачем просити надавати кошти на утримання двох неповнолітніх дітей.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30.01.2026 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Представник позивача копію ухвали суду отримав 16.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Відповідач копію ухвали отримав 10.03.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

20.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій останній частково заперечує проти задоволення позовної заяви, зазначивши наступне.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі за минулий період - за три роки, що передували зверненню до суду із позовною заявою відповідач жодним чином не погоджується, вважає їх необґрунтованими та документально не підтвердженими. Так на підтвердження позовних вимог в цій частині позивач надає скріншоти листування з месенджера «Signal» за період 28-29 жовтня ймовірно 2025 року й вважає це належним доказом для стягнення з відповідача 136 908 грн. за три роки що передували зверненню до суду із позовом. Зазначив що, позивачем не надано доказів, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача за спірний період, окрім як у жовтні незрозумілого якого (найймовірніше 2025) року, тобто за один місяць із заявленого до стягнення періоду; не надано доказів, що відповідач ухилявся від сплати аліментів за зазначений період. Відповідачем було перераховано 19.10.24 позивачу 19 500, 00 грн., що підтверджується скріншотом листування сторін на якому позивач підтверджує отримання коштів. Відповідач постійно за наявності змоги надсилав позивачу кошти, однак відповідні докази в повній мірі не збереглись. Після того, як Податкова служба Німеччини посилила контроль за надходженнями на рахунки переселенців, які отримують допомогу від уряду Німеччини, відповідач здійснював передачу готівкових коштів позивачу для потреб сім`ї через сусідів з Харківщини ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ), які мешкають в тому ж містечку Щонберг, де проживає родина відповідача. Відповідач домовився передавати кошти на допомогу своїм дітям через них. Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надавали відповідачу контакти їх родичів (сина та батьків), які проживають в Україні, яким відповідач передавав гривні, а ОСОБА_8 та ОСОБА_10 передавали євро в еквіваленті отриманих гривень позивачу в Євро. Таким чином відповідач намагався уникнути проблем з податковою службою Німеччини щоб за офіційні перекази родині не відмовили у фінансовій допомоги.

Також зазначив, що не має постійного доходу та знаходиться в пошуках працевлаштування з гідною заробітною платою для покриття власних потреб та потреб дітей, при цьому, відповідач не приховував та не приховує своє місцезнаходження/місце проживання, не приховує та не приховував свій заробіток/ працевлаштування. Відповідач неодноразово пропонував поділити спільне сумісне майно подружжя для подальшої можливості його часткової реалізації та отримання коштів, необхідних в тому числі на утримання дітей. Останній пропонував обміняти автомобіль Toyota Land Cruiser 150, 2019 року випуску, який було подаровано відповідачем позивачу в 2023 році, на інший дешевший автомобіль, у зв`язку із недостатністю коштів на утримання сім`ї та відсутності заробітку на їх утримання. Однак позивач була категорично проти цього. З цього слідує, що заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів за минулі періоди є безпідставні та необґрунтовані, а матеріали справи не містять належних доказів вжиття позивачем заходів на отримання аліментів, не містять доказів ухилення відповідача від їх сплати, в свою чергу відповідачем надано докази щодо здійснення переказів сім`ї для покриття необхідних потреб, надано докази вжиття заходів з метою отримання додаткових коштів для покриття сім`єю необхідних потреб.

Додатково зазначив, що відповідач з початку повномасштабного вторгнення росії не здійснював придбання рухомого чи нерухомого майна, має скрутне матеріальне становище через тимчасову неможливість знайти роботу з гідною заробітною платою, має на утриманні непрацездатного батька - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та має дитину - доньку ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Актовим записом про народження № 693 з Додатку Дія. Просить врахувати дані обставини при прийнятті рішення суду та визначенні розміри аліментів на дітей. При цьому, враховуючи вищезазначені обставини, відповідач не заперечує та визнає позов в частині стягнення аліментів на користь сина ОСОБА_3 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач не заперечує та визнає позов в частині стягнення аліментів на користь дочки - ОСОБА_4 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

01.05.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_13 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній просив суд, відмовити у поновленні строку на подання відзиву; відзив відповідача не брати до уваги як такий, що не відповідає вимогам процесуального закону та поданий з пропуском процесуального строку; позовні вимоги задовольнити. Вказав, що доводи відзиву є необґрунтованими, формальними та такими, що спрямовані на ухилення від виконання обов`язку щодо утримання дітей. При цьому відповідач посилається на нібито неотримання копії позовної заяви як на підставу поважності причин пропуску строку. Зазначені доводи є безпідставними. До позовної заяви додано належні та допустимі докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, а саме квитанцію АТ «Укрпошта» про направлення поштового відправлення з описом вкладення. Таким чином, позивачем виконано обов`язок щодо належного повідомлення відповідача. Сам по собі факт направлення кореспонденції за належною адресою свідчить про вчинення всіх залежних від позивача дій щодо повідомлення відповідача. Також зазначив, що відповідач вибірково трактує норму ст. 191 СК України. Аліменти за минулий час підлягають стягненню за наявності двох умов: вжиття заходів, ухилення відповідача. Позивач довів вжиття заходів щодо отримання аліментів: звертався до відповідача, вимагав кошти, фіксував комунікацію. Натомість відповідач ухилявся від сплати аліментів, зокрема, нерегулярні перекази: не є системними, не відповідають потребам дітей, не покривають витрати. Нерегулярні та епізодичні платежі, на які посилається відповідач, не спростовують факт ухилення, а навпаки його підтверджують. Аргумент відповідача про незаконність стягнення аліментів у розмірі більшим частки доходу є хибним. Закон не забороняє стягнення понад 50%, якщо це обґрунтовано інтересами дітей. Не можна взяти до уваги доводи про складне матеріальне становище відповідача, оскільки останній: не надав довідок про доходи та не довів реальну відсутність доходу. Наявність інших утриманців не звільняє від обов`язку утримання дітей та не є безумовною підставою для зменшення аліментів. Відповідач не довів відсутність можливості надавати допомогу повнолітньому сину. Відсутність офіційного доходу не означає відсутність можливості сплачувати аліменти. Доводи відзиву не містять належного правового обґрунтування, є вибірковими, не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи. Відповідач фактично визнає обов`язок утримання дітей, однак намагається звести його до мінімального рівня, що суперечить як нормам Сімейного кодексу України, так і усталеній практиці Верховного Суду. Суд, виходячи з принципу пріоритету інтересів дитини, зобов`язаний забезпечити належний рівень її утримання незалежно від поведінки платника аліментів.

21.05.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_13 до суду надійшли додаткові пояснення у справі, які обґрунтовані тим що, у 2023 році для сімейних потреб було придбано автомобіль марки Renault. Після придбання зазначеним транспортним засобом фактично користувався відповідач, у тому числі після його повернення на територію України. Твердження відповідача про наявність у позивача значного майнового забезпечення та можливість самостійного покриття всіх витрат на утримання дітей не відповідають реальним обставинам справи та мають вибірковий характер. Сам факт наявності транспортного засобу не свідчить про відсутність у відповідача встановленого законом обов`язку щодо належного утримання своїх дітей. Позивачем було надано відповідачу відповідну довіреність для здійснення юридичних дій щодо відчуження нерухомого майна виключно з метою отримання коштів для забезпечення інтересів сім`ї та дітей, їх утримання, забезпечення належних умов проживання та покриття необхідних витрат. Разом із тим відповідач, діючи на підставі наданих йому повноважень, використав надану йому довіру всупереч інтересам сім`ї та дітей. Позивачу стало відомо, що відповідач здійснював дії щодо переоформлення майна на свого батька. Такі дії викликають обґрунтовані сумніви щодо їх спрямованості та можуть свідчити про вчинення дій з метою штучного зменшення обсягу майна, яке може враховуватись при визначенні матеріального стану відповідача та його реальної можливості брати участь в утриманні дітей. Відповідач посилається на необхідність утримання свого батька як на одну з підстав для зменшення аліментних зобов`язань. Разом з тим зазначені доводи не можуть бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки у батька відповідача є інші повнолітні працездатні діти, які також мають встановлений законом обов`язок брати участь у його утриманні. Крім того, відповідно до сімейного законодавства України інтереси неповнолітніх дітей мають пріоритетний характер. Про народження дитини у відповідача позивачу стало відомо не від самого відповідача, а значно пізніше та з інших джерел. При цьому відповідач належним чином не повідомляв про зазначені обставини, а також не вживав дій щодо належного врегулювання сімейних правовідносин. На момент виникнення відповідних обставин відповідач не ініціював процедуру розірвання шлюбу, а тому такі обставини не можуть бути використані як підстава для зменшення його обов`язків щодо утримання дітей. Вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують факту неналежного виконання ним батьківських обов`язків щодо забезпечення дітей та не містять достатніх доказів неможливості виконання аліментних зобов`язань.

Інших заяв по суті справи не надійшло.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьками його записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками його записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09.02.2008 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.15).

Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/019012251 від 19.12.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).

Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/019012279 від 19.12.2025 підтверджується що, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7).

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_12 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_14 , що підтверджується актовим записом про народження № 693.

Також до відзиву відповідачем було долучено пенсійне посвідчення ОСОБА_11 № НОМЕР_4 , який має другу групу інвалідності.

Сторонами не було укладено договір про сплату аліментів на дитину у порядку ст. 189 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 9 ст. 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За приписами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За вимог ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 3 ст. 183 СК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2026 прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2817 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 грн.

З матеріалів справи убачається, що позивачка проживає разом із дітьми, які перебувають на її утриманні. При цьому, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ст. 182 СК України, з урахуванням усіх істотних обставин справи, суд приходить до висновку про часткового задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), починаючи стягнення з дати звернення до суду і до повноліття дітей, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей та відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Щодо стягнення аліментів на повнолітнього сина, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01.10.2025 зарахований до Гайдельберзького університету. Спеціальність право, 1 семестр, що підтверджується навчальною карткою студента (а.с.10-11).

Згідно зі статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної, фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Згідно положень ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач проживає разом із повнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який навчається в Гайдельберзькому університеті у Федеративній Республіці Німеччина, що відповідно не наділяє її правом на стягнення аліментів на свою користь на утримання повнолітньої дитини.

З огляду на викладене, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами та, відповідно, не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі за минулий період, а саме 3 роки, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Таким чином, позивач має довести, що мали місце: а) свої власні дії, спрямовані на одержання аліментів; б) дії відповідача щодо ухилення від сплати таких аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне чи часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплаті аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання. Ухилення від сплати аліментів завжди припускає винні навмисні дії (бездіяльність). Тому позивач має надати суду докази того, що у той чи інший спосіб відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання дитини.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду не зазначене, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача на її користь аліментів за минулий період не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки позивач не подала суду будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не могла їх одержати, у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині. При цьому, долучена до матеріалів справи переписка між сторонами не свідчить про вжиття позивачем реальних заходів із одержання аліментів.

У відповідності до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 20.01.2025.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки в силу п. 3 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, з урахуванням ч.6 ст.141 ЦПК України, із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, з урахуванням вимог ч.2, 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у розмірі 1 067,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 183, 191,199 СК України, ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24.12.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 067,96 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: