Рішення від 30 вересня 2025 р. у справі №753/12858/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/12858/25

провадження № 2/753/9171/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі по тексту - КП «Київтеплоенерго», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач 2, а разом відповідачі) про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі і квартира № 18 , під`єднанні до мереж внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а відтак відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які з 01 травня 2018 року постачає КП «Київтеплоенерго», а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з теплової енергії та гарячої води.

При цьому, відповідачі, будучи споживачами вищевказаних послуг, своєчасно не сплачували кошти за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року складає 142 801,17 грн.

Крім того, позивач, відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 19 613,53 грн.

Надання послуг до 01 травня 2018 року відповідачам здійснювалося на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630. Вказаний договір був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Відповідачі від послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Таким чином, виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачами підтверджуються діями сторін, а саме позивач щомісячно надавав (надає) відповідачам вищевказані житлово-комунальні послуги, надсилає платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживали надані позивачем послуги, однак зобов`язання по їх оплаті не здійснювали, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

З урахуванням наведеного, КП «Київтеплоенерго» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 191 490,32 грн, які складається:

- до 01 травня 20018 року за послуги з централізованого гарячого водопостачання-19 613,53 грн;

- інфляційну складову боргу -2 981, 25 грн та три проценти річних -

733, 45 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізовано постачання гарячої води - 64 260,97 грн;

- інфляційну складову боргу - 9 767,66 грн та три проценти річних -

2 403,15 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії - 5 944,12 грн;

- інфляційну складову боргу - 233, 98 грн, три проценти річних -

65,82 грн, пеня - 57,78 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води - 72 278,38 грн;

- інфляційну складову боргу - 9 371,20 грн, три проценти річних -

2 235,52 грн, пеня - 1 225,81 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 199,45 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 118,25 грн.

24 квітня 2024 року на запит суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року відкрито провадження у вищезазначеній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У серпні 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з червня 2018 року. Проте, 22 червня 2018 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір міни, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 міняє квартиру, яка розташована за адресо: АДРЕСА_4 , яка належить йому на праві приватної власності, на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належить йому на праві приватної власності. З 22 червня 2018 року він та ОСОБА_2 , як і інші члени сім`ї, зареєстровані у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , проте не проживають. Крім того, позивачем не заявлено позовні вимоги до власника та інших зареєстрованих осіб. Просив застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволення позову.

У серпні 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. При цьому, у прохальній частині позовної заяви представник КП «Київтеплоенерго» просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов, зокрема, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Оскільки у цій справі предметом позову є стягнення грошових коштів у розмірі 191 490,32 грн, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн*80= 242 240 грн), у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін слід відмовити, так як характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі№127/93/17-ц.

КП «Київтеплоенерго», звертаючись до суду з позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з 01 травня 20018 року по 30 квітня 2025 року, на підтвердження якого надано розрахунок заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 18 грудня 2001 року), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дата реєстрації 18 грудня 2001 року), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (дата реєстрації 18 грудня 2001 року), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата реєстрації 16 серпня 2011 року), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дата реєстрації 11 грудня 2019 року), ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 (дата реєстрації 11 грудня 2019 року), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (11 грудня 2019 року).

Відповідно до частин четвертої-п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У статті 322 ЦК України зазначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Наймачі (власники) зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (стаття 68 ЖК України).

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17-ц, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг отриманих ним до укладання відповідного договору.

Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20) викладено правовий висновок про те, що якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення. Без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21).

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З урахуванням вищенаведеного, суд, встановив, що звертаючись до суду з позовом, КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року, проте квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , відчужена за договором міни від 22 червня 2018 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У вказаній квартирі зареєстровано шість повнолітніх осіб, про що було відомо позивачу ще до подання позову у справі, однак власник квартири та інші повнолітні особи, які зареєстровані у квартирі не були залучені до участі у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову КП «Київтеплоенерго» відмовлено, судовий збір з відповідачів на користь позивача стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статей 2,10, 12,13,76,81,141,206,263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 01 травня 2026 року.