Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №753/12823/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02096, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/12823/25

провадження № 2/753/5140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Каліушка Ф.А.

при секретарі Володько С.С.

за участю:

представника позивача (відповідача за зустрічним позовом)

ОСОБА_1 ;

відповідача (позивача за зустрічним позовом)

ОСОБА_2 ;

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом)

ОСОБА_3 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач) про поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

На обґрунтування позову зазначала проте, що 27 червня 2013 року між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Рішенням Дарницького районного суду Києва від 30 травня 2025 року шлюб, зареєстрований 27 червня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 600) між нею та ОСОБА_2 розірвано (справа № 753/24505/24).

За час перебування у шлюбі, ними спільно набуто майно, а саме: дві квартири, два машино-місця, гараж та земельну ділянку, які зареєстровані за відповідачем.

Позивач вказує, що вона має право поділити зазначене вище майно, на яке поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, проте ОСОБА_2 відмовляється добровільно це зробити.

З урахуванням наведеного, посилаючись на відповідні норми СК України, ОСОБА_4 просила суд у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя:

1.визнати за нею право особистої приватної власності на:

- квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,5 кв. м, житлова площа 37,4 кв. м;

- машино-місце АДРЕСА_2 , загальною площею 33,1 кв.м.;

2.визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:

- квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 77,8 кв.м, житлова площа 32.6 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 882198480000;

- машино-місце № НОМЕР_1 , яке розташоване у підземному паркінгу, об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 26,2 кв.м;

- гараж, що розташований за адресою: Чернігівська область, м. Новодністровськ, гаражний кооператив «Буковина», гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 62,1 кв.м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 7310600000:01:019:0016.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Призначено справу у порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання.

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності.

На обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що 22 липня 2014 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі по тексту - ПАТ «ХК «Київміськбуд») укладено договір купівлі-продажу майнових прав на двокімнатні квартири АДРЕСА_5 .

Вартість квартири № 117 у розмірі 832 992,93 грн та квартири № 118 - 840 487,73 грн, які розташовані за вищезазначеною адресою, сплачені ним за рахунок особистих коштів.

16 вересня 2017 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» укладено договори купівлі-продажу машино-місць № НОМЕР_1, НОМЕР_3, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Вартість спірних машино-місць № НОМЕР_1, НОМЕР_3 , сплачені ним у повному обсязі за рахунок особистих коштів, які не були об`єктом спільної сумісної власності.

При укладені вищезазначених договорів, письмова згода про набуття у власність майнових прав на квартири відповідачкою не надавалась.

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка належить йому на праві приватної власності, на підставі рішення Новодністровської міської ради Чернівецької області від 23 березня 2021 року № 57 у порядку, передбаченому статтями 121-122 ЗК України, є особистою приватною власністю і не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Спірний гараж№1-А, набуто ним на підставі членства у гаражному кооперативі «Буковина», відповідно до рішення Новодністровської міської ради Чернівецької області від 10 грудня 2008 року № 365/13.

Вищезазначені спірні об`єкти, окрім земельної ділянки, набуті ним у свою приватну власність за рахунок власних заощаджень, джерелом походження яких є отриманий дохід за період 1 кварталу 1999 року по 2 квартал 2013 року включно.

Також зазначив, що для забезпечення ОСОБА_4 та їх спільної дитини подарував квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 85.5 кв. м, відповідно до договору дарування від 06 липня 2018 року.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на:

- квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 77,8 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 882198480000;

- квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 78,5 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 882214480000;

- машино-місце № НОМЕР_1 , яке розташоване в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 26,2 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 454064580000;

- машино-місце № НОМЕР_3 , яке розташоване в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 33,1 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 454141780000;

- гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 62,1 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 2367605173106.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2025 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності. Зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Призначено справу у порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

У жовтні 2025 року від представника ОСОБА_4 - адвоката Журавльової Є. Г. подано відзив на зустрічний позов, в якому зазначено, що відсутність у договорах купівлі-продажу від 22 липня 2014 року та договорів купівлі-продажу від 16 вересня 2014 року про те, що майнові права набуваються позивачем за згодою дружини, не свідчить про набуття у особисту приватну власність. Надані ОСОБА_2 докази про розмір доходів, не підтверджують можливість на придбання спірного нерухомого майна. Погоджується щодо особистої приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку .У задоволенні зустрічних позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року призначено справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності до розгляду по суті, закрито підготовче засідання.

У судовому засідання представник позивача за первісним позовом позов підтримала, просила його задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити з підстав його необґрунтованості. Відповідач та його представник первісний позов не визнали, зустрічний позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у ньому, вважали його обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін по справі, а також їх представників, допитавши свідка, повно та всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, дійшов висновку про таке.

Рішенням виконавчого комітету Новодністровської міської ради від 10 грудня 2008 року № 365/13 затверджено списочний склад гаражних товариств, зокрема щодо «Буковина», серед вказаних у списку осіб, членом вказаного кооперативу є ОСОБА_2 (а. с. 115-116).

Судом встановлено, що 27 червня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 27 червня 2013 року, актовий запис № 600, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (а. с. 10).

Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилась дитина -

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 25 жовтня 2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2518.

22 липня 2014 року між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 6917/РН-К, відповідно до якого останній придбає майнові права на квартиру АДРЕСА_13 на умовах та у порядку, що визначені договором (а. с. 12-16).

Відповідно до акта прийому-передачі майнових прав від 04 березня 2016 року на об`єкт до договору купівлі-продажу майнових прав від 22 липня 2014 року № 6917/РН-К, укладеному між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 , останній на виконання пункту 1.1 вказаного договору сплатив 100% вартості майнових прав у розмірі 832 992,93 грн, об`єкт загальною площею 77, 80 кв. м (а. с. 17).

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 22 березня 2016 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 77,8 кв. м, відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 22 липня 2014 року (а. с. 18-19), та отримано технічний паспорт на вказану квартиру (а. с. 22).

22 липня 2014 року між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 6918/РН-К, відповідно до якого останній придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_14 на умовах та у порядку, що визначені договором (а. с. 23-27).

Відповідно до акта прийому-передачі майнових прав від 04 березня 2016 року на об`єкт до договору купівлі-продажу майнових прав від 22 липня 2014 року № 6918/РН-К, укладеному між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 , останній на виконання пункту 1.1 вказаного договору сплатив 100% вартості майнових прав у розмірі 840 487, 73 грн, об`єкт загальною площею 78, 50 кв. м (а. с. 28).

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 22 березня 2016 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 78,5 кв. м, відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 22 липня 2014 року № 6918/РН-К (а. с. 25-30), та отримано технічний паспорт на вказану квартиру (а. с. 31-33).

16 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу машино-місця, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти у власність машино-місце № НОМЕР_1 , яке розташоване у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 26,2 кв.м (а. с. 110).

Відповідно до пункту 3 вищевказаного договору купівлі-продажу машино-місця від 16 вересня 2014 року ціна продажу машино-місця у розмірі 139 999,99 грн, яку ОСОБА_2 оплатив 19 червня 2014 року (а. с. 111).

16 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу машино-місця, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти у власність машино-місце № НОМЕР_3 , яке розташоване у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 33,1кв.м (а. с. 112).

Відповідно до пункту 3 вищевказаного договору купівлі-продажу машино-місця від 16 вересня 2014 року ціна продажу машино-місця у розмірі 160 000,12 грн, яку ОСОБА_2 оплатив 19 червня 2014 року (а. с. 113).

Із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить машино-місце № НОМЕР_1 , яке розташоване у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 26,2 кв. м (а. с. 34).

Із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить машино-місце № НОМЕР_3 , яке розташоване у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 33,1 кв. м (а. с. 35).

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 13 червня 2025 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить гараж, який розташований за адресою: Чернігівська область, м. Новодністровськ, гаражний кооператив «Буковина», гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 62,1 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 2367605173106. Також земельна ділянка, кадастровий номер 7310600000:01:019:0016 (а. с. 36)

Рішенням восьмої сесії VIII скликання Новодністровської міської ради від 23 березня 2021 року № 57 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачу її у безоплатну власність ОСОБА_2 для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,0038 га, кадастровий номер 73100600000:01:019:0016, за адресою: АДРЕСА_12 (а. с. 114).

Відповідно до договору дарування, посвідченого 06 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О. Л. та зареєстрованого у реєстрі за № 2129, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 (а. с. 117).

За змістом частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частинами першою, другою статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності майна подружжя може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.

Крім того, застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що у заяві ОСОБА_7 , посвідченої 24 травня 2025 року приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Твердушкіним Р. Д., стверджує, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 12 жовтня 1991 року по 05 березня 2013 року. За час шлюбу набули у спільну власність подружжя нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , яку, з її письмової згоди, ОСОБА_2 подарував своїй дружині ОСОБА_4 . Також стверджує, що отримані кошти ОСОБА_2 під час перебування з нею у зареєстрованому шлюбі у вигляді доходу у розмірі 670 000 доларів США є особистою власністю ОСОБА_2 (а. с. 105).

Як вбачається з копій договорів купівлі-продажу майнових прав (а.с.12-16, 23-27) та договорів купівлі-продажу машино-місць (а. с. 110, 112), ОСОБА_2 купив спірні квартири на загальну суму 1 673 480,66 грн (а. с. 17, 28) та спірні машинно-місця на загальну суму 300 000,11 грн (а. с. 111, 113).

Таким чином, з наведених доказів вбачається, що у ОСОБА_2 були власні кошти, отримані ним ще до того, як виникли шлюбні відносини з ОСОБА_4 , а тому зазначене майно, у розумінні статті 57 СК України, є його особистою власністю.

За таких обставин, вищевказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки придбано за його особисті кошти, які набуті ОСОБА_2 під час перебування із ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі у вигляді доходу, тобто до того як виникли відносини з ОСОБА_4 .

Всупереч вимогам частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України ОСОБА_4 не надано обґрунтованих доказів на спростування доводів ОСОБА_2 та наданих на їх підтвердження доказів у вказаній частині позовних вимог.

Щодо спірної земельної ділянки та спірного гаражу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

У постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-814цс15 зроблено висновок, що: «земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

Отже, спірна земельна ділянка для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,0038 га, кадастровий номер 73100600000:01:019:0016, за адресою: АДРЕСА_12 , є власністю лише одного з подружжя, ОСОБА_2 , так як набута ним у порядку приватизації, і не є спільною сумісною власністю подружжя.

Спірний гараж №1-А, набутий ОСОБА_2 на підставі членства у гаражному кооперативі «Буковина», відповідно до рішення Новодністровської міської ради Чернівецької області від 10 грудня 2008 року № 365/13, до реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , тому також є його особистою приватною власністю.

Дослідивши наявні у справі докази, допитавши свідка ОСОБА_8 , та надавши їм належну оцінку, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, доведено належними і допустимими доказами, що є особистою приватною власністю останнього.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_4 про поділ майна подружжя слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

У порядку статті 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 , відшкодування судових витрат позивачу не здійснюється.

Оскільки зустрічний позов задоволено, то з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягнення судових витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-13, 17, 18, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна - відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) право особистої приватної власності на нерухоме майно, а саме на:

квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 77,8 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 882198480000;

квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 78,5 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 882214480000;

машиномісце № НОМЕР_1 , яке розташоване в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 26,2 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 454064580000;

машиномісце № НОМЕР_3 , яке розташоване в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 33,1 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 454141780000;

гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 62,1 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 2367605173106.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 18 червня 2026 року.