Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №752/24299/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24299/24

Провадження № 2/752/771/26

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Лісненка А.А.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвоката Філатової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

встановив:

13 листопада 2024 року адвокат Філатова О.С., від імені та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивачів - адвокат Філатова О.С. послалася на те, що кожна з позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками по 45/400 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину серія та номер 1278 та 270 виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. 07.09.2021 року та 17.05.2023 року.

Інша частина квартири АДРЕСА_2 є неприватизованою, за даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва в квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , котрі в квартирі не проживають з 1994 року без поважних причин, не сплачують комунальні послуги, не підтримують профілактичні та ремонтні роботи в квартирі, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в квартирі не мають, взагалі квартирою не цікавляться. Перешкод у користуванні цим житловим приміщенням відповідачам ніхто не чинить. Станом на 06.11.2024 року заборгованість відповідачів за сплату комунальних послуг становить більше 100 000 гривень.

Через борги відповідачів зі сплати комунальних послуг позивачі відкрили окремі рахунки зі сплати комунальних послуг, однак відокремити послуги за користування газом та світлом неможливо, а тому позивачі змушені сплачувати такі послуги за відповідачів.

Крім того, факт реєстрації відповідачів порушує право позивачів на вільне розпорядження і користування своїм майном, позбавлені можливості оформити субсидію або отримати довідки.

Позивачі не чинили відповідачам перешкод у користуванні житловим приміщенням, факт не проживання останніх підтверджується актами про не проживання, що були складені та підписані сусідами.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не проживають за місцем реєстрації більше тридцяти років без поважних причин, не утримують спірне житлове приміщення, їх реєстрація місця проживання в квартирі АДРЕСА_3 створює перешкоди позивачам у розпорядженні і користуванні належним їм майном, просила визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Провадження у справі відкрито 18 листопада 2024 року з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідачі не скористалися правом подачі до суду відзиву на позов.

Підготовче провадження у справі закрито 19 травня 2025 року.

У судовому засіданні 21.05.2026 року позивачка ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвоката Філатова О.С.,підтримали заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позові, просили задовольнити заявлені позовні вимоги.

Позивачка ОСОБА_2 також пояснила, що квартира АДРЕСА_2 є комунальною, складається з двох кімнат. Одну кімнату, площею 11,4 кв. м, вона з ОСОБА_1 успадкували після смерті ОСОБА_8 . Другу кімнату, площею приблизно 14 кв.м. займав ОСОБА_9 , який помер десять років тому. В його кімнаті зареєстровані його діти, однак кімнатою не користуються, з моменту смерті їх батька кімната закрита. Свою кімнату ОСОБА_9 не приватизував, наразі ніхто не сплачує комунальні послуги за кімнату, вони позивачі не можуть реалізувати своє право одноособово користуватися всією квартирою.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися в черговий раз, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, однак судову повістку повернуто до суду з відміткою відділу зв`язку про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з їх обов`язковою участю, або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Заслухавши позивачку ОСОБА_1 , представника позивачів - адвоката Філатову О.С., дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками по 45/400 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину серія та номер 1278 та 270 виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. 07.09.2021 року та 17.05.2023 року (а.с.8,9).

За даними зазначених вище свідоцтв про право на спадщину за законом встановлено, що спадщина на яку в указаних частках воно видано, складається з 45/100 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане Відділом приватизації житла Голосіївської районної державної адміністрації 24 жовтня 2008 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 24 жовтня 2008 року №34643; право власності на вказану частку зареєстровано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна», записано в реєстрову книгу за № 3123 24 грудня 2008 року. За даними технічного паспорту квартира складається з 2 кімнат , загальна площа 45,6 кв.м., житлова площа 25,5 кв.м.; 45/100 від загальної площі квартирb складає 20,5 кв.м..

Отже, площа квартири, якою на праві власності володіють позивачі у квартирі АДРЕСА_2 становить 20,5 кв.м., а друга частина цієї ж квартири, що перебувала у користуванні наймача ОСОБА_10 та його дітей - відповідачів у справі складає 25,1кв.м..

За даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 станом на 09.09.2024 року зареєстровані: ОСОБА_3 з 13.12.1988 року; ОСОБА_4 з 14.06.1990 року; ОСОБА_5 з 23.01.2007 року; ОСОБА_11 з 04.06.2013 року (а.с.14.

Зазначена інформація про зареєстроване місце проживання відповідачів у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 була підтверджена і станом на 23.03.2025 року отриманою інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру у відповідь на запит суду (а.с.57-61).

Звертаючись до суду з позовом, позивачі, як власники 45/400 часток квартири АДРЕСА_2 просили суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 , оскільки факт реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на житловій площі цієї ж квартири порушує їх, позивачів, право на вільне розпорядження і користування своїм майно. Підставою, для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у зазначеній вище квартирі позивачі визначили статті 64,71,72 ЖК України, оскільки відповідачі не проживають у квартирі з 1994 року без поважних причин, не сплачують комунальні послуги, не беруть участі в утриманні квартири, взагалі квартирою не цікавляться.

Згідно з частиною 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Правилами статей 12, 13 ЦПК України встановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Правилами статті 71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Відповідно до правил статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до правил частини 1 статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Наразі, судом встановлено і не підлягає доказуванню, що квартира АДРЕСА_2 є комунальною, складається з двох житлових кімнат житловою площею 25,5 м.кв., загальною площею 45,6 м.кв., частка, що перебуває у власності позивачів 45/100 від загальної площі квартири складає 20,5 м.кв., частка, що перебуває у користуванні відповідачів складає 25,1 м.кв.. Договір найму на частину зазначеної квартири, площею 25,1 м.кв. було укладено зі ОСОБА_13 , котрий помер приблизно десять років тому, відповідачі у справі були членами його сім`ї.

З аналізу змісту статті 71 ЖК України встановлено, що питання про визнання наймача або членів його сім`ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням може бути порушено також наймачем, або членом його сім`ї, які на законних підставах були вселені у жиле приміщення та зареєстровані в ньому.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 року у справі №200/17337/17 (провадження №61-865сво21) на яку посилаються позивачі в позовній заяві, а саме - особа, яка еа законних підставах вселилася в жиле приміщення як член сім`ї наймача та зареєстрована у ньому, набула рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду за захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи (зокрема й наймача) такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Однак, за встановлених судом обставин, правила статті 71, 72 ЖК України не підлягають застосуванню судом до правовідносин, що склалися між власниками 45/100 від загальної площі квартири АДРЕСА_2 , що складає 20,5 м.кв., та користувачами частки цієї ж квартири площею 25,1 м.кв., що перебуває у користуванні відповідачів.

З огляду на те, що позивачі на праві спільної часткової власності володіють 45/100 від загальної площі квартири АДРЕСА_2 , що складає 20,5 м.кв., то їх права та обов`язки щодо цього нерухомого майна врегульовані положеннями ЦК України, а саме статтями 316, 317, 319 ЦК України, якими передбачено, що: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі..

Отже, відповідно до положень ЦК України, якими врегульовано права та обов`язки власника, право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належною їм. часткою квартири АДРЕСА_2 не залежить від факту реєстрації місця проживання відповідачів на другій частці квартири, що складає 25,1 м.кв., договір найму на яку було укладено зі ОСОБА_13 який проживав в другій кімнаті цієї ж квартири, котра за твердженням позивачів наразі закрита і ніким не використовується.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до правил статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтями 4, 5, 6, 13, 14, 30 ЖК України встановлено, що:

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським об`єднанням (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.;

Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до законодавства України будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад у порядку і в строки, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються (якщо інше не встановлено законодавством) до житлового фонду місцевих рад, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет ради.;

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.;

Державне управління в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику, органами місцевого самоврядування, а також іншими спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженим органом, що здійснює державне управління в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду в Україні, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику.;

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території області (міста республіканського підпорядкування):

1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30);

2) керують житловим господарством, підпорядкованими підприємствами, установами та організаціями цієї галузі, забезпечують комплексний розвиток житлового господарства;

3) здійснюють управління житловим фондом місцевих рад (частина перша статті 18) і забезпечують його схоронність, правильну експлуатацію, капітальний і поточний ремонт;

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством України. Виконавчі комітети міських (міст республіканського підпорядкування) рад здійснюють також відповідні права і обов`язки, передбачені статтею 15 цього Кодексу.;

Державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється радами, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством. Спеціально уповноваженим органом державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду в Україні є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику.

Аналізом розділу «Загальні положення» та «Управління житловим фондом» ЖК України встановлено, що питання щодо належного використання частини квартири АДРЕСА_2 , котра перебуває у користуванні відповідачів не є правом або ж обов`язком власників другої частини цієї ж квартири.

Позивачі, як власники 45/100 від загальної площі квартири АДРЕСА_2 , що складає 20,5 м.кв., мають право на вільне володіння, користування та розпорядження тільки цією ж часткою квартири, таке їх право не є залежним від користувачів другою частиною квартири, а відтак право за захистом якого позивачі звернулися до суду з позовом у спосіб визнання відповідачів у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 , не підлягає захисту.

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 про визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 , не підлягають задоволенню судом.

Підстави для розподілу судових витрат за правилами статті 141 ЦПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,72 ЖК України, ст.ст. 4,6,23,27,76,141,259,263,264,288 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя К.Г. Плахотнюк