Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 06 липня 2026 р.
Справа: №727/10287/25
Суддя: Чебан В. М.
Справа № 727/10287/25
Провадження № 2/727/474/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Миронюк Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Олару Даніель Васильович, до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник – адвокат Олару Д.В., звернулись до суду з позовом про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 15 лютого 2025 року приблизно об 11 годині 52 хвилини по вул. Н. Сотні, 21-А у м. Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .
Вказує, що за фактом вищевказаного ДТП працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №247791 від 15.02.2025 року лише щодо позивача ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, тоді як щодо відповідача ОСОБА_2 відповідного протоколу складено не було.
Зазначає, що відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/126-25/4487-ІТ від 09.05.2025 року в діях відповідача ОСОБА_2 встановлено невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР України, яка перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП, тоді як у діях позивача ОСОБА_1 порушень, які перебували б у причинному зв`язку з ДТП, не встановлено.
Стверджує, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.05.2025 року провадження у справі про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а постановою Чернівецького апеляційного суду від 05.06.2025 року вказане рішення залишено без змін.
Вказує, що після вищезазначених подій позивач звертався до УПП в Чернівецькій області та Відділення поліції №2 Чернівецького районного управління поліції із заявами про складення відносно відповідача ОСОБА_2 протоколу за ст. 124 КУпАП, однак останнього до адміністративної відповідальності притягнуто не було.
При цьому, вважає, що вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди доведена належними та допустимими доказами, зокрема: висновком судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/126-25/4487-ІТ від 09.05.2025 року та постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.05.2025 року, яка залишена в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 05.06.2025 року, якими встановлено, що невідповідність дій відповідача ОСОБА_2 вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору перебувала у причинному зв`язку з настанням вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15 лютого 2025 року.
Вказує, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав значні механічні пошкодження, у зв`язку з чим позивачем було замовлено проведення транспортно-товарознавчої експертизи для визначення вартості його відновлювального ремонту та розміру завданого матеріального збитку.
Зазначає, що відповідно до висновку експерта №14/25 від 24.06.2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 611359,54 грн, його ринкова вартість до ДТП — 499120,00 грн, а ринкова вартість у пошкодженому стані після ДТП — 236475,00 грн.
Стверджує, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість вищевказаного автомобіля до його пошкодження, у зв`язку з чим проведення такого ремонту є економічно необґрунтованим, а розмір матеріального збитку, на його думку, становить 262645,00 грн, тобто різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП.
Вказує, що страховою компанією було здійснено страхову виплату у розмірі 160000,00 грн, а тому невідшкодована частина матеріальної шкоди, яка, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача, становить 102645,00 грн.
Крім того, позивач зазначає, що внаслідок ДТП, пошкодження автомобіля, неможливості користуватися ним та необхідності тривалий час захищати свої права він зазнав душевних хвилювань, нервового напруження та порушення звичного способу життя, у зв`язку з чим розмір завданої йому моральної шкоди оцінює у 100000,00 грн.
На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник – адвокат Олару Д.В., просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 102645,00 грн, витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 5500,00 грн, а також моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн. Крім цього, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. та сплачений при зверненні до суду судовий збір.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2025 року було відкрито спрощене провадження у справі №727/10287/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє - адвокат Олару Д.В., до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження до судового засідання на 12 вересня 2025 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 2025 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Логінової М.Д. про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження по вищевказаній цивільній справі; призначено підготовче судове засідання по справі на 25 листопада 2025 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Логінової М.Д. про призначення по вищевказаній цивільній справі інженерно-транспортної експертизи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2025 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Логінової М.Д. про призначення транспортно-товарознавчої експертизи по вищезазначеній цивільній справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 березня 2026 року було поновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє - адвокат Олару Д.В., до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено вищезазначену цивільну справу №727/10287/25 - до судового розгляду по суті на 12 травня 2026 року.
Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Олару Д.В. в судове засідання, яке було призначено на 07.07.2025 року не з`явились, однак представник позивача спрямував до суду заяву, відповідно до змісту якої просив суд провести вищевказане судове засідання у їх відсутність; вимоги позову підтримують у повному обсязі.
У попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Олару Д.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Ствердили, що вина відповідача ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується долученим до матеріалів справи висновком судової інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якого порушення відповідачем вимог Правил дорожнього руху перебувало у причинному зв`язку з виникненням ДТП. Щодо розміру матеріальної шкоди пояснили, що страховою компанією було виплачено страхове відшкодування у сумі 160000,00 грн, однак зазначена сума, за їх твердженням, не покрила завданих збитків у повному обсязі. Вказали, що позивач вирішив залишити пошкоджений автомобіль у своєму володінні, а його вартість після ДТП була визначена у висновку транспортно-товарознавчої експертизи. При цьому, позивач зазначив, що автомобіль ним уже відремонтовано за власні кошти, частину яких він був змушений позичити. Підтримуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн, позивач та його представник посилалися на те, що внаслідок ДТП позивач упродовж приблизно півтора року був позбавлений можливості користуватися автомобілем. На час ДТП у позивача та його дружини народилася дитина, у зв`язку з чим наявність транспортного засобу була особливо необхідною для забезпечення потреб сім`ї. Через відсутність власного автомобіля позивач був змушений звертатися до знайомих із проханням надати автомобіль у користування та користуватися послугами таксі. Крім цього, позивач пояснив, що пережиті події спричинили йому психічні страждання, головні болі та страх під час подальшого керування автомобілем. З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Олару Д.В. просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Логінова М.Д. в судове засідання, яке було призначено на 07.07.2025 року не з`явились, хоча завчасно належним чином повідомлялись судом про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду адмінсправи від них до суду не надходило, а тому суд вважає можливим розглянути вищевказану справу у їх відсутність
У попередньому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Логінова М.Д. проти задоволення позовних вимог заперечувала, вважаючи їх необґрунтованими та недоведеними. Зазначила, що у наданому позивачем висновку експерта належним чином не визначено ринкову, зокрема залишкову вартість автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим розмір матеріальної шкоди, заявлений позивачем до стягнення, на її думку, розраховано неправильно. Крім цього, вказувала, що на теперішній час автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , виставлено на продаж за ціною 13200,00 доларів США, що, на її думку, ставить під сумнів визначені експертом вартість пошкодженого транспортного засобу та розмір завданого позивачу матеріального збитку. Зауважила, що після ДТП позивач здійснив ремонт автомобіля, внаслідок чого транспортний засіб уже не перебуває у тому пошкодженому стані, в якому він знаходився безпосередньо після пригоди.
Крім цього, згідно зі спрямованих до суду представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Логіновою М.Д. відзивом на позов, клопотанням про зменшення розміру витрат на правову допомогу та письмовою промовою в судових дебатах остання заперечує проти доводів позивача щодо доведеності вини відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Вказує, що постановою серії ЕНА №40808850 від 15.02.2025 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку з перетином горизонтальної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 та порушенням вимог п. 8.5.1 ПДР України, при цьому зазначену постанову позивачем оскаржено не було.
Зазначає, що висновок судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/126-25/4487-ІТ від 09.05.2025 року не містить оцінки того, чи перебувало порушення позивачем вимог п. 8.5.1 ПДР України у причинному зв`язку з настанням ДТП, оскільки відповідне питання на вирішення експерта не ставилося. У зв`язку із чим вважає, що наявними доказами не виключено вини позивача або обопільної вини обох учасників ДТП. А тому, вважає, що вина відповідача належними та допустимими доказами позивачем не доведена.
Стверджує, що визначений позивачем розмір матеріальної шкоди є необґрунтованим, а твердження про фізичне знищення автомобіля не відповідає матеріалам справи, оскільки згідно з розрахунком страхової компанії транспортний засіб фізично знищеним не визнано.
Крім цього, вважає безпідставною вимогу про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , належить не позивачу, а іншій особі - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим твердження позивача про душевні страждання, спричинені пошкодженням належного йому майна, не відповідають фактичним обставинам справи.
А також, стверджує, що позивачем не підтверджено наявності моральних страждань, причинного зв`язку між ними та діями відповідача, при цьому заявлений розмір моральної шкоди у сумі 100000,00 грн. є завищеним і не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, представник відповідача вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є явно завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і витраченим на їх виконання часом. Посилаючись на вимоги розумності, пропорційності та співмірності, просить зменшити розмір таких витрат до 2000,00 грн., з яких 1500,00 грн. — за складання позовної заяви та 500,00 грн. — за участь представника позивача в одному судовому засіданні.
З огляду на наведені заперечення представник відповідача ОСОБА_2 — адвокат Логінова М.Д. просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити у повному обсязі, а у разі задоволення позову та розподілу судових витрат — зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, а також процесуальні документи спрямовані сторонами до суду, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що 15 лютого 2025 року приблизно об 11 год. 52 хв. по вул. Небесної Сотні, 21-А у м. Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , за фактом якої відносно позивача ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №247791 від 15.02.2025 року за ст. 124 КУпАП (т.1 а.с.85-86).
У межах судового розгляду вищевказаної справи про адміністративне правопорушення №727/2207/25 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було проведено судову інженерно-транспортну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС України Карлєчука Л.Д. №СЕ-19/126-25/4487-ІТ від 09.05.2025 року, відповідно до змісту якого експертом було встановлено, що в діях водія автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 не встановлено невідповідності вимогам пп. 12.1 та 14.2 г ПДР України, які з технічної точки зору могли перебувати у причинному зв`язку з настанням ДТП. Водночас у діях водія автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 встановлено невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР України, яка з технічної точки зору перебувала у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с.10-16).
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.05.2025 року по справі №727/2207/25 було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (т.1 а.с.46).
05.06.2025 року постановою Чернівецького апеляційного суду вищевказану постанову суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а.с.47-49).
Водночас в основу вищезазначених судових рішень, серед іншого, судами було покладено вищевказаний висновок судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/126-25/4487-ІТ від 09.05.2025 року (т.1 а.с.46, 47-49).
При цьому, внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.02.2025 року, автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження (т.1 а.с.142-239).
З метою визначення вартості відновлювального ремонту, ринкової вартості автомобіля до та після ДТП, а також розміру матеріального збитку 20.06.2025 року за заявою позивача було проведено транспортно-товарознавчу експертизу, за результатами якої судовим експертом Юзвою С.Г. було складено висновок №14/25 від 24.06.2025 року (т.1 а.с.17-28).
Відповідно до вищевказаного висновку експерта Юзви С.Г. за результатом проведення транспортно-товарознавчої експертизи №14/25 від 24.06.2025 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 15.02.2025 року становить 611359,54 грн.; ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , до його пошкодження у ДТП 15.02.2025 року становила 499120,00 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «Volkswagen Passat», 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 15.02.2025 року, визначається у розмірі ринкової вартості цього автомобіля на момент до його пошкодження і становить 499120,00 грн.; ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , після його пошкодження у ДТП 15.02.2025 року становить 236475,00 грн. (т.1 а.с.17-28).
При цьому, вартість проведення вищевказаного транспортно-товарознавчого експертного дослідження №14/25 від 24.06.2025 року становила 5500,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №768733765.1 від 20.06.2025 року (т.1 а.с.39).
Водночас станом на дату вищевказаного ДТП, тобто 15.02.2025 року, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом №224528607 (т.1 а.с.45).
Згідно з розрахунком страхового відшкодування від 02.07.2025 року (т.1 а.с.100), ремонтної калькуляції №25-1337203 від 25.06.2025 року (т.1 а.с.97-99) та акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 20.06.2025 року (т.1 а.с.96) вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat» страховиком визначена у розмірі 640588,64 грн., з яких вартість деталей з урахуванням фізичного зносу — 220727,20 грн., а вартість робіт та матеріалів — 44028,64 грн.
При цьому, страховиком визначено суму страхового відшкодування у розмірі 160000,00 грн. у межах ліміту відповідальності за полісом (т.1 а.с.100).
03.07.2025 року страховиком - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» власнику транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_3 було виплачено вищевказане страхове відшкодування в сумі 160000,00 грн. (т.1 а.с.51).
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1192 ЦК України вбачається, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України вбачається, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
При цьому, вирішуючи питання щодо нормативно-правового регулювання спірних страхових правовідносин, суд також враховує, що з 01.01.2025 року введено в дію ЗУ №3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Водночас відповідно до пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
При цьому, оскільки вищевказаний поліс №224528607 було укладено 04.11.2024 року та він набрав чинності 05.11.2024 року (т.1 а.с.45), то суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЗУ №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на день набрання чинності зазначеним договором страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 вищевказаного ЗУ №1961-IV вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 зазначеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом, з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.
Водночас відповідно до пункту 30.1 статті 30 ЗУ №1961-IV вбачається, що Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, як установлено судом, відповідно до висновку експерта №14/25 від 24.06.2025 року (т.1 а.с.17-28) вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 611359,54 грн., тоді як його ринкова вартість до ДТП становила 499120,00 грн.
Таким чином, витрати на відновлювальний ремонт перевищують ринкову вартість автомобіля до його пошкодження, а тому такий ремонт у розумінні пункту 30.1 статті 30 ЗУ №1961-IV є економічно необґрунтованим.
При цьому, пунктом 30.2 статті 30 цього Закону передбачено, що в разі фізичного знищення транспортного засобу його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року по справі № 753/21303/16-ц, зазначивши при цьому, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.
З огляду на те, що пошкоджений транспортний засіб залишився у його власника – ОСОБА_3 (т.1 а.с.24 зворот), про що зазначав у судовому засіданні й сам позивач ОСОБА_1 , то розмір належного відшкодування підлягає визначенню як різниця між ринковою вартістю автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди та його вартістю після пошкодження.
Таким чином, враховуючи те, що ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з вищевказаним висновком експерта №14/25 від 24.06.2025 року (т.1 а.с.17-28) до ДТП становила 499120,00 грн., а його вартість після ДТП – 236475,00 грн., розмір завданої майнової шкоди становить 262645,00 грн. (499120,00 – 236475,00).
Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
При цьому, у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як установлено судом, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у межах ліміту відповідальності за полісом №224528607 виплатило страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн.
При цьому, оскільки визначений судом розмір майнової шкоди становить 262645,00 грн. та перевищує суму здійсненої страхової виплати, на відповідача як особу, відповідальну за завдану шкоду, відповідно до статті 1194 ЦК України покладається обов`язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яка становить 102645,00 грн. (262645,00 – 160000,00).
Таким чином, з урахуванням встановленої судом вартості пошкодженого транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, здійсненої страховиком виплати у межах ліміту відповідальності, а також положень статті 1194 ЦК України, невідшкодована частина завданої майнової шкоди становить 102645,00 грн.
Зазначений розмір шкоди підтверджується висновком експерта №14/25 від 24.06.2025 року, розрахунком страхового відшкодування та доказами його фактичної виплати, тоді як належних і допустимих доказів, які б спростовували визначений розмір збитків або свідчили про їх відшкодування у повному обсязі, відповідачем суду не надано.
При цьому, позивачу, який правомірно керував транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) та (або) винної особи.
До аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 невідшкодованої частини матеріальної шкоди у розмірі 102645,00 грн., а також вартості проведення вищевказаного транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 5500,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо доводів відповідача ОСОБА_2 та його представника – адвоката Логінової М.Д. про недоведеність вини відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до положень вищевказаної частини 1 статті 1166 ЦК України вбачається, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, частина 2 статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 по справі № 686/10520/15-ц.
При цьому, відповідно до висновку вищевказаної судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/126-25/4487-ІТ від 09.05.2025 року (т.1 а.с.10-16) вбачається, що в діях водія автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 встановлено невідповідність вимогам пункту 10.1 ПДР України, яка з технічної точки зору перебувала у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Натомість у діях водія автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не встановлено невідповідності вимогам пунктів 12.1 та 14.2 «г» ПДР України, які могли перебувати у причинному зв`язку з настанням ДТП.
Зазначений висновок експерта є послідовним, містить належне обґрунтування проведеного дослідження та чітку відповідь щодо технічної причини виникнення дорожньо-транспортної пригоди, а будь-яких доказів, які б спростовували його висновки, відповідачем суду не надано.
Крім цього, вищевказаною постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.05.2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (т.1 а.с.46), а вищезазначеною постановою Чернівецького апеляційного суду від 05.06.2025 року вказане судове рішення залишено без змін (т.1 а.с.47-49).
При цьому, в основу вищевказаних судових рішень, серед іншого, було покладено вищезазначений висновок судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/126-25/4487-ІТ від 09.05.2025 року (т.1 а.с.10-16).
Посилання представника відповідача на постанову серії ЕНА №40808850 від 15.02.2025 року (т.1 а.с.126 зворот), якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку з перетином горизонтальної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, не спростовує встановленої експертом причинно-наслідкової залежності між діями відповідача ОСОБА_2 та настанням ДТП, оскільки вказаною постановою не встановлено, що допущене позивачем порушення перебувало у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас припущення представника відповідача про можливу наявність такого причинного зв`язку не може бути достатньою підставою для висновку про вину позивача ОСОБА_1 або обопільну вину учасників ДТП, оскільки належних доказів, які б підтверджували причинний зв`язок між порушенням позивачем вимог пункту 8.5.1 ПДР України та настанням ДТП, матеріали справи не містять.
При цьому, розглядаючи спір щодо відшкодування шкоди, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини дорожньо-транспортної пригоди, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в справах №722/1384/15-ц від 28.10.2019 року та №234/16272/15-ц від 05.09.2019 року.
Таким чином, у межах цієї цивільної справи, предметом якої є відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд не вправі повторно вирішувати питання про наявність вини позивача ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки зазначене питання вже було предметом судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а відповідну постанову суду першої інстанції залишено без змін судом апеляційної інстанції..
Водночас вищевказаними постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.05.2025 року у справі №727/2207/25 (т.1 а.с.46) та постановою Чернівецького апеляційного суду від 05.06.2025 року (т.1 а.с.47-49) вирішувалося лише питання щодо наявності в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Питання про вину відповідача ОСОБА_2 зазначеними судовими рішеннями не вирішувалося, однак висновком експерта №СЕ-19/126-25/4487-ІТ від 09.05.2025 року, який покладений в основу зазначених судових рішень, встановлено, що невідповідність дій ОСОБА_2 вимогам пункту 10.1 ПДР України перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП, що мало місце 15.02.2025 року (т.1 а.с.10-16).
При цьому, наявність підстав для цивільно-правової відповідальності визначається судом самостійно на підставі всебічної оцінки всієї сукупності доказів, а непритягнення водія до адміністративної відповідальності саме по собі не є підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов`язку відшкодувати завдану шкоду.
До побідних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2023 року по справі №914/607/23.
За таких обставин сам по собі факт нескладення за заявами позивача ОСОБА_1 щодо відповідача ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП (т.1 а.с.40, 41) та відповідно непритягнення останнього до адміністративної відповідальності за вищевказаною статтею 124 КУпАП, на переконання суду, не спростовує встановленого висновком експерта причинного зв`язку між невідповідністю його дій вимогам пункту 10.1 ПДР України та настанням дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.02.2025 року (т.1 а.с.10-16), а тому доводи відповідача та його представника про недоведеність вини ОСОБА_2 є необґрунтованими.
Щодо інших доводів представника відповідача, якими ставиться під сумнів обґрунтованість висновку транспортно-товарознавчої експертизи №14/25 від 24.06.2025 року та правильність визначеного на його підставі розміру майнової шкоди, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 30.2 статті 30 ЗУ №1961-IV розмір відшкодування визначається виходячи з різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а тому встановлення зазначених вартісних показників має істотне значення для правильного вирішення спору по суті.
При цьому, як убачається із вищевказаного висновку експерта №14/25 від 24.06.2025 року (т.1 а.с.17-28), ринкова вартість автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , до його пошкодження визначена у розмірі 499120,00 грн., а його ринкова вартість у пошкодженому стані після ДТП — у розмірі 236475,00 грн. Водночас, вищевказану ринкову вартість автомобіля після ДТП експертом було визначено з урахуванням ступеня пошкодження транспортного засобу, шляхом зменшення його вартості до ДТП, яка становила 499120,00 грн., на вартість відновлення пошкоджених складників з урахуванням їх фізичного зносу у розмірі 262644,55 грн., унаслідок чого вартість автомобіля у пошкодженому стані становила 236475,00 грн. (т.1 а.с.17-28).
За наведених обставин саме по собі невикористання у висновку експерта словосполучення «залишкова вартість» не свідчить про неповноту проведеного дослідження чи невизначення вартості пошкодженого транспортного засобу, оскільки експертом установлено обидва показники, необхідні для застосування пункту 30.2 статті 30 ЗУ №1961-IV, а саме вартість автомобіля до та після ДТП, у зв`язку із чим доводи представника відповідача у цій частині є безпідставними.
Також, на переконання суду, не спростовують висновків проведеної 24.06.2025 року вищевказаної авто-товарознавчої експертизи і посилання представника відповідача на відомості з веб-сайту «BidFax» та звіту «CARFAX», відповідно до яких автомобіль марки «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_3 , раніше мав пошкодження, був віднесений у США до категорії «Salvage» та 12.06.2024 року реалізований на аукціоні IAAI за 1425,00 доларів США (т.1 а.с.241). Вказана сума є ціною продажу пошкодженого автомобіля на страховому аукціоні у США станом на 12.06.2024 року та не є його ринковою вартістю в Україні станом на 15.02.2025 року після проведення позивачем відновлювального ремонту, транспортування, митного оформлення, сертифікації і державної реєстрації.
При цьому, вищенаведені представником відповідача відомості з веб-сайту «BidFax» та звіту «CARFAX» підтверджують лише попередню історію автомобіля, однак не містять розрахунку його ринкової вартості на дату ДТП, не визначають технічного стану транспортного засобу безпосередньо перед подією 15.02.2025 року та не встановлюють, яким саме чином попередні пошкодження вплинули на визначену експертом вартість автомобіля, а тому, на переконання суду, не впливають на правильність проведеної за заявою позивача вищевказаної авто-товарознавчої експертизи.
Крім цього, на переконання суду, не заслуговують на увагу й посилання представника відповідача на розміщене 15.03.2026 року на веб-сайті «AUTO.RIA» оголошення про продаж автомобіля за ціною 13200,00 доларів США, оскільки зазначена в оголошенні сума є лише ціною пропозиції та не підтверджує фактичної ринкової вартості транспортного засобу чи його продажу саме за такою ціною.
При цьому, вказане оголошення було розміщене після проведення позивачем відновлювального ремонту автомобіля, тоді як висновком експерта №14/25 від 24.06.2025 року визначалася його вартість у пошкодженому стані після ДТП, що мала місце 15.02.2025 року, а тому наведені відомості не спростовують результатів проведеного експертного дослідження.
Водночас, сам факт подальшого відновлення автомобіля його власником не змінює розміру шкоди, завданої на момент ДТП, та не спростовує результатів вищевказаного експертного дослідження, проведеного до такого ремонту.
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що у розрахунку страхового відшкодування транспортний засіб не зазначено як фізично знищений, оскільки вирішальним для застосування пункту 30.1 статті 30 ЗУ №1961-IV є не відповідна відмітка страховика, а співвідношення вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості автомобіля до ДТП.
Більше того, зміст самої ремонтної калькуляції страховика, на яку посилається представник відповідача, не підтверджує її доводів, оскільки визначена страховиком вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 640588,64 грн. (т.1 а.с.97-99) перевищує його ринкову вартість до ДТП, яка згідно з висновком експерта №14/25 від 24.06.2025 року становила 499120,00 грн. (т.1 а.с.17–28), що відповідно до пункту 30.1 статті 30 ЗУ №1961-IV свідчить про економічну необґрунтованість такого ремонту.
При цьому, неможливість повторного огляду транспортного засобу у первісному пошкодженому стані (т.2 а.с.1-8) , зумовлена його подальшим ремонтом, сама по собі не є підставою для визнання висновку експерта №14/25 від 24.06.2025 року неналежним або недостовірним доказом, тим більше що інших експертних висновків, чи інших технічних досліджень, якими було б визначено інший розмір вартості автомобіля до чи після ДТП, відповідачем суду не надано.
До подібного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 29.10.2020 року у справі №201/10191/17.
При цьому, відповідач та його представник не були позбавлені можливості у період, коли автомобіль перебував у пошкодженому стані, ініціювати його огляд або замовити проведення власного експертного дослідження.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що наведені представником відповідача доводи ґрунтуються на припущеннях та не спростовують установленого висновком експерта №14/25 від 24.06.2025 року розміру майнової шкоди, а тому суд не знаходить підстав для їх врахування.
Щодо відшкодування моральної шкоди завданої позивачу.
За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При цьому, у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Водночас обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
До аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
За наведених обставин, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_1 унаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, фактичне знищення транспортного засобу, яким користувалися він та члени його сім`ї, необхідність змінити звичний спосіб життя, користуватися послугами таксі та звертатися по допомогу до знайомих, а також пов`язані із цим душевні переживання і негативні емоції, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, зокрема у розмірі 20000,00 грн.
При цьому, при визначенні розміру морального відшкодування суд також враховує, що втрата можливості користування автомобілем припала на період істотних змін у сімейному житті позивача, пов`язаних із народженням його дитини (т.2 а.с.43 зворот), у зв`язку із чим відсутність транспортного засобу спричинила для нього додаткові труднощі.
Крім цього, позивач був змушений вживати заходів для відновлення автомобіля, залучати для цього позичені кошти, а також зазнав стресу, головного болю та страху керування транспортними засобами після ДТП.
Водночас заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 100000,00 грн. суд вважає завищеним та таким, що не повною мірою відповідає характеру встановлених судом немайнових втрат.
З огляду на глибину та тривалість моральних страждань позивача, ступінь вини відповідача, істотність вимушених змін у звичному способі життя позивача, а також враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, на переконання суду, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 20000,00 грн., завдана внаслідок пошкодження належного позивачу транспортного засобу та пов`язаних із цим тривалих моральних страждань і вимушених змін у його звичному способі життя.
Саме такий розмір відшкодування моральної шкоди, на переконання суду, є співмірним із завданими позивачу немайновими втратами та відповідає засадам розумності і справедливості.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на правову допомогу та судового збору то суд зазначає наступне.
Так, згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що 04 липня 2025 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Олару Д.В. було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №45, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надавати позивачу правничу допомогу та здійснювати представництво його інтересів у справі про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с.29-30).
Згідно з Додатком 1 до вищевказаного Договору (т.1 а.с.31) вбачається, що сторони узгодили, що розмір гонорару адвоката Олару Д.В. становитиме 20000,00 грн.
Відповідно до наданого представником позивача Актом виконаних робіт від 15.07.2025 року (т.1 а.с.32 зворот - 33), який являється Додатком №2 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №45 від 04.07.2025 року вбачається, що адвокатом Олару Д.В. було надано позивачу ОСОБА_1 професійну правничу допомогу, яка полягала у проведенні попередньої консультації клієнта щодо характеру спірних правовідносин, підготовці та оформленні договору про надання професійної правничої допомоги 2 години (вартість – 3028,00 грн.); вивченні законодавства, що регулює правовідносини у сфері безпеки дорожнього руху, останніх змін до нього та відповідної судової практики 3 години (вартість – 4542,00 грн.); витребуванні необхідних матеріалів і документів, підготовці адвокатських запитів та правовому аналізі отриманих документів 3 години (вартість – 4542,00 грн.); консультуванні клієнта та узгодженні з ним оптимальної правової позиції, а також підготовці клієнта до участі у судовому засіданні 1 година (вартість – 1514,00 грн.); підготовці та формуванні позовної заяви про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 4 години (вартість – 6056,00 грн.). Загальна вартість фактично наданої позивачу професійної правничої допомоги відповідно до зазначеного Акта становить 20000,00 грн., які, як зазначено в Акті, сплачені клієнтом у повному обсязі, а додаткова оплата не потребується.
Вказані обставини щодо оплати позивачем ОСОБА_1 вищевказаних послуг з правової допомоги в розмірі 20000,00 грн. підтверджуються також спрямованими до суду представником позивача Довідкою (т.1 а.с.31 зворот) та платіжною інструкцією (т.1 а.с.32).
Разом із тим, проаналізувавши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір таких витрат у сумі 20000,00 грн. не повною мірою відповідає складності цієї справи, обсягу фактично виконаних адвокатом робіт, часу, необхідному для їх виконання, а також критеріям розумності, необхідності та співмірності.
При цьому суд враховує, що погоджений адвокатом та клієнтом розмір гонорару є обов`язковим у правовідносинах між ними, однак сам по собі не покладає на іншу сторону безумовного обов`язку відшкодувати його в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінити не лише факт надання та оплати правничої допомоги, а й необхідність кожної зазначеної послуги та співмірність її вартості з фактично виконаною роботою.
До подібних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
За наведених обставин, суд вважає безпідставною вартість послуги, зазначеної у пункті 1 Акта, щодо проведення попередньої консультації клієнта та підготовки договору про надання професійної правничої допомоги у розмірі 3028,00 грн., оскільки оформлення такого договору стосується організації договірних відносин між адвокатом і клієнтом, а попередня консультація за своїм змістом практично охоплюється подальшим консультуванням і погодженням правової позиції.
Крім цього, завищеною суд вважає сукупну вартість послуг, зазначених у пунктах 2, 4 та 5 Акта, а саме: вивчення законодавства та судової практики (4542,00 грн.), консультування клієнта і погодження правової позиції (1514,00 грн.) та підготовки позовної заяви (6056,00 грн.), оскільки зазначені дії є взаємопов`язаними етапами підготовки одного процесуального документа.
При цьому, суд враховує, що адвокат Олару Д.В. ще до звернення з даним позовом представляв інтереси позивача у справі №727/2207/25 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.124 КупАП (т.1 а.с.46-49), а тому вже був обізнаний із фактичними обставинами ДТП та більшістю доказів у справі.
Крім цього, суд вважає завищеною і вартість послуг, зазначених у пункті 3 Акта, щодо витребування документів, підготовки адвокатських запитів та правового аналізу отриманих матеріалів у розмірі 4542,00 грн., оскільки в Акті не конкретизовано обсяг виконаної роботи, а значна частина документів уже перебувала у розпорядженні представника позивача у зв`язку з його участю у вищевказаному попередньому судовому провадженні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у даній справі є 7000,00 грн., з яких 5000,00 грн. — за консультування, аналіз законодавства та судової практики, погодження правової позиції та підготовку позовної заяви, а 2000,00 грн. — за збір, витребування та правовий аналіз необхідних документів.
Саме такий розмір витрат відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності зі складністю цієї справи.
При цьому, твердження представника відповідача про шаблонний характер позовної заяви не спростовує фактичного виконання адвокатом відповідної роботи, оскільки позовна заява містить виклад індивідуальних обставин дорожньо-транспортної пригоди, аналіз доказів щодо вини її учасників, розрахунок невідшкодованої частини майнової шкоди, оцінку страхових правовідносин та обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди.
Водночас представником відповідача не наведено обґрунтованого розрахунку, який би пояснював визначення вартості складання такого позову саме у розмірі 1500,00 грн. та загальної вартості всієї наданої правничої допомоги у сумі 2000,00 грн.
За таких обставин клопотання представника відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000,00 грн.
Разом з цим, суд, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зменшує зазначені витрати у розмірі 7000,00 гривень пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Таким чином, витрати на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 становлять 4340,00 грн. (7000 х 0,62).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Олару Д.В., до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – слід задовольнити частково.
Крім цього, з відповідача ОСОБА_2 , на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 сплачений останнім при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1236,66 грн. (1994,12 х 0,62), виходячи з розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Олару Даніель Васильович, до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , майнову шкоду завдану останньому внаслідок пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», 2014 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в розмірі 102645,00 (сто дві тисячі шістсот сорок п`ять) гривень та витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 5500,00 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , понесені позивачем витрати з правничої допомоги в розмірі 4340,00 (чотири тисячі триста сорок) гривень.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений позивачем при зверненні до суду з даним цивільним позовом судовий збір у розмірі 1236,35 (одна тисяча двісті тридцять шість) гривень (тридцять п`ять) копійок.
В іншій частині вимог позову – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 16 липня 2026 року.
СУДДЯ:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua