Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №686/15236/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15236/26

Провадження № 1-кп/686/1858/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026240000000164 від 29.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Олександрівка Кіровоградської області, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, електрогазозварювальника ПП «Газінтех», зареєстрованого за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

установив:

ОСОБА_4 29 березня 2026 року близько 20 год. 35 хв. поза межами населеного пункту керуючи автомобілем «Mazda CX-5» н.з. НОМЕР_1 рухаючись зі швидкістю біля 90 км/год., автодорогою М-30 сполученням «Хмельницький-Вінниця», яка має по дві смуги руху в кожному напрямку, зі сторони м. Хмельницького в напрямку м. Вінниця, по правій смузі руху, призначеній для руху в даному напрямку, по сухій асфальтобетонній проїзній частині, горизонтального профілю, яка на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди міським електроосвітленням не освітлювалась, неподалік с. Давидківці Хмельницького району Хмельницької області, порушив та не дотримався вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.3 д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту – Правил), яке виразилось у тому, що під час руху він, як учасник дорожнього руху, зобов`язаний знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху.

Зокрема, ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Mazda CX-5» н.з. НОМЕР_1 рухаючись поза межами населеного пункту по правій смузі руху, в напрямку м. Вінниця на 2 км+63,7м автодороги М-30 сполученням «Хмельницький-Вінниця», не врахував дорожньої обстановки, а саме наявності позаду його руху автомобіля «Deawoo Matiz» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , яка рухалась в попутному напрямку в лівій смузі руху, ближче до розмежувальної смуги, а також не врахував стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в порушення вимог 10.1 Правил, перед зміною напрямку свого руху ліворуч, не переконався що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху ліворуч в ліву смугу руху, де лівою задньою боковою частиною автомобіля «Mazda CX-5» н.з. НОМЕР_1 допустив бокове зіткнення з передньою частиною автомобіля «Daеwoo Matiz» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 що рухалась в попутному напрямку та виконувала маневр випередження в межах лівої смуги руху.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Deawoo Matiz» н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів 2-7 ребер по переднім паховим лініям, переломів 4-8 ребер між лівими лопатковою та прихребтовою лініями, розривів пристінкової плеври в проекціях 5,7 та 8 ребер між лівими лопатковою та прихребтовою лініями, розриву легеневої плеври та тканини нижньої частки лівої легені з боку задньої її поверхні, лівобічного гемопневмотораксу, крововиливу на передній поверхні грудної клітки справа у верхній третині, крововиливу на передній поверхні грудної клітки зліва у верхній третині, крововиливу на задній поверхні грудної клітки зліва в нижній третині – за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та у клінічному перебігу є тяжкими тілесними ушкодженнями, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Пасажир автомобіля «Deawoo Matiz» н.з. НОМЕР_2 , малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня, крововиливів в шлуночки головного мозку, субарахноїдального крововиливу, лівобічного гемосинусу, травматичного набряку головного мозку, мозкової коми, закритої травми грудної клітини і черевної порожнини, забою легень, двобічного пневмотораксу, забою органів черевної порожнини, множинних забоїв, крововиливів та саден тіла, по своєму характеру, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Пасажир автомобіля «Deawoo Matiz» н.з. НОМЕР_2 , малолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому акроміального кінця лівої ключиці з припустимим зміщенням уламків, закритого перелому латерального виростка лівого плеча без зміщення уламків, по своєму характеру, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що зазвичай спричиняють тривалий розлад здоров`я (більше 21 доби).

Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б, д), 10.1, Правил, зміст яких полягає в наступному:

п.1.3. Учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України перебуває в прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками – спричиненні загибелі ОСОБА_8 , заподіянні тяжких тілесних ушкоджень малолітньому потерпілому ОСОБА_9 а також заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень малолітньому потерпілому ОСОБА_10 .

За порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 , тяжкі тілесні ушкодження малолітньому потерпілому ОСОБА_9 та середньої тяжкості тілесні ушкодження малолітньому потерпілому ОСОБА_10 , ОСОБА_4 підлягає кримінальній відповідальності за ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та висловив жаль щодо свого вчинку, зазначив, що шкодує що так сталося та він намагався надати першу допомогу потерпілій, щоб урятувати її життя. Обвинувачений ОСОБА_4 попросив у потерпілого ОСОБА_6 вибачення.

Також обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив розмір процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що пробачив ОСОБА_4 та будь-яких претензій матеріального та морального характеру до нього не має,з боку обвинуваченого йому відшкодована шкода та іншу частину заподіяної внаслідок кримінального правопорушення шкоди має намір стягнути із страхової компанії.

З`ясувавши позицію учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Кримінальне провадження розглянуте згідно з вимогами ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене обвинуваченому ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 , тяжкі тілесні ушкодження малолітньому потерпілому ОСОБА_9 та середньої тяжкості тілесні ушкодження малолітньому потерпілому ОСОБА_10 , передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, винуватість у якому доведена поза розумним сумнівом.

Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним розладом психічної діяльності не страждав, не страждає на такі і в теперішній час. Тому суд визнає його осудним.

При призначенні покарання суд згідно із ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Згідно з положеннями статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, те, що воно є тяжким злочином.

Суд ураховує особу обвинуваченого, який є працездатним, одруженим, має двох малолітніх дітей, має постійне місце проживання, працює в ПП «Газінтех» електрогазозварювальником, є особою з інвалідністю 3-ї групи, за наданими відомостями позитивно характеризується, на профілактичному обліку не перебуває, під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога, не має судимостей та уперше притягується до кримінальної відповідальності.

Статтею 66 КК України визначений перелік обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття та суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання відшкодування з боку обвинуваченого шкоди потерпілому ОСОБА_6 .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не установив.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.

Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

За підходами, напрацьованими сталою судовою практикою, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Аналізуючи обставини кримінального правопорушення суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який призвів до загибелі людини молодого віку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та заподіяння її малолітнім дітям тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Санкція ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

В судових дебатах потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 висловили спільну позицію про те, щоб обвинуваченого не позбавляти волі та не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд ураховує позицію потерпілого ОСОБА_6 і його представника.

З урахуванням викладених обставин, беручи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, усі в сукупності обставини кримінального провадження та їх поєднання, тяжкість наслідків, які настали, особу винного та ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які його обтяжують, суд уважає призначити обвинуваченому покарання розмірі, вищому від мінімальної межі встановленої в санкції частини 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, що відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, буде необхідним і достатнім як для його виправлення, так і для попередження нових злочинів.

Таке покарання, на думку суду відповідає принципам індивідуалізації покарання та основним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст.50, 65 КК України та є справедливим.

Призначення обвинуваченому менш суворого покарання не призведе до досягнення його мети, визначеної ст.50 КК України.

Суд також зазначає, що звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) може застосовуватися у випадках, коли у матеріалах кримінального провадження є дані, які є свідченням того, що зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого засудженого зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Суд ураховує позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та його позитивну характеристику із місця ув`язнення, надану стороною захисту.

Зважаючи на усі встановлені обставини, позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , який бажає бути корисним суспільству, працювати, має сім`ю та родину, продемонстрував усвідомлення невідворотності найтяжчого з наслідків свого – вчинку у виді загибелі молодої людини та наслідків для її дітей, вчинив дії для примирення із потерпілим, який підтвердив відсутність буд-яких претензій матеріального та морального характеру та пробачив ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Такий вид кримінально-правового примусу за конкретних обставин відповідатиме меті кримінального провадження та буде справедливим.

Разом із цим, застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність при ухваленні вироку щодо питання призначення обвинуваченому додаткового покарання, суд враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі 752/8309/16-к, згідно з яким думка потерпілого може враховуватись судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною.

Суд зазначає, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. Право на керування ним є спеціальним правом, яке держава надає громадянину лише за умови безумовного дотримання правил безпеки. Вчинення ДТП із летальним наслідком свідчить про те, що обвинувачений зневажив цією безпекою. Інтереси обвинуваченого та його бажання мати право керування транспортними засобами у зв`язку із службовою необхідністю чи для забезпечення інтересів сім`ї та родини, не можуть бути поставлені вище за публічний інтерес суспільства у забезпеченні безпеки дорожнього руху та захисті життя громадян.

Позбавлення права керувати транспортними засобами не позбавляє обвинуваченого можливості працювати, утримувати сім`ю іншими способами, які не пов`язані з особистим керуванням автомобілем.

Необхідність доглядати батьків за допомогою автомобіля, є неспівмірним із тяжкістю наслідків злочину.

Позитивні відомості про особу ОСОБА_4 та його посткримінальну поведінку, спрямовану на примирення із потерпілим та відшкодування йому шкоди, суд урахував при визначенні можливості звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України. Повторне використання цих самих обставин ще й для не призначення йому додаткового покарання призводить до надмірної м`якості вироку та фактично несправедливості при призначенні покарання, з урахуванням лише приватного інтересу потерпілого поряд із наявністю публічного інтересу за вчинення двооб`єктного кримінального правопорушення.

Отже, позицію потерпілого у цьому випадку суд не може уважати вирішальною та обов`язковою для суду.

З огляду на викладене, поряд із щирим каяттям, примиренням із потерпілим, який зазначив, що не має та не матиме до обвинуваченого будь-яких претензій, позитивними відомостями про особу обвинуваченого суд переконаний, що ОСОБА_4 слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (рік).

Оскільки ОСОБА_4 засуджується до покарання у виді позбавлення волі без реального його відбування, клопотання про продовження запобіжного заходу відносно нього не надійшло, суд уважає, що продовжений відносно обвинуваченого ухвалою суду 25.05.2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід скасувати, негайно звільнивши обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти.

Разом із цим, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України та ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» ОСОБА_4 у строк відбування покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 30.03.2026 (дня затримання) 15.07.2026 включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст.174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 30 березня 2026 року у справі (справа № 686/9494/26) провадження № 1-кс/686/3376/26 на автомобіль «Mazda CX-5» н.з. НОМЕР_1 та «Deawoo Matiz» н.з. НОМЕР_2 , слід скасувати, оскільки потреба у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 16366,24 грн.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374-376 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді у виді 4 (чотирьох ) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 покарання строк його попереднього ув`язнення з 30.03.2026 року по 15.07.2026 включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою скасувати та негайно звільнити його з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 16366,24 грн. (шістнадцять тисяч триста шістдесят шість гривень двадцять чотири копійки) процесуальних витрат на залучення експерта.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2026 року (справа № 686/9494/26) провадження № 1-кс/686/3376/26 на автомобіль «Mazda CX-5» н.з. НОМЕР_1 та «Deawoo Matiz» н.з. НОМЕР_2 скасувати.

Речові докази:

- автомобілі «Mazda CX-5» н.з. НОМЕР_1 » повернути власнику ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» юридична адреса: м. Київ, Голосіївський р-н., вул. Жилянська, 43;

автомобіль «Deawoo Matiz» н.з. НОМЕР_2 », повернути потерпілому ОСОБА_6 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_11