Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №456/3005/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3005/26

Провадження № 3/456/1345/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

14 липня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Валовін Ю. В. , розглянувши матеріали, які надійшли зі Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю ІІ групи,

за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшли адміністративні матеріали: справа № 456/3005/26, провадження № 3/456/1345/2026 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та справа № 456/3006/26, провадження № 3/456/1346/2026 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та справа № 456/3007/26, провадження № 3/456/1347/2026 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 18.05.2026 о 23:19 год. в м. Стрий Львівської області на дорозі М06 Київ-Чоп 616 км повторно протягом року керував транспортним засобом Kia Sorento, н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керувати таким транспортним засобом та будучи притягнутим до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА № 6474441 від 06.01.2026, чим порушив п. 2.1а ПДР, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 18.05.2026 о 23:19 год. в м. Стрий Львівської області на дорозі М06 Київ-Чоп 616 км керував транспортним засобом Kia Sorento, н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, виражене почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, правопорушення вчинено двічі протягом року, чим порушив п. 2.5 ПДР, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 18.05.2026 о 00:10 год. в м. Стрий Львівської області, по вул. Грабовецька, під час дії комендантської години, керував транспортним засобом марки Kia Sorento, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою алкотестеру драгер ARLJ 0195, тест № 1303, результат – 2,86 проміле, дане правопорушення вчинив двічі протягом року, чим порушив п. 2.9а ПДР, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 . В судовому засіданні вину у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, визнав повністю, обставини, наведені у протоколах про адміністративні правопорушення, не заперечив, просив не конфісковувати транспортний засіб, оскільки має проблеми з ногами після бойового поранення, пересувається на милицях, відтак на вказаному автомобілі родичі доставляють його в лікарню для реабілітації.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши протоколи про адміністративні правопорушення та дослідивши долучені до них матеріали, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 126 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення наступає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 126 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

З довідки заступника начальника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Захарчина Романа судом встановлено, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП постановою серії ЕНА № 6474441від 06.01.2026.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, з довідки заступника начальника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Захарчина Романа вбачається, що ОСОБА_1 двічі притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справах № 456/300/26 від 10.02.2026 та № 456/435/26 від 26.03.2026.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що знає про позбавлення його права керувати транспортним засобом на 10 років.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, однак ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від проходження такого огляду.

Пункт 2.9а Правил дорожнього руху передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктами 3,4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справах України, Міністерства охорони здоров`я України № 1413/27858 від 09.11.2015 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ зазначеної вище Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Згідно з пунктами 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справах України, Міністерства охорони здоров`я України № 1413/27858 від 09.11.2015 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктами 1,4 розділу ІІ зазначеної Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_1 у вчинених правопорушеннях доведена протоколами серії ЕПР1 № 669450 від 18.05.2026, серії ЕПР1 № 669459 від 19.05.2026, серії ЕПР1 № 668694 від 18.05.2026; актами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів від 18.05.2026; направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 18.05.2026; довідками заступника начальника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Захарчина Романа про те, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП; результатом проведення тестування на вміст алкоголю за допомогою алкотестеру Drager ARLJ 0195, РЕЗУЛЬТАТ – 2,86 проміле; відеозаписами, які підтверджують обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення.

Вищевикладені докази суд визнає належними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані як адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує характер вчинених ним правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини у вчинених правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому відносно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення на підставі ст. 36 КУпАП в межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП як за більш серйозне правопорушення з числа вчинених у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання щодо накладення на ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, суддя враховує положення ч. 1 ст.29 КУпАП, за якими встановлено, що конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки заступника начальника Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, транспортний засіб марки Kia Sorento, н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та в силу положень ст.ст. 33, 36 КУпАП, при визначенні міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 суддя враховує характер та обставини інкримінованих правопорушень, що мали місце повторно протягом року після вчинення ідентичних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, за які він вже двічі притягувався до адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги ступінь вини та особу останнього, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та з обмеженою можливістю пересування (поранення кінцівок), визнання ним своєї провини, а також зважаючи на мету адміністративного стягнення, передбачену ст. 3 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень, до цієї особи єдиним можливим є застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу.

Водночас, ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотав, щоб суд, накладаючи стягнення у виді штрафу розстрочив його виконання на кілька місяців. Своє клопотання обґрунтував тим що є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок множинного вогнепального осколкового поранення нижньої кінцівки, на даний час проходить реабілітації та лікування, та не має стабільного джерела доходу.

Згідно ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Отже, нормами КУпАП передбачено лише розгляд питання про відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, тоді як розстрочка сплати штрафу передбачена законом.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що розстрочка штрафу це надання судом права на оплату штрафу рівними частинами протягом певного терміну, відстрочка штрафу це надання судом права здійснити оплату штрафу з відстроченням платежу на визначений термін.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є забезпечення виконання винесеної постанови, що обумовлює необхідність застосування усіх передбачених КУпАП заходів забезпечення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та застосування накладеного адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Так, враховуючи те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення нижньої кінцівки, пов`язаного із захистом Батьківщини, на даний час проходить лікування, а сума штрафу, передбачена санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, становить 51 000 гривень, що є відносно великим розміром, суд приходить до висновку, що сплата штрафу одним платежем становитиме для ОСОБА_1 надмірний тягар.

На переконання суду розстрочка сплати штрафу на 6 місяців буде достатньою і необтяжливою для ОСОБА_1 , а тому його клопотання про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за можливе розстрочити сплату штрафу у повному обсязі та призначити штраф із розстрочкою виплати рівними частинами, а саме по 8 500,00 грн строком на шість місяців.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Разом з тим, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, останнього слід звільнити від сплати судового збору.

Керуючись ст. 23, 33, 36, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати в одне провадження: справу № 456/3005/26, провадження № 3/456/1345/2026 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та справу № 456/3006/26, провадження № 3/456/1346/2026 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та справу № 456/3007/26, провадження № 3/456/1347/2026 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Справі присвоїти номер № 456/3005/26, провадження № 3/456/1345/2026.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу.

Звільнити ОСОБА_1 згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити від сплати судового збору.

Розстрочити виконання постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.07.2026 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, строком на 6 (шість) місяців, зобов`язавши ОСОБА_1 , починаючи з дня набрання постановою законної сили, щомісячно сплачувати штраф на користь держави рівними частинами у розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, до повної виплати штрафу.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти суд про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред`явлення відповідного документу (квитанції).

Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у виді штрафу зупинити до закінчення строку розстрочки.

Після закінчення строку встановленої розстрочки строк пред`явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення в виді штрафу становитиме три місяці.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Юлія ВАЛОВІН