Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №336/4173/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Дата: 14 липня 2026 р.

Справа: №336/4173/26

Суддя: Петренко Л. В.

ЄУН: 336/4173/26

Провадження №: 3/336/1934/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

15 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, за участю: секретаря судового засідання Єменджи Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі об`єднану справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Троєщина, Броварського району, Київської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , -

за ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю:

прокурора – Медведєвої В.О.,

особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ із застосуванням власних засобів),

захисника – адвоката Шевченко А.В.

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30 вітня 2026 року № 121, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Черновим Дмитром Ігоровичем, зазначено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2023 року №65 - старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 31 грудня 2022 року №29 на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 року №1062/нагд у військовій частині НОМЕР_2 призначена позапланова інвентаризація з 30.07.2025 по 18.08.2025 року, в зв`язку з передачею військової частини НОМЕР_2 від командира військової частини НОМЕР_1 до командира військової частини НОМЕР_3 , яку проведено комісією у складі: голова комісії-підполковник ОСОБА_2 , члени комісії: капітан ОСОБА_3 ; майор ОСОБА_4 ; майор ОСОБА_5 ; капітан ОСОБА_6 ; майор ОСОБА_7 ; майор ОСОБА_8 ; майор ОСОБА_9 ; майор ОСОБА_10 ; капітан ОСОБА_11 ; майор ОСОБА_12 ; майор ОСОБА_13 ; майор ОСОБА_14 ; майор ОСОБА_15 ; підполковник ОСОБА_16 ; майор ОСОБА_17 ; капітан ОСОБА_18 ; капітан ОСОБА_19 ; майор ОСОБА_20 ; капітан ОСОБА_21 .

На виконання вказаного наказу, інвентаризаційна комісія у вказаному складі, провела інвентаризацію, та скала Акт позапланової інвентаризації військового майна військової частини НОМЕР_2 по службі радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки. Акт затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_22 .

Відповідно до змісту вищевказаного Акту, комісія не виявила будь-яких невідповідностей або порушень допущених інженерною службою військової частини НОМЕР_2 . Нестач, надлишків, фактів розкрадання, зловживань і марнотратства не виявлено. Вказаний акт інвентаризації підписаний всіма членами комісії, в тому числі й начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 .

На момент проведення інвентаризації, військова частини НОМЕР_2 знаходилась в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , відповідно до директиви військової частини НОМЕР_4 від 28.07.2023№Д-43/дск, та відповідно ОСОБА_1 - начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 був відповідальний за підпорядкований напрямок у військовій частині НОМЕР_2 . Тобто, під час призначеної інвентаризації, ОСОБА_1 начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , фактично перевіряв підпорядкований підрозділ (службу радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_2 ), щодо якої, мав обов`язок, під час несення служби здійснювати перевірки та контролювати облік й використання майна.

Після передачі військової частини НОМЕР_2 від військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 , було встановлено наявні розбіжності в обліку майна.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 30.08.2025 року №380 «Про призначення службового розслідування», було призначено службове розслідування з метою з`ясування обставин, причин та умов, що сприяли розбіжностям у фінансовому обліку втрат та нестач у військовій частині НОМЕР_2 .

Проводячи інвентаризацію майна в розрізі служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки, в підпорядкованій частині НОМЕР_2 , начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зацікавлений в результатах проведення інвентаризації, оскільки у разі виявлення тих чи інших порушень, комісія могла встановити, що причиною таких порушень є несвоєчасний та недостатній контроль зі сторони ОСОБА_1 в розрізі служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки підлеглої частини НОМЕР_2 , що відповідно вплинуло б на умови проходження ним служби. Отже, за таких обставин, розуміючи, що результати інвентаризації можуть стосуватися його безпосередньо, під час проведення такої інвентаризації, у ОСОБА_1 був наявний приватний не майновий інтерес, зумовлений обставинами проходження служби, тобто не бажанням нести будь-яку відповідальність за результатами інвентаризації. А отже підписуючи акт інвентаризації майна служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 вчиняв дію в умовах реального конфлікту інтересів.

Актом інвентаризації майна служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_2 не встановлено про те, що ОСОБА_1 або хтось з членів комісії повідомляв про виникнення конфлікту інтересів, в той же час акт інвентаризації підписаний ОСОБА_1 .

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 року №1789/27/113 ОСОБА_1 не повідомляв про виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, під час проведення інвентаризації.

Після проведення інвентаризації, інвентаризаційною комісією, яка складалась з військових посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 17.09.2025 року №463 було проведено службове розслідування, яким встановлено неналежну організацію проведення позапланової інвентаризації військового майна у військовій частині НОМЕР_2 та неналежний контроль за списанням військового майна військової частини НОМЕР_2 та порушення вимог законодавства членами інвентаризаційної комісії - військовими посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2026 року № 122, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Черновим Дмитром Ігоровичем, зазначено, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2023 року №65 - старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 31 грудня 2022 року №29 на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 .

Враховуюче відсутність повідомлень про виникнення конфлікту інтересів, відповідно наявний конфлікт інтересів в діянні ОСОБА_1 не був врегульований, та підписуючи акт інвентаризації він вчиняв дію в умовах реального конфлікту інтересів.

Постановою суду від 07липня 2026 року вказані справи об`єднані в одне провадження.

ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що ніякого конфлікту інтересів не було. Він не має юридичної освіти, не володіє відповідними знаннями, він лише виконував розпорядження командира та юриста військової частини, який перевіряв відповідні документи та сказав, що їх необхідно підписати.

Захисник Шевченко А.В. зазначила, що матеріли справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП. Долучила письмове клопотання про закриття провадження по справі на підставі ст. 247 КУпАП.

У судовому засіданні прокурор Медведєва В.О. вважала встановленими та доведеними обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Також пояснила, що відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна, затвердженого постановою КМУ від 03.05.2000 №748, зокрема, до інвентаризаційної комісії залучаються військовослужбовці, не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно якої перевіряється.

Всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, з`ясувавши думку прокурора, враховуючи обставини справи та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя дійшов до наступного висновку.

КУпАП визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За приписами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» - правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 172-7 КУпАП особа притягається до адміністративної відповідальності за неповідомлення у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 172-7 КУпАП особа притягається до адміністративної відповідальності за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

З примітки до ст. 172-7 КУпАП слідує, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Таким чином, зі змісту статті слідує, що диспозиція вказаних норм є бланкетною, оскільки називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів правил, положень, інструкцій.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про запобігання корупції» відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами, що визначено як законодавство у сфері запобігання корупції.

Відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є посадові особи юридичних осіб публічного права.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» роз`яснено, що близькими особами - є члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до п. 2.1. Методичних рекомендацій «щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» Національного агентства з питань запобігання корупції - основними складовими конфлікту інтересів є приватний інтерес, наявність службових (представницьких) повноважень, під час реалізації яких вона може на власний розсуд вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому в неї наявний приватний інтерес. Такі службові повноваження мають дискреційний характер (тобто є такими, коли особа може на власний розсуд обирати з кількох юридично допустимих дій, рішень) а також наявність суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями.

Приватним інтересом може вважатися будь-який як майновий, так і немайновий інтерес. Закон допускає необмежене коло обставин та ситуацій, що можуть свідчити про наявність приватного інтересу чи зумовлювати його виникнення за певних умов.

Практично це означає, що кожен службовець (посадова особа) при виконанні своїх повноважень повинен брати до уваги увесь спектр своїх не лише правових (юридичних), а й соціальних (приватних) відносин, які зумовлюють виникнення майнового чи немайнового інтересу.

Також не слід виходити з того, що джерелом приватного інтересу можуть бути лише приватні, позаслужбові відносини. Приватний інтерес в окремих випадках може виникати й зі службових повноважень, тобто полягати у зацікавленості в ухваленні або неухваленні певних рішень, результатах службових розслідувань, дисциплінарних провадженнях, інвентаризацій, за наслідком яких особа може понести юридичну відповідальність тощо.

При вирішення питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складової конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретні обставини, відносини та зв`язки особи, обсяг її службових/представницьких повноважень під час прийняття того чи іншого рішення.

Враховуюче те, що відповідно до Положення, інвентаризаційна комісія - робоча група, до якої входять військовослужбовці або працівники військової частини з відповідним досвідом роботи у сфері організації ведення військового (корабельного) господарства і обліку військового майна, не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації, можна дійти висновку, що комісія це колегіальний орган.

Відповідно до ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» - у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.05.1998 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» роз`яснено, що у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст. 247, 280 КУпАП. При цьому необхідно особливу увагу звертати на те чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною в його вчиненні, чи належить вона до суб`єктів вказаного правопорушення.

Судом встанволено, що старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 31 грудня 2022 року №29 на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2023 року №65.

До матеріалів долучено також копію посвідчення офіцера на його ім`я; функціональні обовязки начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 ; акт позапланової інвентаризації військової частини НОМЕР_2 ; витяг з наказу №1062/нагд від 03.08.2025 командира військової частини НОМЕР_1 та копія наказу №1062/нагд від 03.08.2025 командира військової частини НОМЕР_1 ; копію наказу командира військової частини НОМЕР_5 «Про призначення службового розслідування» №380 від 30.08.2025; копію акту службового розслідування; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 17.09.2025 №463 «Про результати службового розслідування».

В обгрунтування винуватості ОСОБА_1 долучено письмові пояснення ОСОБА_23 - заступника начальника відділу з МПЗ ІНФОРМАЦІЯ_2 , який приймав участь у проведенні службового розслідування; ОСОБА_24 - начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 .

В зв`язку з передачею військової частини НОМЕР_2 від командира військової частини НОМЕР_1 до командира військової частини НОМЕР_3 , була призначена позапланова інвентаризація з 30.07.2025 по 18.08.2025 року, яку проведено комісією у складі: голова комісії-підполковник ОСОБА_2 , члени комісії: капітан ОСОБА_3 ; майор ОСОБА_4 ; майор ОСОБА_5 ; капітан ОСОБА_6 ; майор ОСОБА_7 ; майор ОСОБА_8 ; майор ОСОБА_9 ; майор ОСОБА_10 ; капітан ОСОБА_11 ; майор ОСОБА_25 ; майор ОСОБА_13 ; майор ОСОБА_14 ; майор ОСОБА_15 ; підполковник ОСОБА_16 ; майор ОСОБА_17 ; капітан ОСОБА_18 ; капітан ОСОБА_19 ; майор ОСОБА_20 ; капітан ОСОБА_26 , відповідно до якої наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 року №1062/нагд у військовій частині НОМЕР_2 , інвентаризаційна комісія у вказаному складі, провела інвентаризацію, та скала Акт позапланової інвентаризації військового майна військової частини НОМЕР_2 по службі радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки. Акт затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_22 .

Факт перебування на час проведення інвентаризації військової частини НОМЕР_2 в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 встановлено службовим розслідуванням.

В протоколі та інших матеріалах є посилання на директиву військової частини НОМЕР_4 від 28.07.2023№Д-43/дск, однак саму директиву до матеріалів не долучено, а тому суд не може перевірити ці обставини.

Показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 щодо дерективи є неналежними доказами, оскільки наведені обставини повинні підтверджуватися письмовими доказами, в даному випадку директивою військової частини НОМЕР_4 від 28.07.2023№Д-43/дск, яка не долучена.

Суд не може перевірити чи дійно ОСОБА_1 , як начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 був відповідальний за підпорядкований напрямок у військовій частині НОМЕР_2 .

Захисник вказує, що ні протокол, ні інші докази не підтверджують існування фактів, що свідчать про наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу і що цей приватний інтерес вплинув на об`єктивність та неупередженість при підписанні ним акту. Аналіз матеріалів справи свідчить, що твердження особи, яка склала протокол, про наявність його обов`язків щодо контролю майна приданої військової частини НОМЕР_2 ґрунтуються виключно на поясненнях заступника начальника відділу з морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_23 . Однак, детальний розбір цих пояснень вказує на те, що вони за своєю суттю є лише особистими міркуваннями, суб`єктивним баченням та припущенням цієї особи. Пояснення ОСОБА_23 щодо ієрархії військових частин, трактування Статуту внутрішньої служби ЗСУ та припустимих наслідків перевірки не підкріплені жодним документальним доказом, а тому не можуть виступати належним джерелом доказів у розумінні ст. 251КУпАП.

Враховуючи пояснення ОСОБА_1 та клопотання захисника, де зазначено, що частина НОМЕР_2 підпорядковувалась частині НОМЕР_1 в оперативному плані лише для виконання бойових завдань, належними письмовими доказами не доведений об`єм повноважень щодо підпорядкування зазначених військових частин та об`єм повноважень ОСОБА_1 щодо контролю та перевірки відповідних служб частини НОМЕР_2 .

Після передачі військової частини НОМЕР_2 від військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 , було встановлено розбіжності в обліку майна.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 30.08.2025 року №380 «Про призначення службового розслідування», було призначено службове розслідування з метою з`ясування обставин, причин та умов, що сприяли розбіжностям у фінансовому обліку втрат та нестач у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до пояснень, наданих одним з членів комісії з проведення службового розслідування заступником начальника відділу з морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_23 встановлено, що фактично, в розумінні Статуту внутрішньої служби ЗСУ - військова частина НОМЕР_1 є бригадою. Військовій частині (бригаді) НОМЕР_1 була підпорядкована військова частина НОМЕР_2 . В розумінні Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова частина НОМЕР_1 є бригадою. Військова частина НОМЕР_2 була батальйоном який входив в структуру бригади, як і ініші підрозділита повністю підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 (бригаді), тобто являлась підпорядкованим підрозділом. В бригаді (військовій частині НОМЕР_1 ) є різні служби, які мають начальників такі ж самі служби є і в підпорядкуванні підрозділів військової частини НОМЕР_2 .

У зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_2 передавалася з підпорядкування військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини, було проведено позапланову інвентаризацію. Вказана інвентаризація була проведена зі значними недоліками, крім того, інвентаризація проводилась зацікавленими в результатах інвентаризації особами. Начальники служб бригади, перевіряли наявність та облік майна у підпорядкованих служб підрозділу, за напрямками по яким вони були відповідальні впродовж служби, та у разі виявлення недоліків у підпорядкованих службах, до начальників служб бригади були б питання, як вони здійснювали контроль та облік майна впродовж несення служби та за наслідком начальники служб бригади могли б бути притягнуті до відповідальності за порушення вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ та функціональних обов`язків.

Відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 2000 року №748 в інвентаризаційну комісію повинні входити особи - не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації. Ознака «не пов`язаності» і міститься в нормі з метою недопущення виникнення конфлікту інтересів.

Відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 2000 року №748 (далі - Положення) інвентаризаційна комісія - робоча група, до якої входять військовослужбовці або працівники військової частини з відповідним досвідом роботи у сфері організації ведення військового (корабельного) господарства і обліку військового майна, не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації.

Відповідно до вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних сил України - Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

Відповідно до статті 82 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - начальник служби бригади в мирний і воєнний час відповідає за відповідний вид забезпечення бригади цією службою; за підготовку підрозділів бригади відповідно до своєї спеціальності; за забезпечення бригади озброєнням, бойовою та іншою технікою і матеріальними засобами зі своєї служби, їх правильне використання та утримання в порядку і справності.

Відповідно до статті 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - начальник служби бригади зобов`язаний: стежити за справністю озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів зі своєї служби в підрозділах бригади і на підпорядкованому складі, організовувати їх правильну експлуатацію (використання) та забезпечувати при цьому виконання вимог безпеки; вести облік і складати звітність у встановленому порядку, щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних, в установлені терміни проводити перевірку підрозділів відповідно до своїх обов`язків із складанням відповідних актів.

Відповідно до статті 84 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - начальник служби бригади за спеціальністю має право проводити раптові перевірки наявності і стану озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів зі своєї спеціальності. Про всі виявлені недоліки і вжиті для їх усунення заходи начальник служби зобов`язаний письмово доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Вказані положення також містяться в функціональних обов`язках начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служб сил підтримки військової частини НОМЕР_1 .

Однак, відповідно до матеріалів справи, слідує, що висновок, про наявність обов`язків у ОСОБА_1 щодо контролю майна підпорядкованої військової частини НОМЕР_2 ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_23 . При цьому відповідними належними та допустимими письмовими доказами, як то наказами, положеннями тощо вказані обставини не підтверджені, а тому не можуть виступати належним джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.

Щодо вимоги Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних СилахУкраїни щодо не пов`язаності службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризаці, вважаю, що в першу чергу додержання вказаної вимоги покладається на уповноважену службову особу, яка призначає інвентаризацію та визначає склад відповідної комісії.

Разом з тим, відповідно до акту службового розслідування зазначено, що в ході службового розслідування встановлено, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 №1062/нагд суперечить чинному законодавству України (п. 4 абз. 2). Відповідно до пояснень помічника командира НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби ОСОБА_27 , вказаний наказ було ним погоджено, а персональний склад інвентаризаційної комісії був сформований з офіцерів, які ніяких посад у військовій частині НОМЕР_2 не займали (п. 4 абз. 3).

Відповідно до акту службового розслідування неправомірні дії виявлені у командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_28 , начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_24 , помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи ОСОБА_27 та командира військової частини НОМЕР_2 .

Результати позапланової інвентаризації майна військової частини НОМЕР_2 до матеріалів справи не долучені.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що наявність приватного інтересу в ОСОБА_1 при проведенні інвентаризації майна військової частини НОМЕР_2 , належними та допустимими доказами не доведена.

Відповідно, твердження сторони захисту, що тимчасове передавання військової частини НОМЕР_2 в оперативне підпорядкування військової частини НОМЕР_1 здійснювалось виключно з метою оперативного управління, координації спільних дій та безпосереднього виконання бойових (службово-бойових) завдань і не тягне за собою переходу права власності, зміни балансо-утримувача матеріальних цінностей чи виникнення у посадових осіб військової частини НОМЕР_1 обов`язків щодо ведення обліку, збереження або контролю за майном приданого підрозділу, який організаційно та господарсько підпорядкований виключно власній службі забезпечення та вищому органу логістики, матеріалами справи не спростовоється.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є посадовою особою виключно військової частини НОМЕР_1 . При цьому обсяг і підстави підпорядкування між частинами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не доведений. Участь ОСОБА_1 у складі інвентаризаційної комісії була обумовлена виключно виконанням імперативного наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення позапланової інвентаризації.

Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, характеризується тим, що воно учиняється умисно; особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Наявність умислу в діях ОСОБА_1 не доведено належними та допустими доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В статті 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року (заява N 10519/83, п. п. 29, 30), тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.95 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

На підставі вищевикладеного та за результатами дослідження наявних у справі доказів, суддя дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч .2 ст.172-7 КУпАП, відповідно, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 10, 172-7 ч. 2, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.ч. 1,2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua