Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №420/9659/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року

м. Київ

справа №420/9659/24

адміністративне провадження № К/990/35073/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув як суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні справу №420/9659/24 за позовом Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 (головуючий суддя Джабурія О.В., судді: Вербицька Н.В., Кравченко К.В.)

УСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №19224/15-32-07-08 від 03.08.2023.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2025 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито касаційне провадження у справі №420/9659/24 за касаційною скаргою відповідача.

До суду надійшов відзив Підприємства на касаційну скаргу податкового органу.

Ухвалою від 13.07.2026 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 14.07.2026.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (відповідач) №19224/15-32-07-08 від 03.08.2023, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 8583985,50грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Підприємство вказувало про те, що визначаючи в наказі період документальної позапланової виїзної перевірки з 1 січня 2018 року по 29 вересня 2022 року, який перевищує 1095 днів, податковий орган порушив приписи статті 102 Податкового кодексу України та неправомірно донарахував податкові зобов`язання поза межами 1095 днів. Водночас, позивач указав, що йому невідомо які саме документи були використанні контролюючим органом для встановлення порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та які саме лабораторні журнали були дослідженні працівниками Головного управління ДПС в Одеській області. Позивач не веде журнали отримання готівкових коштів так як є неприбутковою організацією та у нього відсутній апарат реєстраторів розрахункових операцій. Також, контролюючим органом порушено строк винесення податкового повідомлення-рішення, а також невірно розраховано розмір штрафної санкції без урахування п.11 розділу II «Прикінцевих положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями зазначається.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що як встановлено проведеною перевіркою, послуги лабораторних досліджень сплачені готівковими коштами. До суду ГУ ДПС в Одеській області надані копії реєстраційних журналів, отриманих готівкових коштів за лабораторні дослідження на загальну суму 6017154грн за період 2018 - вересень 2022 роки. Таким чином контролюючим органом підтверджено порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, у рішенні суд послався на судову справу №420/84/23 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Одеській обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №9690/15-32-07-08 від 22 листопада 2022 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності на суму 2 083 684,00 грн., що прийнято на підставі Акта перевірки від 27.10.2022 №10327/15-32-07-08/02008336. Указаним рішенням встановлено, що належними доказами непідтверджено посилання позивача на те, що журнали лабораторій, які досліджені в акті перевірки не надавались перевіряючим. Суд першої інстанції також зазначив, що доводи позивача щодо порушення строку проведення перевірки не заслуговують на увагу, так як у зв`язку з коронавірусної хворобою (COVID19) та на період дії воєнного стану зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст.102 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погодився, ухвалив нове рішення про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції вказав, що контролюючий орган не надав доказів, що свідчили б про отримання позивачем готівкових коштів у сумі 6017154грн., а також не доведено взаємозв`язок між позивачем та «Одеський обласний благодійний фонд «Медицина», не встановлено наявність підпису уповноваженого представника Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр». Крім того, у зв`язку з тим, що позивача не було притягнуто раніше за таке податкове порушення, контролюючий орган помилково застосовує п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в контексті вчинення порушення повторно. Колегія суддів дійшла висновку про недотримання відповідачем приписів п.п.86.7.5 п.86.7 ст.86 ПК України, а саме, відповідь платнику податків про результати розгляду заперечення складено 22.11.2022, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено 03.08.2023. Апеляційний суд не підтримав посилання суду першої інстанції на судову справу №420/84/23, колегією суддів зауважено, що справа не відноситься до даних правовідносин так як предметом у справі №420/84/23 було оскарження податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, що ніяким чином не впливає на застосування штрафних санкцій у цій справі. Також, апеляційний суд не погодився з позицією суду першої інстанції про зупинення строків, суд апеляційної інстанції вказав, визначено зупинення перебігу строків крім: строків проведення документальних позапланових перевірок; прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення; визначення грошових зобов`язань, водночас, Головним управлінням ДПС в Одеській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка за період з 01.01.2018 по 29.09.2022 та здійснено відповідне донарахування штрафних санкцій за її наслідками, то відповідно строки для контролюючого органу не були зупиненні та регулювались вимогами ст.102 ПК України.

Головне управління ДПС в Одеській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, зазначаючи, що з судових рішень, прийнятих судами попередніх інстанцій, вбачаються порушення норм процесуального права, що у свою чергу вплинули на невірне застосування норм матеріального права. Відповідач стверджує, що судова колегія застосувала норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати від 16.10.2018 у справі №9901/415/18. Палата Верховного Суду зазначила, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Відповідач зазначає, що позивачем у справі №420/9659/24 є Комунальне некомерційне підприємство "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради". Водночас, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Комунальному некомерційному підприємству «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради». Як вважає відповідач, Комунальне некомерційне підприємство "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради" не має права підписувати позовну заяву, предметом якої є відповідне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки відповідне рішення було застосовано до Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради. На думку контролюючого органу, позивач не довів наявності у нього іншого порушеного права (інтересу). Підставою для правонаступництва слугує рішення від 12.07.2022, проте, по теперішній час Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради не є припиненим та обов`язок щодо сплати грошових зобов`язань лежить безпосередньо на ньому. Також, у підтвердження своїх доводів відповідач посилається на постанову Верховного Суду у справі №640/15677/19 позовом ТОВ «Феррекспо Сервіс» до ГУ ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, де судом наведені ознаки, за якими визначається законний інтерес, який підлягає судовому захисту в адміністративному судочинстві. Суд зазначив, що податковий обов`язок виникає в силу норми закону, має персоніфікований характер, щодо нього заборонена будь- яка уступка третім особам, крім випадку, коли гарантами повного та своєчасного погашення суми податкового зобов`язання є інші особи відповідно до норм Податкового кодексу України. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, та прийняти постанову, якою залишити позовну заяву без розгляду.

Позивач проти доводів касаційної скарги заперечив, до суду надійшов відзив, у якому позивач просить залишити в силі постанову апеляційного суду. Як зауважує позивач, у касаційній скарзі ГУ ДПС не наведено жодного аргумента щодо порушення норм матеріального права. Відповідач не зазначає, що в даній справі ним подавалась заява про залишення позовної заяви без розгляду й суд першої інстанції надав їй оцінку та ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви. Апеляційної скарга не подавалась, відповідач не оскаржував мотивувальну частину рішення по суті спору. Крім того, на стадії апеляційного розгляду ГУ ДПС не було подано відзив на апеляційну скаргу, де б зазначались правові підстави для задоволення заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Також, у судових засіданнях на стадії апеляційного розгляду дане питання відповідачем як обґрунтування безпідставності позову не заявлялось. Окрім того, у прохальній частині касаційної скарги ГУ ДПС просить скасувати рішення суду першої інстанції, при цьому, таке рішення не оскаржувалося контролюючим органом в апеляційному порядку.

Позивач звертає увагу, що контролюючим органом у касаційній скарзі застосовано практику Верховного Суду, яка не має подібності правовідносин та взагалі не відноситься до правовідносин, які виникли між сторонами. Велика Палата Верховного Суду у справі №9901/415/18 встановила, що позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, такий Указ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення з цим адміністративним позовом. Судом зазначено, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема, як у цій справі, ліквідовуваних або створюваних судів. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті. Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 09.04.2021 у справі №640/15677/19 за позовом ТОВ «Феррекспо Сервіс» до ГУ ДПС у Полтавській області щодо можливості оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного іншому платнику податків, учасником якого є позивач, суд указав, що в Акті перевірки зроблено висновки про порушення саме ТОВ «Біланівський ГЗК», а не його учасниками, норм податкового законодавства, відповідно, юридична відповідальність ТОВ «Біланівський ГЗК» має індивідуальний характер. Судом установлено, що ТОВ «Біланівський ГЗК» скористалося правом судового оскарження, у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. Оскільки ТОВ «Феррекспо Сервіс» (учасник ТОВ «Біланівський ГЗК») не є учасником (суб`єктом) правовідносин щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, то це товариство не має права на звернення до суду з цим позовом.

Позивач наголошує, якщо ГУ ДПС наполягає на своїй позиції щодо того, що правонаступництво не відбулось у зв`язку з тим, що Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради не є припиненим, то відповідно контролюючий орган свідомо нехтує своїми функціями щодо стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. При винесенні судового рішення на користь контролюючого органу, відповідач свідомо втрачає право на стягнення податкової заборгованості з Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради оскільки всі банківські рахунки закрито, майно, права та обов`язки перейшли до правонаступника.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлені обставини, що сторонами не заперечуються.

Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) проведена документальна позапланова виїзна перевірка КНП «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» (далі - КНП «ООШВД «ООР») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 29.09.2022.

За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт від 27.10.2022 №10327/15-23-07-08/02008336 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки КНП «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» (код ЄДРПОУ 02008336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 29.09.2022 роки».

КНП «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» 10.11.2022 були подані заперечення до акту перевірки від 27.10.2022 № 10327/15-32-07-08/02008336.

ГУ ДПС надана відповідь 22.11.2022 №9692/КПР/15-32-07-08-06 про результати розгляду заперечень позивача до акту перевірки від 27.10.2022 № 10327/15-32-07-08/02008336 про результати документальної позапланової виїзної перевірки КНП «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» (код ЄДРПОУ 02008336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 29.09.2022.

03.08.2023 за результатами порушень, встановлених в п.3 розділу IV висновку Акту, із врахуванням відповіді про результати розгляду заперечень від 22.11.2022 №9692/ КПР/15-32-07-08-0 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №19224/15-32-07-08 на суму 8 583 985 грн. 50 коп.

Відповідно до п.3 розділу IV висновку Акту встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено непроведення через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій готівкових коштів у загальній сумі 6 017 154 грн.

Перевіркою встановлено, що послуги лабораторних досліджень, сплачені готівковими коштами у загальній сумі 6017154грн., за період з січня 2018 по вересень 2022 року не проведені через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створених у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, чим порушено п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Розглядаючи справу, виходячи з доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд касаційної інстанції на підставі матеріалів справи установив, що 30.04.2024 відповідач подав до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у задоволенні заяви відмовлено. Як зазначено судом, заява податкового органу про залишення позову без розгляду обгрунтована тим, що на переконання відповідача, Комунальне некомерційне підприємство "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради" не має права підписувати позовну заяву, предметом якої є оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки вказаний акт індивідуальної дії прийнятий відносно Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради». Контролюючий орган вважає, що позивач не довів наявності у позивача порушеного права (інтересу). Підставою для правонаступництва слугує рішення від 12.07.2022, на теперішній час Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» не є припиненим та у нього існує обов`язок по сплаті грошових зобов`язань.

В ухвалі вказано, що позивач заперечив проти заяви про залишення позову без розгляду. Підприємство посилається на те, що Одеською обласною радою прийнято рішення від 12.07.2022 №449-VIII «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер Одеської обласної ради» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради». Згідно з пунктом 2 вказаного Рішення, у результаті припинення Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» Комунальне некомерційне підприємство "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 240 КАС України суд залишає позов без розгляду у випадку якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

У цій справі встановлено, що 12.07.2022 Одеською обласною радою прийнято рішення №449-VIII (далі Рішення №449-VIII) «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради».

Пунктом 2 Рішення №449-VIII визначено, що в результаті припинення комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер Одеської обласної ради».

Відповідно до п. 1.1. Статуту Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний онкологічний диспансер» Одеської обласної ради затвердженого рішенням Одеської обласної ради від 03.06.2022 №431-VIII, КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» є неприбутковим та лікарняним закладом охорони здоров`я - унітарним комунальним некомерційним підприємством а також об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада в межах повноважень, визначених законодавством України.

Частиною першою статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з частиною першою статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходив з того, що саме позивач є правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради», та відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення безпосередньо стосується його прав та обов`язків. Суд дійшов висновку про відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення заяви відповідача про залишення без розгляду позовної заяви Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради».

Суд касаційної інстанції відзначає, що текст заяви відповідача про залишення позову без розгляду аналогічний з текстом касаційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, до якої включаються заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду відповідачем не подавалась.

Водночас, позивач оскаржив рішення суду першої інстанції. При цьому, податковий орган не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, до якого може бути включено заперечення на ухвалу про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, як і інших письмових заперечень на ухвалу про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду матеріали справи не містять.

Описуючи встановлені обставини, апеляційний суд в оскаржуваному рішенні констатував, що комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради».

З касаційної скарги слідує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16.10.2018 у справі №9901/415/18, від 09.04.2021 у справі №640/15677/19.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, судом з`ясовано наступне.

У справі №9901/415/18 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 29.12.2017 № 449/17 "Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів". Позивач посилався на те, що оскаржуваний Указ порушує його право на судовий захист, впливає на коло прав та інтересів позивача, зокрема, що стосується права на здійснення професійної діяльності в розрізі надання правничої допомоги при здійснення представницьких повноважень у суді. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду провадження у справі закрито, суд указав, що Указ Президента України "Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів" не породжує для ОСОБА_1 прав та обов`язків. Посилання заявника на порушення його права на здійснення професійної діяльності є безпідставними, оскільки Указ не має безпосереднього відношення до трудових відносин.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 16.10.2018 у справі №9901/415/18 залишила ухвалу про закриття провадження у справі без змін та виснувала, що оскаржений Указ є актом індивідуальної дії, оскільки: виданий Президентом України у результаті застосування вказаних у преамбулі до Указу норм права - підпункту 6 пункту 16 1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України, статті 19, частини першої статті 21, пункту 40 розділу ХII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів; не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо ліквідації (п. 1 Указу) й утворення (п. 2 Указу) конкретних судів; адресований судам, які ліквідуються, і утворюваним судам; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення та виникнення конкретних правовідносин щодо ліквідації й утворення відповідно судів, передбачених в Указі; не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію після завершення процедури ліквідації та створення цих судів. Водночас, позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин зі створення та ліквідації конкретних судів, передбачених в оскарженому Указі індивідуального характеру, то такий Указ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення з цим адміністративним позовом.

У справі №640/15677/19 ТОВ «Феррекспо Сервіс» звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «Біланівський ГЗК» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. На обґрунтування своїх вимог ТОВ «Феррекспо Сервіс» посилалося на те, що є учасником ТОВ «Біланівський ГЗК». Оскаржуване податкове повідомлення-рішення негативно вплинуло на розмір дивідендів, які недоотримано позивачем. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, адміністративний позов залишив без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що системний аналіз пункту 56.18 статті 56 та пункту 102.5 статті 102 ПК України свідчить про те, що ними врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов`язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення останньому грошового зобов`язання. Водночас, строк на звернення до суду для учасника товариства, в даному випадку ТОВ «Феррекспо Сервіс», визначається статтею 122 КАС України, а положення статті 102 ПК України застосуванню не підлягають. Суд констатував, що позивач звернувся з адміністративним позовом із значним пропуском встановленого КАС України строку звернення до суду.

Постановою Верховного Суду від 09.04.2021 у справі №640/15677/19 рішення суду першої інстанції та постану апеляційного суду скасовано, провадження у справі закрито. Суд указав, що рішення суду, яким вирішено спір щодо податкового обов`язку платника податків - господарського товариства, не є рішенням про права, законний інтерес чи обов`язок засновника (засновників) товариства, з огляду на визначений Конституцією України (стаття 67) та Податковим кодексом України (статті 36,38, пункт 87.7 статті 87) персоніфікований характер податкового обов`язку, якщо тільки в самому рішенні прямо не зроблено такий висновок. При цьому, судом зазначено, що фактично, ТОВ «Феррекспо Сервіс» шляхом заміни особи, якій надано право на оскарження податкового повідомлення-рішення, а також зазначенням інших підстав позову, має на меті повторний розгляд спору про правомірність рішення ОДПІ, що, однак, не узгоджується з вимогами КАС України.

Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені правові висновки Верховного Суду, щодо конкретних норм права, які за наявність подібних правовідносин, не враховані судом апеляційної інстанції.

У постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 та від 11 квітня 2018 року у справі №910/12294/16, міститься підхід, згідно з яким подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

З аналізу наведених відповідачем посилань на висновки Верховного Суду не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення висновкам Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм права, оскільки подібності правовідносин не встановлено. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, при наданні оцінки іншим правовідносинам.

Суд касаційної інстанції вказує, що обґрунтування відповідача зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви податкового органу про залишення позову без розгляду, водночас, щодо встановлення апеляційним судом обставин справи, застосування норм матеріального права, надання оцінки доказам про суті спору та загалом, висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідач у касаційній скарзі доводів, аргументів, заперечень не зазначає.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №420/9659/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду