Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №560/11510/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Київ

справа №560/11510/24

касаційне провадження № К/990/32385/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 27.03.2025 у справі за а позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - Управління) до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Управління звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з платника податків кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 120279,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог Управління послалося на наявність у ОСОБА_1 податкового боргу, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Управління вказувало, що ОСОБА_1 було виставлено податкову вимогу. Проте, вжиті контролюючим органом заходи не призвели до добровільного погашення платником заборгованості, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

В свою чергу, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просила: визнати протиправними, нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2023 №0520741-2408-2217-UA68040450000097735, №0520737-2408-2217-UA68040450000097735, №0520703-2408-2217-UA68040450000097735; визнати протиправними, нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2023 №0713384-2408-2217-UA68040450000097735, №0713383-2408-2217-UA68040450000097735, №0713382-2408-2217-UA68040450000097735. Також, ОСОБА_1 подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На обґрунтування зазначених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 11.11.2023 вона отримала податкові повідомлення-рішення від 26.10.2023 №0520741-2408-2217-UA68040450000097735, №0520737-2408-2217-UA68040450000097735, №0520703-2408-2217-UA68040450000097735 на загальну суму податкових зобов`язань 868380,57 грн., з огляду на що 29.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до контролюючого органу із листом про звірку даних, на підставі яких були прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення. за результатами проведеної звірки 28.12.2023 ОСОБА_1 отримала нові податкові повідомлення-рішення від 20.12.2023 №0713384-2408-2217-UA68040450000097735, №0713383-2408-2217-UA68040450000097735, №0713382-2408-2217-UA68040450000097735 на загальну суму податкових зобов`язань 120279,84 грн. за періоди 2020 - 2022 років. ОСОБА_1 вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки усі вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті Управлінням із порушенням строку, встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодекс України. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що Управління звернулося до суду із позовом про стягнення з неї податкового боргу із пропуском тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 20.11.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025, позов Управління до ОСОБА_1 задовольнив: стягнув з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу у сумі 120279,84 грн. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління залишив без задоволення.

Рішення судів мотивовані тим, що за умови, що об`єкт нерухомості, який належить, зокрема, фізичній особі, використовується у господарській діяльності такої особи (з урахуванням виду діяльності по КВЕД), за функціональним призначенням щодо промислового виробництва, то це є підставою для застосування вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Водночас, судами було встановлено, що у 2020 - 2022 роках ОСОБА_1 не була зареєстрована фізичною особою - підприємцем та не здійснювала діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції у секціях В - F КВЕД ДК 009:2010), отже вищезазначена нежитлова будівля не використовувалась у господарській діяльності, а отже відсутні підстави застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на зазначений об`єкт нежитлової нерухомості. Також, суди виходили з того, що Законом від 07.12.2017 №2245-VIII дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Таким чином, визначений у підпункті 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України строк до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), не може бути кваліфікований у якості присічного, а тому складання та направлення контролюючим органом платнику податків фізичній особі податкового повідомлення рішення про самостійне визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), але у межах строку згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (1095 днів) не звільняє особу від виконання податкового обов`язку, що відповідає правовому висновку Верховного суду, викладеному у постанові від 21.06.2023 у справі №160/13606/20. З огляду на викладене, суди дійшли до висновку про те, що заборгованість платника виникла внаслідок несплати узгодженого податкового зобов`язання, визначеного податковим органом згідно податкових повідомлень-рішень, прийнятих у відповідності до вимог діючого законодавства України. Чинною є також і податкова вимога контролюючого органу. З огляду на зазначене, за ОСОБА_1 обліковується податкова заборгованість, яка підлягає стягненню з платника податків.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, в касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в, ухвалюючи рішення у даній справі, послався на постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №160/13606/20 щодо застосування положень статті 102 Податкового кодексу України, проте ухвалив рішення, протилежне вказаному висновку.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.09.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Управління у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.07.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 15.07.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції установив, що відповідно до відомостей інформаційних систем Державної податкової служби України, на дату формування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2023, у власності ОСОБА_1 перебував об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 10319,8 кв. м, реєстраційний № 638371868247, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, згідно відомостей інформаційної системи Державної податкової служби України ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа - підприємець та не здійснювала діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції у секціях В - F КВЕД ДК 009:2010), отже вищезазначена нежитлова будівля не використовувалась у господарській діяльності, що є однією з умов надання пільги зі сплати податку згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Рішеннями Теофіпольської селищної ради встановлені наступні ставки на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на нежитлові будівлі:

- на 2020 рік - 0,5 % від розміру мінімальної заробітної плати (рішення від 27.06.2019);

- на 2021 рік - 0,5 % від розміру мінімальної заробітної плати (рішення від 28.07.2020);

- на 2022 рік - 0,5 % від розміру мінімальної заробітної плати (рішення від 25.06.2021).

Враховуючи зазначене, Управлінням було здійснено розрахунок податку за вказаний об`єкт нежитлової нерухомості та сформовано податкові повідомлення-рішення від 26.10.2023 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- №0520741-2408-2217-UA68040450000097735 на суму 223393,57 грн. за 2020 рік;

- №0520737-2408-2217-UA68040450000097735 на суму 309594,00 грн. за 2021 рік;

- №0520703-2408-2217-UA68040450000097735 на суму 335393,50 грн. за 2022 рік.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою б/н від 29.11.2023 (вх. від 29.11.2023 №50024/6) щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Під час розгляду звернення було встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 перебувало нежитлове приміщення, а саме: лінійно - монтажна ремонтна дільниця, площею 1429,4 кв.м, реєстраційний № 638371868247, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (Інформаційна довідка 400429747 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно додається).

У зв`язку з цим податкові повідомлення-рішення від 26.10.2023: №0520741-2408-2217-UA68040450000097735 на суму 223393,57 грн. за 2020 рік; №0520737-2408-2217-UA68040450000097735 на суму 309594,00 грн. за 2021 рік; №0520703-2408-2217-UA68040450000097735 на суму 335393,50 грн. за 2022 рік, були відкликані Управлінням та одночасно сформовані нові податкові повідомлення-рішення від 20.12.2023 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (щодо нежитлового приміщення: лінійно - монтажної ремонтної дільниці, площею 1429,4 кв.м):

- №0713384-2408-2217-UA68040450000097735 на суму 30942,34 грн. за 2020 рік;

- №0713383-2408-2217-UA68040450000097735 на суму 42882,00 грн. за 2021 рік;

- №0713382-2408-2217-UA68040450000097735 на суму 46455,50 грн. за 2022 рік.

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані ОСОБА_1 на її податкову адресу: АДРЕСА_2 , та отримані ОСОБА_1 28.12.2023.

Також Управлінням була сформована та надіслана ОСОБА_1 податкова вимога форми «Ф» від 12.03.2024, якою повідомлено платника податку, що станом на 11.03.2024 у ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 120279,84 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зазначена податкова вимога була надіслана ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручена їй особисто 23.03.2024.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266, підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Надаючи оцінку правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суди врахували, що ОСОБА_1 не заперечувалося те, що вона є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний їй об`єкт нежитлової нерухомості є об`єктом оподаткування. Натомість, ОСОБА_1 наголошувала на порушенні відповідачем строків прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, неможливості користування належним їй нерухомим майном через протиправні дії ТОВ «Подільське», а також на пропуск Управлінням тримісячного строку звернення до суду із позовом про стягнення з неї податкового боргу, встановленим частиною другою статті 122 КАС України.

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За правилами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

В частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2023 №0713383-2408-2217-UA68040450000097735 (за 2021 рік) та №0713382-2408-2217-UA68040450000097735 (за 2022 рік) Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що пропуск контролюючим органом встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Таким чином, недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов`язку платника податку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 266.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов`язку або звільнення від його виконання.

Таке правозастосування узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.06.2023 у справі №160/13606/20.

Разом з цим, повідомлення-рішення від 20.12.2023 №0713384-2408-2217-UA68040450000097735 про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 30942,34 грн. за 2020 рік було прийняте контролюючим органом та надіслане платнику податків поза межами строку, встановленого абзацом 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України, з огляду на що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню та, як наслідок, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 30942,34 грн. за 2020 рік.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з абзацом 1 пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчиненні відповідної процесуальної дії, далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, слід виходити з того, що днем виникнення підстав, які дають право суб`єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, є день закінчення шестимісячного строку, встановленого у абзаці 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, Верховний Суд вказує, що Управлінням не був пропущений строк звернення до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.12.2023 №0713383-2408-2217-UA68040450000097735 (за 2021 рік) та №0713382-2408-2217-UA68040450000097735 (за 2022 рік).

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду 27.03.2025 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів та залишенням в силі оскаржуваних судових рішень у решті первісних та зустрічних вимог.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 27.03.2025 в частині задоволених позовних вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 30942,34 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 27.03.2025 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 №0713384-2408-2217-UA68040450000097735 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2023 №0713384-2408-2217-UA68040450000097735.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 27.03.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова