Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №500/6360/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6360/25 пров. № А/857/26950/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря судового засідання: Вербінець Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Купава-5» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року, ухвалене суддею Юзьків М.І. у м. Тернополі о 12:01, повний текст якого складений 09 квітня 2026 року, у справі №500/6360/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Купава-5» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення у частині,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2025 року позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Купава-5» звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2025 №00135530701 в частині неправомірного встановлення заниження суми податку на прибуток в сумі 6 912 583,56 грн та нарахованої штрафної санкції в сумі 691258,35 грн.

Доводи позовної заяви зводяться до помилковості висновків контролюючого органу про заниження позивачем суми рядка «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності 39 082 532 грн у періодах 2019-2025 років, внаслідок включення до витрат вартості послуг, отриманих від фізичних осіб-підприємців щодо збору замовлень від національних торгових мереж, на підставі яких винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення. Позивач зазначає, що факт надання товариству послуг щодо збору замовлень фізичними особами-підприємцями підтверджується первинними документами, зокрема договорами, актами про надання послуг, звітами по зібраних замовленнях і платіжними інструкціями про оплату послуг. Зауважує, що економічна ефективність співпраці з використання послуг, наданих ФОП, досягнена в збільшенні об`ємів продажу, зменшенні витрат на оборотність фінансів, зменшенні логістичних витрат, та товарних запасів.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції погодився із висновками контролюючого органу про недоведеність позивачем реальності здійснення господарських операцій щодо надання ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 послуг по збору замовлень відповідно до договорів від 01.07.2018 №01/07, від 01.06.2023 №01/06/23 та від 01.06.2024 №01/06/24.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на підставі наказу від 24.06.2025 №1350-п проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “КУПАВА-5” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС за період діяльності з 01.01.2019 по 31.03.2025. Результати перевірки оформлено актом від 19.08.2025 №11900/19-00-07-01/33357824 (далі – акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом зафіксовано порушення ТОВ “КУПАВА-5” п.44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134, пп.138.3.1, п.138.1 пп. 138.3.3 п.138.3 ст.138 Податкового кодексу, а саме занижено суму податку на прибуток на 7 034 856 грн, у тому числі по періодах: 2019 рік на загальну суму 459 100 грн, в тому числі по кварталах : 1 кв. 2019 р. на суму 74 861 грн, 2 кв. 2019 р. на суму 206763 грн, 3 кв. 2019 р. на суму 89 270 грн, 4 кв. 2019 р. на суму 91 206 грн; 2020 рік на загальну суму 429 193 грн, в тому числі по кварталах: 1 кв. 2020 р. на суму 87 176 грн, 2 кв. 2020 р. на суму 130 578 грн, 3 кв. 2020р. на суму 116 088 грн, 4 кв. 2020 р. на суму 95 350 грн; 2021 рік на загальну суму 793 219 грн. в тому числі по кварталах: 1 кв. 2021 р. на суму 109 628 грн, 2 кв. 2021 р. на суму 360525грн., 3 кв. 2021 р. на суму 194 378 грн, 4кв.2021р. на суму 128 689 грн; 2022 рік на загальну суму 1 830 011грн. в тому числі по кварталах: 1 кв. 2022 р. на суму 485 176 грн, 2 кв. 2022 р. на суму 872 417 грн, 3 кв. 2022 р. на суму 261 678 грн, 4кв. 2022 р. на суму 210741 грн, 2023 рік на загальну суму 1814915 грн в тому числі по кварталах: 1 кв. 2023р. на суму 349 829 грн, 2 кв. 2023 р. на суму 702 279 грн, 3 кв.2023 р. на суму 549 379 грн, 4 кв. 2023 р. на суму 213 428 грн; 2024 рік на загальну суму 1 322 218 грн. в тому числі по кварталах: 1 кв. 2024 р. на суму 308 068 грн, 2 кв. 2024р. на суму 287 002 грн, 3кв. 2024р. на суму 377 413 грн, за 4 кв. 2024 р. на суму 349 735 грн; 1 кв. 2025 року на загальну суму 386 200 грн в тому числі за 1 кв. 2025 р. на суму 386 200 грн.

Перевіркою повноти декларування ТОВ “КУПАВА-5” показників рядка 02 Декларацій “Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності” встановлено його заниження всього на 39082532 грн, у тому числі по періодах: 2019 рік на загальну суму 2 550 554,47 грн, в тому числі по кварталах : 1 кв. 2019 р. на суму 415 892,85 грн, 2 кв.2019 р. на суму 1 132 016,90 грн, 3 кв. 2019 р. на суму 495 944,46 грн, 4 кв. 2019 р. на суму 506700,26 грн.; 2020 рік на загальну суму 2 384 401,40 грн, в тому числі по кварталах: 1кв. 2020р. на суму 484 314,37 грн, 2 кв. 2020р. на суму 725 430,42 грн, 3кв. 2020р. на суму 644 941,47 грн, 4 кв. 2020 р. на суму 529 715,14 грн; 2021 рік на загальну суму 4 406 775,85 грн в тому числі по кварталах: 1кв. 2021 р. на суму 609 042,06 грн, 2 кв. 2021 р. на суму 2 002 915,46 грн, 3кв. 2021 р. на суму 1 079 880,45 грн, 4 кв. 2021 р. на суму 714 937,88 грн; 2022 рік на загальну суму 10166729,4 грн, в тому числі по кварталах: 1 кв. 2022 р. на суму 2695423,18 грн, 2 кв. 2022 р. на суму 4 846 758,59 грн, 3 кв. 2022 р. на суму 1 453 766,01 грн, 4 кв. 2022 р. на суму 1170781,62 грн, 2023 рік на загальну суму 10 082859,70 грн в тому числі по кварталах: 1 кв. 2023 р. на суму 1 943 496,64 грн, 2 кв.2023 р. на суму 3901545,64 грн, 3 кв. 2023 р. на суму 3 052 108,81 грн, 4 кв. 2023 р. на суму 1185708,61 грн; 2024 рік на загальну суму 7 345 655,53 грн в тому числі по кварталах: 1 кв. 2024 р. на суму 1 711 488,26 грн, 2 кв. 2024 р. на суму 1 594 459,88 грн, 3 кв. 2024 р. на суму 2 096 739,59 грн, за 4 кв. 2024 р. на суму 1 942 967,80 грн; 1 кв. 2025 року на загальну суму 2 145 555,89 грн в тому числі за 1 кв. 2025 р. на суму 2145 555,89 грн.

На підставі висновків, які зазначені в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 11.09.2025 №00135530701, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 7034 856 грн та застосовано штрафну санкцію на суму 703 485 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням в частині неправомірного встановлення заниження суми податку на прибуток в сумі 6 912 583,56 грн та нарахованої штрафної санкції в сумі 691 258,35 грн, позивач оскаржив звернувся до суду з вимогами про його скасування у цій частині.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції після 01.01.2015) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати та доходи підприємства та їх розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248) (далі -П(С)БО 16) та Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153) (далі - П(С)БО 15).

Згідно із пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (пункт 8 П(С)БО 16).

За правилами пункту 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка входить до складу витрат, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. В свою чергу, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально-виробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартісь супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Згідно з п.18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема винагорода за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо)

Визначення термінів економічна вигода, дохід, витрати роз`яснено в статті 1 розділу І Закону №996-ХІV, де вказано: економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів»; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активі або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод / вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №823/1620/16 (адміністративне провадження №К/9901/42086/18), від 19 січня 2021 року у справі № 810/3259/15 (адміністративне провадження № К/9901/27530/18), але не виключно.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996, так само характеризує і податковий облік.

Проте якщо ж господарська операція фактично не відбулась, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у низці постанов, до прикладу (але не виключно) у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.

Такі висновки щодо реального виконання господарської операції, що породжує право платника податків на податковий кредит та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, зробила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року по справі №160/3364/19. Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Так, із змісту акту від 19.08.2025 №11900/19-00-07-01/33357824 слідує, що перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку документування операцій з отримання ТОВ “КУПАВА-5” послуг від ФОП ОСОБА_1 по збору замовлень від національних торгових мереж на поставку товарів згідно укладеного договору №01/07 від 01.07.2018.

На виконання вищевказаного Договору, посадовими особами ТОВ “КУПАВА-5” до перевірки надано акти надання послуг по збору замовлень та звіти по зібраних замовленнях від ФОП ОСОБА_1 , загальна вартість наданих послуг становить 23763 259 грн, а саме по періодах: за 2019 рік на загальну суму 2 550 554,47 грн, в тому числі по кварталах: 1кв. 2019 р. на суму 415 892,85 грн, 2 кв. 2019 р. на суму 1 132 016,90 грн, 3 кв. 2019 р. на суму 495 944,46 грн, 4 кв. 2019 р. на суму 506700,26 грн; за 2020 рік на загальну суму 2384401,40 грн, в тому числі по кварталах: 1 кв. 2020 р. на суму 484314,37 грн, 2кв. 2020 р. на суму 725 430,42 грн, 3 кв. 2020 р. на суму 644 941,47 грн, 4 кв. 2020 р. на суму 529715,14грн; за 2021 рік на загальну суму 4 2 79 408,93грн. в тому числі по кварталах: 1 кв.2021 р. на суму 609 042,06 грн, 2 кв. 2021 р. на суму 1 960 459,82 грн, 3 кв. 2021 р. на суму 1 037 424,81 грн, 4 кв. 2021 р. на суму 672 482,24 грн; за 2022 рік на загальну суму 9996906,84 грн в тому числі по кварталах: 1 кв. 2022 р. на суму 2652967,54 грн, 2 кв. 2022 р. на суму 4 804 302,95 грн, 3 кв. 2022 р. на суму 1 411 310,37 грн, 4 кв. 2022 р. на суму 1128325,98 грн, за 2023 рік на загальну суму 4 551 987,45 грн, в тому числі по кварталах: 1 кв. 2023 р. на суму 1 901 041,00 грн, 2 кв. 2023 р.на суму 2 650946,45 грн.

Згідно даних картки рахунку по рахунку бух обліку 6851 “Розрахунки з іншими кредиторами” ТОВ “КУПАВА-5” відображено отримання послуг по збору замовлень від ФОП ОСОБА_1 в загальній сумі 23 763 259 грн (без ПДВ). ТОВ “КУПАВА-5” в бухгалтерському обліку дані операції відображено наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт 93 “Витрати на збут” - Кт 84 “Інші операційні витрати”, Дт 84 “Інші операційні витрати” - Кт 6851 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

В ході проведення перевірки надано запит від 22.07.2025 року (отримано 22.07.2025 року) на ТОВ “КУПАВА-5” про надання копій документів по послугах по збору замовлень ФОП ОСОБА_1 .

Підприємством надано відповідь №257 від 24.07.2025 та надано копії документів: Акти надання послуг (вибірково), Звіти по збору замовлень (вибірково), Картка 685 рахунку по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 .

Оплата за послуги проведена в безготівковій формі в сумі 22446 589,34 грн. Розрахунки становлять: Кт с-до на 31.03.2025 - 1316669,75 грн.

Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку документування операцій з отримання ТОВ “КУПАВА-5” від ФОП ОСОБА_2 послуг по збору замовлень від національних торгових мереж на поставку товарів згідно укладеного договору №01/06/23 від 01.06.2023.

На виконання вищевказаного Договору, посадовими особами ТОВ “КУПАВА-5” до перевірки надано акти надання послуг по збору замовлень та Звіти по зібраних замовленнях від ФОП ОСОБА_2 , загальна вартість наданих послуг становить 8 026 192,78 грн, а саме по періодах: за 2023 рік на загальну суму 5 361 049,69 грн в тому числі по кварталах: 2 кв. 2023 р. на суму 1 208 143,55 грн, 3 кв.2023 р. на суму 1 009 653,17 грн, 4кв. 2023 р. на суму 1143 252,97 грн.; за 2024 рік на загальну суму 2 665 143,09 грн в тому числі по кварталах: 1кв.2024р. на суму 1 669 032,62 грн, 2 кв. 2024 р. на суму 996 110,47 грн.

Згідно даних картки рахунку по рахунку бух обліку 6851 “Розрахунки з іншими кредиторами” ТОВ “КУПАВА-5” відображено отримання послуг по збору замовлень від ФОП ОСОБА_2 в загальній сумі 8 026 192,78 грн (без ПДВ). ТОВ “КУПАВА-5” в бухгалтерському обліку дані операції відображено наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт 93 “Витрати на збут” - Кт 84 “Інші операційні витрати”, Дт 84 “Інші операційні витрати” - Кт 6851 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

В ході проведення перевірки надано запит від 22.07.2025 (отримано 22.07.2025) на ТОВ “КУПАВА-5” про надання копій документів по послугах по збору замовлень ФОП ОСОБА_2 .

Підприємством надано відповідь №257 від 24.07.2025 та надано копії документів: Акти надання послуг (вибірково), Звіти по збору замовлень (вибірково), Картка 685 рахунку по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 , що детально відображено в акті перевірки.

Оплата за послуги проведена в безготівковій формі в сумі 7 971 005 грн. Розрахунки становлять: Кт с-до на 31.03.2025 - 55187,78 грн.

Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку документування операцій з отримання ТОВ “КУПАВА-5” від ФОП ОСОБА_3 послуг по збору замовлень від національних торгових мереж на поставку товарів згідно укладеного договору №01/06/24 від 01.06.2024.

На виконання вищевказаного Договору, посадовими особами ТОВ “КУПАВА-5” до перевірки надано акти надання послуг по збору замовлень та Звіти по зібраних замовленнях від ФОП ОСОБА_3 , загальна вартість наданих послуг становить 6 613 790,13 грн, а саме по періодах: за 2024 рік на загальну суму 4 510 68988 грн, в тому числі по кварталах: 2 кв. 2024р. на суму 555 893,77 грн, 3кв. 2024 р. на суму 2 054 283,95 грн, за 4 кв. 2024 р. на суму 1 900 512,16грн; за 2025 рік на загальну суму 2 103 100,25 грн, в тому числі за 1 кв. 2025 р. на суму 2 103 100,25грн.

Згідно даних картки рахунку по рахунку бух обліку 6851 “Розрахунки з іншими кредиторами” ТОВ “КУПАВА-5” відображено отримання послуг по збору замовлень від ФОП ОСОБА_3 в загальній сумі 6 613 790, 13 грн (без ПДВ). ТОВ “КУПАВА-5” в бухгалтерському обліку дані операції відображено наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт 93 “Витрати на збут” - Кт 84 “Інші операційні витрати”, Дт 84 “Інші операційні витрати” - Кт 6851 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

В ході проведення перевірки надано запит від 22.07.2025 (отримано 22.07.2025) на ТОВ “КУПАВА-5” про надання копій документів по послугах по збору замовлень ФОП ОСОБА_3 .

Підприємством надано відповідь №257 від 24.07.2025 та надано копії документів: Акти надання послуг (вибірково), Звіти по збору замовлень (вибірково), Картка 685 рахунку по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 .

Оплата за послуги проведена в безготівковій формі в сумі 878 225 грн. Розрахунки становлять: Кт с-до на 31.03.2025 – 5 735 565,13 грн.

Також у акті перевірки зазначено, що відповідно до договорів, укладених ТОВ “КУПАВА-5” з покупцями (ТОВ “РУШ”, ТОВ “ЕПІЦЕНТР К”, ТОВ “РОЗЕТКА.УА”, ТОВ “ЛЕРУА Марлен Україна”, ТОВ “НОВА ЛІНІЯ 1”, ТОВ “МАУДАУ”, ТОВ “АШАН Україна ГІПЕРМАРКЕТ”, ТОВ “АЛЬЯНС МАРКЕТ”, ТОВ “ФУДКОМ”, ПАТ “НОВА ЛІНІЯ” та ін.), постачальник ТОВ “КУПАВА-5” поставляє Товари згідно замовлень Покупця на поставку Товару, поданих через EDI - провайдерів (“Comarch EDS”, “M. E. Doc”, Вчасно EDI, ТОВ “АТС” (EDI-Network...). Встановлення електронної системи є обов`язковим для сторін (електронний документообіг).

Відповідно до висновків Акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення п.44.1., п.44.2. ст.44, п.134.1. ст.134, пп.138.3.1, п.138.1 пп.138.3.3 ст.138 Податкового кодексу України – занижено суму рядка «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності на 39 082 532 грн у періодах 2019-2025 роки в наслідок включення до витрат вартості послуг отриманих від фізичних осіб-підприємців щодо збору замовлень від національних торгових мереж.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав що наявність первинних документів є обов`язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення. Суд зазначив про ненадання позивачем доказів фіксації підприємцями ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 замовлень клієнтів позивача щодо поставки ним товару клієнтам, що передбачено п.п. 1.3.1 договорів про надання послуг від 01.07.2018 року №01/07, від 01.06.2023 №01/06/23, від 01.06.2024 №01/06/24. Суд врахував також те, що ТОВ “РУШ”, ТОВ “ЕПІЦЕНТР К”, ТОВ “РОЗЕТКА.УА”, ТОВ “ЛЕРУА Марлен Україна”, ТОВ “НОВА ЛІНІЯ 1”, ТОВ “МАУДАУ”, ТОВ “АШАН Україна ГІПЕРМАРКЕТ”, ТОВ “АЛЬЯНС МАРКЕТ”, ТОВ “ФУДКОМ”, ПАТ “НОВА ЛІНІЯ” на запити контролюючого органу не підтвердили участь у будь-якій формі вказаних підприємців щодо збору замовлень з метою постачання їм товару позивачем. Доводи представника позивача, що при комунікації з національними торговими мережами підприємці представлялись від імені замовника ТОВ “КУПАВА-5” не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи. При цьому, отримання ТОВ “КУПАВА – 5” замовлень щодо поставки товарів безпосередньо від національних торгових мереж за допомогою електронної системи (через EDI – провайдерів) не заперечувалось керівником ТОВ “КУПАВА-5” Винницьким Т.І. в судовому засіданні 06.03.2026.

Суд апеляційної інстанції не погодується із такими висновками та враховує, що на підтвердженні реальності здійснення згаданих операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії договорів про надання послуг, укладених між ТОВ “КУПАВА-5” та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , від 01.07.2018 №01/07, від 01.06.2023 №01/06/23, від 01.06.2024 №01/06/24, складених за єдиною формою та змістом, що також надавались платником податку при перевірці.

За умовами, визначеними пунктом 1.1. вказаних договорів, ВИКОНАВЕЦЬ (ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 ) зобов`язується надавати ЗАМОВНИКОВІ (ТОВ “КУПАВА-5) послуги, а ЗАМОВНИК зобов`язується прийняти надані послуги та здійснити їх оплату.

Під послугами по даному Договору мається на увазі передбачений Розділом 2 даного Договору комплекс дій ВИКОНАВЦЯ, спрямованих на отримання у Клієнтів ЗАМОВНИКА Замовлень на поставку Товарів, узгодження із ЗАМОВНИКОМ можливості виконання Замовлень та надання Клієнтам підтверджень виконання ЗАМОВНИКОМ наданого Клієнтом Замовлення на поставку Товару (п.1.2. Договорів).

Згідно з п. 1.3.1. Договорів замовлення на поставку Товару - зафіксований ВИКОНАВЦЕМ у будь-який спосіб і формі намір Клієнта щодо придбання Товарів Замовника, який надається ЗАМОВНИКУ для здійснення останнім поставки Товару Клієнту.

Сторони також узгодили, що розрахунковим періодом по даних Договорах є календарний місяць. ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язаний надати ЗАМОВНИКУ протягом 5 (п`яти) робочих днів наступних за днем закінчення відповідного календарного кварталу письмовий звіт про кількість зібраних протягом розрахункового періоду Замовлень на поставку Товару, а також два примірники Акту приймання-передачі наданих послуг для ознайомлення та підписання. ЗАМОВНИК зобов`язаний підписати отримані Акти приймання-передачі наданих послуг або надати письмові заперечення до актів протягом 3 (трьох) робочих днів (п.3.2 - 3.4 Договорів).

На підтвердження факту виконання вказаних договорів позивачем надано підписані сторонами акти про надання послуг та звіти по зібраних замовленнях.

Звіти по зібраних замовленнях, містять наступну інформацію: Назва контрагента (ТОВ “РУШ”, ТОВ “ЕПІЦЕНТР К”, ТОВ “РОЗЕТКА.УА”, ТОВ “ЛЕРУА Марлен Україна”, ТОВ “НОВА ЛІНІЯ 1”, ТОВ “МАУДАУ”, ТОВ “АШАН Україна ГІПЕРМАРКЕТ”, ТОВ “АЛЬЯНС МАРКЕТ”, ТОВ “ФУДКОМ”, ПАТ “НОВА ЛІНІЯ” та ін.), Вид операції - замовлення, Дата, Сума. Також вказано, що сума винагороди по акту становить 16-18%.

Акти про надання послуг та звіти складалися один раз на місяць.

До матеріалів справи додано також платіжні доручення про оплату ТОВ “КУПАВА-5” послуг ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Згідно наданих скаржником пояснень, кожен із укладених договорів поставок із національними торговими мережами передбачає процедуру надання покупцем замовлень товарів постачальнику через систему електронного документообігу (EDI). Слід зазначити, що електронний документообіг є лише способ пересилання замовлень, який здійснюється через платформи електронного документообігу, доступ до яких надають ТОВ «КОМАРХ», ТОВ «АТС».

Пр цьому, самому механічному надісланню замовлення товару через систему електронного документообігу (EDI) передує значний об`єм роботи саме у вигляді отриманих послуг, такихї як: визначення необхідного об`єму, кількості та товарного асортименту враховуючи оборотність товару, термінів оплати, маркетингових послуг, промоактивності, повернення сезонного товару, термінів придатності до реалізації товарів, логістичні послуги. І такі дії проводяться в розрізі кожної окремого торгового маркету - точки продажу (адреса знаходження ТЦ, магазину, пункт видачі інтернет замовлення).

Тому, саме з метою належного сервісного обслуговування договорів поставок з Національними мережами до співпраці (створення позитивного іміджу надійного постачальника), економічної доцільності, укладання нових договорів поставок, збільшення об`ємів замовлень товарів від торгових мереж, як в кількісному так і вартісному виразі (особливо в умовах повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України) було залучено до співпраці вказаних вище ФОП, які наділені повноваженнями діяти від імені та за дорученням ТОВ «КУПАВА-5», індифікуючи себе як представники ТОВ «КУПАВА-5», шляхом безпосередніх комунікацій з кожною із торгових мереж за наслідком: введення та ротації товарного асортименту, визначення товарних залишків на поточний момент (за 7 днів до отримання замовлення) в розрізі кожної торгової точки мережі (момент подачі замовлень), заповненості торгової полки, врахування сезонності товару, формування замовлення в період проведення маркетингових заходів, формування замовлення перші тижні після проведення активностей, та формування достатнього замовлення перед проведенням активностей (ефектифність проведення акцій) у мережі, врахування попиту кінцевого покупця, терміни придатності та терміни реалізації товарів, розширення асортиментного переліку товарів – становили економічну доцільність співпраці з ФОП.

За результатами сукупної оцінки первинних документів встановлено документальне підтвердження факту виконання робіт та оплати їх вартості, тоді, як господарські операції були належним чином відображені позивачем у бухгалтерському обліку та податковій звітності; право позивача на формування витрат у деклараціях з податку на прибуток справі підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, які також надавались позивачем під час перевірки (укладені договори, акти наданих послуг, звіти по збору замовлень, платіжні документи про проведення розрахунків за отримані послуги), що в свою чергу не спростовано доводами контролюючого органу.

Економічна ефективність співпраці з використання послуг наданих ФОП-ами, згідно доводів скаржника, досягнена в збільшенні об`ємів продажу, зменшенні витрат на оборотність фінансів, зменшенні логістичних витрати, та товарних запасів. Результат надання послуг відображено у Додатку №3, №4, №5, що були надані до Заперечення на Акт перевірки.

Крім того, враховуючи, що у 2016-2017 роках відбулось звільнення значної кількості менеджерів з продажу товарів з штату Товариства (кількість працівників за відповідними посадами зменшилась в чотири та більше рази) – в межах перевірки на запит перевіряючих було надано порівняльну таблицю), з метою збереження та розвитку об`ємів продажу товарів Товариство було змушене залучити послуги вказаних ФОПів за-для збору замовлень товарів покупцями. Первинні документи на підтвердження вказаної діяльності було пред`явлено до перевірки у папках по 685 рахунку.

Суд апеляційної інстанції також вважає слушними доводи позивача, що ним було надано суду першої інстанції докази того, що зокрема ФОП ОСОБА_1 відповідні послуги по збору замовлень надавав починаючи ще з 2013 року і за період з липня 2013 по липень 2018р. отримано аналогічних послуг на суму 4 967 944,87 грн, які в повному обсязі оплачені, при цьому проведеними плановими перевірками податковим органом відповідних періодів, а саме: Акт №6814/22-01/33357824 від 01.12.2015 документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 Акт №473/19-00-14-01/33357824 від 15.04.2019 документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 не було встановлено жодних подібних порушень за відповідні періоди 2013-2018рр. щодо наданих аналогічних послуг і такі послуги, чи їх реальність не ставились податковим органом під сумнів та зафіксовані як надані та оплачені. Контролюючий орган не надав пояснень, яким чином ідентичні послуги в одному періоді податковим органом не ставляться під сумнів та не кваліфікуються як порушення, а в іншому фіксуються як правопорушення.

Покликання відповідача на наявність певної податкової інформації, одержаної від інших суб`єктів господарювання, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагентів, враховуючи документальне підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій.

Дослідивши зазначені документи суд апеляційної інстанції констатує, що вони відповідають вимогам, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність здійснення господарських операцій, які в них відображено. Ці документи відображено в бухгалтерському обліку, вони не є дефектними та містять достовірні відомості.

Також відповідачем не надано доказів недійсності укладених із ФОП-ами договорів чи визнання їх такими у судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити і те, що у справі, яка переглядається, податковим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції за наведеними вище, на думку контролюючого органу, порушеннями. Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу ґрунтуються на посиланнях на постанови Верховного Суду України та Верховного Суду з цитуванням їх фрагментів, які стосуються лише підходів до оцінки доказів, а не тлумачення чи застосування конкретних норм права. Наведені цитати відображають загальний, усталений у практиці Верховного Суду підхід до аналізу обставин, що можуть свідчити про реальність або нереальність господарських операцій платника податків.

Головним управлінням ДПС в Тернопільській області не спростовано наявності економічної мети у залученні позивачем до співпраці ФОП-ів, а також контролюючим органом не заперечується наявність можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами.

Таким чином, судом першої інстанції не було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 73-78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об`єкту оподаткування податком на прибуток по господарським операціям з контрагентами.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській област від 11.09.2025 №00135530701 ГУ ДПС в Тернопільській області в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 6 912 583,56 грн та нарахованої штрафної санкції в сумі 691 258,35 грн не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст. 2 КАС України, що має наслідком його скасування в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений за подання позовної заяви, апеляційної скарги судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 66616 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 139, 195, 242, 309, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Купава-5» задовольнити, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі №500/6360/25 – скасувати.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11.09.2025 №00135530701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 6 912 583,56 грн та нарахованої штрафної санкції в сумі 691 258,35 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (ЄДРПОУ 44143637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Купава-5» (ЄДРПОУ 33357824) судові витрати у розмірі 66616 (шістдесят шість тисяч шістсот шістнадцять) грн 00 коп., понесені на сплату судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді С. М. Глазько

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 15.07.26