Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 14 липня 2026 р.
Справа: №500/4432/25
Суддя: Шевчук Світлана Михайлівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/4432/25 пров. № А/857/29875/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Боршовського Т. І.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 500/4432/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль
суддя у І інстанціїБаб`юк П.М.
дата складання повного тексту рішення12.05.2026
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 500/4432/25 відмовлено у задоволенні заяви від 07.04.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року по справі № 500/4432/25. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року по справі № 500/4432/25 шляхом подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року по справі № 500/4432/25.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема позивач зазначив, що суд першої інстанції проігнорував аргументи позивача, викладені в заяві про встановлення контролю, щодо відсутності пояснень стосовно суми 409 грн, 69 коп. та неповного виконання судового рішення, про те, що змінено структуру грошового забезпечення, зокрема шляхом зменшення відсоткового розміру премії, що призвело до зменшення загального розміру грошового забезпечення після перерахунку, замість застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року. Також виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати в повному обсязі. Рішення суду зобов`язувало відповідача провести перерахунок грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року з урахуванням раніше виплачених сум. Натомість із наданого розрахунку вбачається, що відповідач зменшив відсотковий розмір премії, що безпосередньо вплинуло на кінцевий розмір грошового забезпечення. Таким чином відповідач фактично змінив структуру грошового забезпечення, що призвело до штучного зменшення результату перерахунку. Таким чином вважає, що такі обставини свідчать про неналежне виконання судового рішення, що є прямою підставою для застосування механізму судового контролю, передбаченого статтею 382 КАС України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
За відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наданими відповідачем документами підтверджується здійснення позивачу перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет» на відповідний календарний рік, що і було предметом спору.
Отже, на час розгляду судом заяви про встановлення судового контролю рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №500/4432/25 виконано відповідачем.
Обґрунтовуючи заяву про встановлення судового контролю, заявник вказував на те, що після перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду від 15 вересня 2025 року по справі № 500/4432/25, змінено структуру грошового забезпечення, зокрема шляхом зменшення відсоткового розміру премії, що призвело до зменшення загального розміру грошового забезпечення після перерахунку. Також зазначив, що виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати в повному обсязі.
Поряд із цим, суд першої інстанції зауважив, що відсотковий розмір премії чи інших складових не був предметом розгляду у даній справі.
Обставини щодо визначення відсоткового розміру складових грошового забезпечення позивача виникли після прийняття рішення суду у даній справі, не досліджувались в межах даної справи та не були предметом судового спору, а тому, можуть слугувати підставою для звернення до суду із новим позовом.
Таким чином, розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та дослідивши матеріали справи суд прийшов до переконання про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі №500/4432/25.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в провадженні Тернопільського окружному адміністративному суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №500/4432/25, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а зокрема:
Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року перерахунок грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
07.04.2026 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №500/4432/25 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подати до суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що після перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду від 15 вересня 2025 року по справі № 500/4432/25, змінено структуру грошового забезпечення, зокрема шляхом зменшення відсоткового премії, що призвело до зменшення загального розміру грошового забезпечення після перерахунку, замість застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022,
Також, виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати в повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.04.2026 прийнято до розгляду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 07.04.2026 у справі №500/4432/25. Постановлено розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження.
Також даною ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області інформацію про виконання рішення суду від 15.09.2025 у справі №500/4432/25 зокрема щодо дій, які вчинено на його виконання.
07.05.2026 до суду від Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копій документів та інформацію щодо виконання рішення суду від 15.09.2025 у справі №500/4432/25.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №500/4432/25, зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року перерахунок грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
З долучених відповідачем доказів в тому числі інформації про здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №500/4432/25 та платіжних доручень, виписок по рахунках (а.с.61-81) убачається, що відповідачем на виконання названого судового рішення здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет на відповідний календарний рік, що і було предметом спору.
Отже, на час розгляду судом заяви про встановлення судового контролю рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №500/4432/25 яке стосується зобов`язання перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет на відповідний календарний рік виконано.
Водночас, як слідує з тверджень позивача під час здійсненого перерахунку відповідач допустив чергове порушення зменшивши відсотковий розмір премії позивача, що призвело до зменшення загального розміру грошового забезпечення після такого перерахунку. Також скаржник зазначив, що виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати в повному обсязі.
Однак із змісту рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №500/4432/25 убачається, що обставини з приводу визначення відсоткового розміру належної позивачу премії та інших складових грошового забезпечення не досліджувалися, отож спірні правовідносини позивача виникли після прийняття вказаного судового рішення.
Таким чином між сторонами за результатом проведеного перерахунку грошового забезпечення склалися фактично нові спірні правовідносини, які підлягають вирішенню в порядку позовного провадження.
Як наслідок такі спірні правовідносини не можуть бути вирішені в порядку ст. 383 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 500/4432/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Т. І. Боршовський
С. П. Нос
Оригінал: reyestr.court.gov.ua